Закономірності розвитку фізичних якостей

Гетерохронність. Сенситивні періоди розвитку рухових здібностей. Сенситивний період – найсприятливіший період для розвитку рухової здібності обумовлений віковими та статевими особливостями. Розвиток силових якостей людини, як і інших якостей, носить гетерохронний характер.

Етапність. У процесі виконання одного й того ж навантаження, ефект розвитку рухових якостей знижується. Щоб підтримати його на високому рівні, необхідно змінювати зміст навантаження, умови його виконання тощо.

Фізичне навантаження – головний фактор впливу на розвиток фізичних якостей. Ф.Н. – це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування. Розрізняють внутрішнє навантаження (інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів тощо) та зовнішнє навантаження (обсяг і інтенсивність). Інтенсивність навантаження – це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.

Обсяг визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті. Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий прирість якості, що розвивається. Таке навантаження називають впливовим.

Інтенсивність можна регулювати, змінюючи: швидкість пересування; величину прискорення; координаційну складність вправ; темп виконання вправ, кількість їх повторень за одинцю часу; величину напруження; амплітуду рухів (чим вона більша тим більша інтенсивність навантаження); опір навколишнього середовища (рельєф місцевості, вітер, течія води тощо); величину додаткового обтяження; психічну напруженість підчас виконання вправи.

Якщо інтенсивність знаходиться на нижній межі впливової зони, то фізичні якості розвиваються повільно, але досягають високого рівня міцності. Впливи високої інтенсивності дають відносно швидкий приріст рухових якостей, але досягнуті результати не так стабільні. Між інтенсивністю і обсягом існує оберненопропрорційний зв’язок. Чим вища сила впливу (інтенсивність), тим швидше людина втомиться (менший буде обсяг виконаної роботи).

Сприяти розвитку фізичних якостей дозволяє визначення правильної тривалості та характеру відпочинку між повтореннями вправ в заняті. Відновлення енергоресурсів протікає хвилеподібно за типом згасаючої кривої. Відповідно до динаміки відновлення після навантаження за тривалістю розрізняють такі різновиди інтервалів відпочинку за тривалістю:

- екстремальний інтервал - тривалість від 2-3 до 6-8 хв. (відчуття суб’єктивної готовності до наступного виконання вправи). Для досягнення стану суперкомпенсації завдання виконують серіями. В одній серії роблять 3-4 посторення вправ.

− повний інтервал відпочинку передбачає хвилеподібне повторення працездатності до вихідного рівня. Залежно від характеру і величини стоми його тривалість складає від 6-8 до 20 хв. Застосовується в оздоровчих тренуваннях, що не передбачають великого зростання тренованості.

За характером розрізняють:

- пасивний відпочинок, що передбачає відносний спокій, відсутність рухової активності між виконанням вправ, ефективний при значній втомі, застосовується при тривалих паузах.

- активний, що передбачає виконання між тренувальними завданнями тих же вправ з помірною інтенсивністю, або інших вправ та рухових дій іншими частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи. Ефективний, якщо відпочинок триває 2-4 хв.

- комбінований передбачає поєднання в одній паузі активну і пасивну його організацію. При застосуванні активного, або комбінованого відпочинку ефект відновлення працездатності збільшується, коли тренувальні вправи виконуються відразу ж після виконання вправ, які стимулюють відновлення. Комбінований відпочинок більш ефективні при значній втомі., застосовується при тривалих паузах. Оптимальна формула організації комбінованого відпочинку: 25% - активного, 50% - пасивного; 25 % - активного. Рухові дії в заключній частині комбінованого відпочинку повинні бути подібними до тренувальних вправ за формою і змістом.

Фазність. Під час виконання рухових дій виокремлюють чотири фази фізичної працездатності: впрацьовування (на початку виконання); відносної стабілізації; тимчасового зниження працездатності (найбіль ефективна фаза для розвитку силових здібностей, витривалості); збільшення працездатності (ефект післядії, суперкомпенсації).

Перенос розвитку. Навчання вправ та виховання фізичних якостей — дві тісно взаємопов'язані складові фізичного виховання. Неможливо навчитись, не повторюючи вправ, а повторне виконання неодмінно впливає на розвиток певних фізичних якостей. І якщо ми їх розглянемо окремо, то це продиктовано бажанням глибше проаналізувати кожну із названих сторін процесу фізичного виховання. Між фізичними якостями існує тісний взаємозв'язок, який у спортивній літературі прийнято називати "переносом". Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості негативно впливає на прояв іншої).

Важливо зауважити, що найбільш тісний позитивний взаємозв'язок між фізичними якостями спостерігається в дітей до настання статевої зрілості. При цьому чим нижчий рівень розвитку фізичних якостей, тим тіснішими позитивний взаємозв'язок між ними, і навпаки. Може також спостерігатись позитивний перенос з однієї вправи на іншу або на виробничі і побутові рухові дії. Нарешті позитивний перенос спостерігається з однієї групи м'язів на іншу Так, встановлено, що витривалість з тренованої ноги майже на 45". переноситься на нетреновану, а при тривалому силовому тренуванні правої і чи лівого боку тіла спостерігається збільшення сили м'язів симетричної нетренованого боку.

Дата добавления: 2014-01-04