Правові форми

Питання які потрібно вирішити з точки зору правових відносин:

1. Чи є партнери?

2. Хто відповідає по зобов¢язанням?

3. Чиє слово вирішальне?

4. Як знайти гарних кредиторів?

5. Розподіл прибутку?

Існують акціонерні товариства закритого та відкритого типів; товариства повні та командитні; товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонерне товариство – діяльність регулюється законодавством про операції з цінними паперами. Статутний капітал розділений на акції, відповідальність встановлена в розмірі акцій.

Положення:

1. Для утворення необхідно мінімальна кількість, що складає 5 чоловік.

2. Керівництво поділяється на три органи (правління, наглядацька рада, збір акціонерів).

3. Право голосу акціонерів порівнюється з номінальною вартістю акцій, що належать йому.

4. Рішення приймають більшістю (3/4).

5. Відповідальність по зобов¢язанням – майном суспільства.

6. Прибуток розподіляється відповідно до номінальної вартості акцій кожного.

Товариство повне – де учасники відповідно до договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і солідарно несуть по його зобов¢язанням субсидіарну відповідальність.

Товариство командитне – має багато спільного з повним але крім повних товаришів є також командити – вкладники.

Положення:

1. Мінімальна кількість учасників – 7 чоловік.

2. Створено на основі пайового капіталу.

3. Відповідальність несе кожен член товариства своєю часткою.

4. Прибуток поділяється відповідно до внесеної пайової суми.

5. Після виходу з товариства внески забирають.

Інтегровані структури:

Тенденція до глобалізації, зростання конкуренції за ресурси та ринки збуту веде до зменшення значення окремих економік. Навпаки спостерігаються інтегровані процеси: об¢єднання потенціалів компаній для співробітництва, виживання або лідерства.

Форми міжнародної кооперації:

1. Ліцензійні договори.

2. Співробітництво.

3. Контракт-менеджмент (ноу-хау).

4. Франчайзинг.

5. Стратегічний альянс.

Головною ознакою міжнародних корпорацій є здійснення ними прямих інвестицій з країни свого базування в країни, що приймають.

Країна базування (home country) — країна, в якій розташований головний підрозділ міжнародної корпорації.

Країни, що приймають (host country) — країни, в яких міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій.

Цілеспрямовані дослідження міжнародних корпорацій починаються з кінця 50-х років. Більшість з них відштовхуються від теорії «економіки масштаба», що дозволяє міжнародним корпораціям робити економію на видатках виробництва при збільшенні випуску продукції та перенесенні його в інші країни. Пізніше виник та сформувався технологічний напрям теорії міжнародних корпорацій, який полягає, що їх створення пояснюється технологічними перевагами компаній розвинутих країн, що створюють підприємства за кордоном для виконання допоміжних операцій, залишаючи контроль за передовою технологією в головній компанії. Дещо пізніше виникли теорії міжнародної організації, до якої прагнуть корпорації по досягненню певних розмірів. В Росії дослідження міжнародних корпорацій мали переважно описовий характер.

В пошуку відповіді на питання – чому американські корпорації виробляють автомобілі у своїх філіалах в Мексиці? – можна виділити як мінімум два аспекти – територіальний та інтернаціональний. Територіальний аспект передбачає пошук відповіді на питання – чому один і той же товар виробляється в декількох країнах, а не в одній? Відповідь полягає в тому, що кожна корпорація намагається отримати доступ до найбільш дешевих природних та трудових ресурсів, скоротити видатки на транспортування товарів та обійти митне та інші торгові бар´єри.

Дата добавления: 2014-01-04