Ключові слова: метод, примус, переконання, спеціальні методи, загальнонаукові методи

Лекція 5: Методи ТУБСС

План:

· Поняття та зміст методів ТУБСС.

· Універсальні методи ТУБСС.

· Загальнонаукові методи ТУБСС.

· Спеціально-наукові методи ТУБСС.

· Поняття та зміст методів ТУБСС.

БЕЗПЕКОЗНАВЧИЙ МЕТОД:

1) спосіб дослідження генезису та еволюції безпеки за допомогою методології безпекознавства;

2) спосіб відтворення у свідомості моделі безпеки.

Свідоме застосування методів безпекознавства є суттєвим чинником для отримання нових знань про безпеку. Б.м. нерозривно пов’язаний із безпекознавством, тому виділяють окрім загальних методів, які використовуються у його межах, спеціальні безпекознавчі методи, які вивчають специфічний предмет даної теорії.

У формуванні свого змісту наука управління спирається насамперед на системний підхід, який є загальним методом пізнання, що вбирає в себе такі підходи, як історичний, комплексний, функціональний.

Наука управління користується такими загальнонауковими методами, як логічні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, висування гіпотез), соціологічні (інтерв'ювання, анкетування, вивчення документів, бесіда, спостереження), евристичні (інтуїція), соціометричного аналізу та ін.

Серед спеціальнонаукових методів науки управління можна виділити власне управлінські (системний аналіз, оргпроекту-вання та ін.), методи дослідження операцій (сітьового планування та управління (СПУ), теорії масового обслуговування, теорії ігор, лінійного та динамічного планування), метод побудови дерева цілей, програмно-цільовий метод, метод моделювання, метод експерименту, формалізовані методи (статистичні, математичні, кібернетичні, графічні) та ін.

· Універсальні методи ТУБСС.

Універсальними методами державного управління визначають переконання та примус. Саме через них рекомендують визначати зміст і конкретний прояв інших методів, класифікація яких наведена нижче.

Гарантією правильного поєднання методів переконання, заохочення й примусу є визнання головної ролі методів переконання і заохочення як методів психічного впливу на свідомість, а через неї — на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських відносин.

Переконання й заохочення як всеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державного управління.

При здійсненні державного керівництва господарством, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом, а також у процесі правоохоронної діяльності органи державного управління використовують найрізноманітніші прийоми і способи переконання і заохочення як методи цілеспрямованого впливу.

Зростання свідомості, організованості громадян робить методи переконання й заохочення дедалі ефективнішими інструментами регулювання громадських управлінських відносин. При цьому звужується сфера адміністрування, невиправдане застосування адміністративно-примусових засобів впливу.

Сутність адміністративного примусу. Невід'ємною складовою системи методів державного управління суспільством є метод примусу. Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.

Важлива (хоч і не єдина) функція державного примусу — правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень.

Відмінності, що існують між галузевими нормами і тими, які складаються під їх впливом, ступенем суспільної небезпеки галузевих деліктів, зумовили розбіжності в характері й особливостях державних примусових заходів залежно від тієї чи іншої правової галузі. Внаслідок перелічених обставин, види державного примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права і властиві цим галузям правопорушення, і диференціювати згідно з існуючими правовими галузями.

На цих підставах виділяють: кримінальний примус, цивільно-правовий примус, адміністративний примус.

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

Відмітні ознаки адміністративного примусу, що дозволяють розпізнати заходи адміністративного впливу серед інших державних примусових заходів, такі:

- якщо всі види державного примусу рівнозначні за своєю сутністю відповідному виду юридичної відповідальності

- як правило, заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами. Дана функція органів державного управління та їх посадових осіб фіксується у відповідних адміністративно-правових нормах.

- для адміністративного примусу характерна множинність органів і посадових осіб, яким надано право на його застосування.

- правообмеження, що настають у результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш відчутні, менш суворі за силою примусового впливу, ніж ті обмеження, що виникають при застосуванні заходів кримінального примусу;

- засоби адміністративного впливу на правопорушників врешті-решт є профілактикою злочинної поведінки;

- заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як щодо правопорушників чи осіб, від яких можна чекати здійснення правопорушення, так і щодо осіб, які належать до категорії законослухняних, не здійснюють і не збираються здійснювати будь-яких проступків.

- адміністративний примус відзначається складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушення; по-четверте, заходи забезпечення право слухняної поведінки суб'єктів правовідносин.

- застосування заходів адміністративного примусу передбачається різними за юридичною силою нормативними документами.

- заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб.

- усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов'язковий, державно-владний характер; вони застосовуються від імені держави і в інтересах держави.

