Інтернаціональний аспект передбачає пошук відповіді на питання – чому

товар виробляється в різних країнах однією і тією ж, а не різними корпораціями? Відповідь полягає в тому, що корпорація, що має філіали в декількох країнах може, використовуючи переваги масштабу, економічно більш ефективно виробляють товар, ніж декілька незалежних корпорацій. Крім того, вона може маніпулювати звітністю з метою скорочення податків, забезпечувати контроль за технологією, що належить їй і надається тільки повністю контролюємим філіям.

Ø Міжнародна корпорація (international corporation) – форма структурної

організації великої корпорації, що здійснює прямі інвестиції в різні країни світу.

Міжнародні корпорації бувають двох основних видів:

- Транснаціональні корпорації (ТНК) (transnational corporations – TNCs) -

головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розташовані в багатьох країнах світу.

- Багатонаціональні корпорації (БНК) (multinational corporations – MNCs)

- головна компанія їх належить капіталу двох та більше країн, а філії також знаходяться в різних країнах.

Більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК. Ділення міжнародних корпорацій на ТНК та БНК досить умовне, оскільки в сучасних умовах найбільше значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування та отримання прибутку. В цьому розумінні міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають хоча б одну закордонну філію, створену на основі прямих інвестицій. Однак в вочевидь, що в число ТНК можуть в такому випадку потрапити й дуже невеликі фірми, що мають один-єдиний підрозділ по ту сторону кордону. Насправді ж під ТНК прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що оказують суттєвий вплив на світовий ринок товарів та факторів їх виробництва.

Найбільш характерними рисами ТНК є: створення системи міжнародного виробництва, розосередженого в багатьох країнах, але контролює мого з одного центру; висока інтенсивність внутрікорпоративної торгівлі між розташованими в різних країнах підрозділами; відносна незалежність в прийнятті операційних рішень від країни базування та країн, що їх приймають; глобальна структура зайнятості та міжкраїнова мобільність менеджерів; розробка, передача та використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури.

Вищий орган управління корпорацією є загальні збори акціонерів, що проводяться щорічно для заслуховування звітних доповідей вищого керівництва та обрання постійно діючого між зборами органу керівництва. Найчастіше – це рада директорів, іноді – наглядова рада, в країнах ЄС – адміністративна рада. Органи керівництва призначають одного чи кількох вищих менеджерів, які здійснюють відповідні призначення далі вниз за ієрархією. ТНК це структура, що може нараховувати сотні тисяч акціонерів. „Дженерал Електрик” налічує більше 0,5 млн. акціонерів, але участь у зборах приймають тільки ті, що мають певний пакет акцій, визначених самою ТНК.

Контроль в ТНК здійснюється за 5 формами:

1. Контроль через певну власність – всі або майже всі випущені акції належать невеликій групі осіб.

2. Контроль через більшість (51%) акцій.

3. Контроль через спів підпорядкування: володіння контрольним пакетом акцій материнської корпорації дає можливість розпоряджатись активами і тих компаній, де вона володіє контрольним пакетом.

4. Контроль через меншість акцій. Така ситуація можлива в разі участі в зборах лише найбільших акціонерів. Саме такий контроль і є найпоширенішим. Головне полягає в тому, щоб запобігти на зборах утворенню іншої групи акціонерів, яка б об´єднувала більшість голосів. При цьому, слід враховувати, що вищі менеджери володіють великими пакетами акцій.

5. Управлінський контроль, що має місце за наявності лише дрібних акціонерів, які неспроможні виробити спільний підхід. Така ситуація дає змогу менеджерам ухвалювати свої рішення на зборах навіть у разі їх незначної частки в акціонерному капіталі.

Рада директорів виконує наступні три функції:

- призначення адміністрації;

- розгляд і прийняття найважливіших загально корпоративних рішень;

- контроль за діяльністю адміністрації.

У складі директорів часто формуються різні комітети як основні органи контролю адміністрації. В числі таких комітетів: виконавчий, ревізійний, з питань винагород, людських ресурсів і організаційних структур, фінансовий, з питань зв´язків з громадськістю, з етики, безпеки, якості.

Незважаючи на велику кількість рівнів управління в ТНК, багатоланкові організаційні структури умовно можна поділити на три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Такий підхід уже давно використовується в менеджменті. Переваги цього підходу полягають у можливості виявити специфіку діяльності кожної групи менеджерів.

Розглянемо особливості кожного рівня менеджерів.

Менеджери нижньої ланки (технічного рівня) – здійснюють щоденні поточні операції та дії, що забезпечують безперебійне виробництво продукції чи надання послуг. До їхніх функцій належать: контроль за виконанням виробничих завдань; безпосереднє керівництво працівниками; дотримання вимог технологічних процесів і техніки безпеки; забезпечення інформацією відносно виконання виробничих завдань керівників вищої ланки.

Менеджер технічного рівня відповідає за безпосереднє використання конкретних видів виділених ресурсів: сировини, енергії, устаткування, працівників.

Менеджери середньої ланки (управлінський рівень) – здійснюють координацію та узгодження різноманітних дій і форм діяльності різних підрозділів, розроблення і виконання виробничих програм і бюджетів. До їхніх функцій належать: координація та контроль за діяльністю менеджерів нижньої ланки; розроблення виробничих програм і планів; підготовка інформації для прийняття рішень менеджерами вищого рівня; забезпечення зв´язку між менеджерами вищого і нижчого рівнів.

Менеджер управлінського рівня відповідає за ефективність використання ресурсів відповідного підрозділу в цілому, конкурентоспроможності продукції, послуг.

Менеджери вищої ланки (інституційний рівень) – розробляє довгострокові плани, формує цілі, адаптує ТНК до різноманітних змін, регулює взаємовідносини із навколишнім середовищем.

До його функцій належать: стратегічне управління ТНК, формування корпоративної культури, загальне керівництво ТНК. Менеджер вищої ланки несе відповідальність за: конкурентні позиції ТНК, досягнення ТНК своїх цілей, виплату дивідендів акціонерам.

Дата добавления: 2014-01-04