Неможливо не погодитись із тим, що методи (переконання, примус) відбиваються через права та обов’язки, підкреслюють владність управління. Але, з розвитком ринкових відносин набуває значення не тільки владна, але й організуюча, регулятивна діяльність органів державного управління. Тому доцільно докладніше дослідити ті методи, які дозволяють здійснювати владну, розпорядчу та організуючу, регулятивну діяльність.

· Загальнонаукові методи ТУБСС.

Група загальнонаукових методів:

а) моделювання;

б) експериментування;

в) економіко-математичні методи;

г) методи аналізу та синтезу;

д) методи дедукції та індукції;

з) соціологічні виміри.

Загальнонаукові методи представлені методичним інструментарієм, застосовуваним не тільки в науці керування, а й в інших галузях знань. Вони складають основу системи методів менеджменту, утворюють його загальнонаукову методологію.

Економіко-математичні методи формалізації процесів суть різновид математичного моделювання. Завдяки їм створюється можливість не тільки застосовувати в дослідженнях якісні оцінки явищ і процесів, але і користуватися кількісними вимірами, що забезпечують імовірність і об'єктивність аналізу.

Експериментування як загальнонауковий метод припускає проведення експериментів. На відміну від простого досвіду, експеримент - це науково поставлений дослід, проведений на базі методики, розробленої фахівцями з метою перевірки тих чи інших гіпотез, нововведень і змін у системі керування. В сучасних умовах переходу до принципово нових економічних і управлінських відносин, роль експериментування незмінно зростає.

За допомогою соціологічних досліджень вивчаються причини відхилення від запланованих цілей, визначаються напрямки дій і можливі мотиви поведінки людей. У соціологічних дослідженнях широко застосовуються такі методи, як анкетування, тестування, інтерв'ю, опитування, спостереження, аналіз документації. Результати ж можуть бути представлені у вигляді прогнозів реакції персоналу на визначені управлінські рішення, рекомендації з формування соціально-психологічного клімату в організації тощо.

На відміну від загальнонаукових методів, у методів другої згаданої групи методичний інструментарій розроблено і використано спеціально для вирішення проблем і завдань власне управлінської діяльності.

· Спеціальнонаукові методи ТУБСС.

Специфічні методи, застосовані в керуванні, характеризуються великою різноманітністю, що відбиває множинність цілей, переслідуваних організацією. Під цим розуміється можливість різних підходів до визначення складу і вибору найбільш прийнятних для організації способів вирішення її проблем.

Завдання полегшується проведенням класифікації всієї відомої сукупності методів менеджменту. У спеціальній літературі найчастіше використовуються такі критерії класифікації методів менеджменту, як їх зміст, мотивація, організаційні форми і сфера застосування.

За першим критерієм - зміст методів керування - виділяють групи організаційно-розпорядчих (адміністративних), економічних, соціально-психологічних засобів впливу.

У групу організаційно-розпорядницьких методів включають всі засоби впливу на виконавців шляхом побудови й удосконалення структури керування, встановлення кола повноважень, прав і обов'язків керівників, а також такі, що носять методичний характер (адміністративні розпорядження, інструктивні і керівні інструменти), необхідні для чіткої взаємодії в процесі керування.

Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов'язку, прагнення людини працювати у певній організації тощо. Ці методи відрізняє прямий характер впливу: будь-який регламентуючий та адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню.

Економічні методи представлені такими засобами керування, як господарчий розрахунок, планування, економічне стимулювання, а також економічними інструментами у вигляді цін, фінансів, кредиту і т.п. Ці методи базуються на використанні економічного механізму.

Групу соціально-психологічних методів складають засоби впливу на поводження особистості, колективу і на стан усього суспільства шляхом активізації ініціативи трудящих і створення сприятливого клімату в організаціях.

Соціально-психологічні методи управління поділяють на:

· соціальні - призвані впливати на весь колектив (соціальне планування, побудова оптимального психологічного клімату, вивчення громадської думки тощо);

· психологічні - призвані впливати на окремих працівників (методи психологічного відбору, вивчення та оцінки кадрів і т.д.).

Всі види методів органічно пов'язані між собою.

За мотиваційним критерієм виділяють методи:

· матеріальної мотивації;

· моральної мотивації;

· владної, примусової мотивації.

Головна роль у цій класифікації приділяється підвищенню зацікавленості осіб у реалізації управлінських рішень.

За організаційними формами методи керування поділяються на:

· одиничні;

· колегіальні;

· колективні.

За сферою застосування можуть бути:

· загальними (відносно всієї системи);

· локальними (застосованими в її окремих частинах)

Дата добавления: 2014-01-04