Права на здійснення професійної діяльності та умови здійснення таких прав також встановлюються окремо для кожного виду свідоцтв

Свідоцтво авіаційного персоналу – це офіційний дозвіл відповідного органу державного регулювання діяльності авіації України на здійснення авіаційними фахівцями самостійної професійної діяльності з експлуатації, технічного обслуговування повітряного судна, використання повітряного простору, обслуговування повітряного руху.

Сертифікація авіаційного персоналу в Україні

ПК України та виданими на його основі нормативно-правовими актами встановлені вимоги до авіаційного персоналу.

Встановлено, що особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна бути сертифікована на відповідність її діючим в Україні кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою (ст.33 ПК України).

Згідно з вимогами ПК України та у відповідності зі стандартами і рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ІKAO), в Україні, для авіаційного персоналу, що здійснює експлуатацію та технічне обслуговування цивільних повітряних суден, використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху, підготовку авіаційних фахівців в організаціях, зареєстрованих на території України, незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, були прийняті Правила видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні [15]. Цими правилами встановлені вимоги до кандидатів на отримання свідоцтв та кваліфікаційних відміток, порядок сертифікації авіаційного персоналу, процедури видачі, внесення обмежень та вилучення свідоцтв, продовження терміну їх дії.

Всі авіаційні фахівці допускаються до самостійної професійної діяльності з експлуатації, технічного обслуговування повітряного судна, використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху лише за умови, якщо вони мають офіційний дозвіл відповідного органу державного регулювання діяльності авіації України [16] у вигляді свідоцтв авіаційного персоналу. Виняток із цього правила – отримання посвідчення курсанта, яке видає місцева кваліфікаційна комісія льотного навчального закладу на підставі наказу про допуск курсанта до льотного навчання.

Авіаційним фахівцям в Україні видаються такі свідоцтва (або посвідчення):

- посвідчення курсанта-пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтво приватного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтво комерційного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтво транспортного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтво пілота надлегкого повітряного судна;

б) інженерно-технічному авіаційному персоналу:

- свідоцтво інженера з технічного обслуговування повітряного судна;

- свідоцтво техніка з технічного обслуговування повітряного судна;

г) свідоцтво співробітника із забезпечення польотів.

У зв’язку з набранням чинності наказу Міністерства транспорту і зв’язку від 24.09.2007 №842 “Про затвердження Змін до Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу”, з 5 березня 2008 року зазначений перелік доповнюється наступними видами свідоцтв: ґ) свідоцтво оператора служби руху (авіаційної станції); д) свідоцтво студента-диспетчера служби руху [17].

Кандидат на одержання свідоцтва зазначеного виду та/або кваліфікаційної відмітки повинен мати відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою у сертифікованому навчальному закладі, мати належний досвід та придатність за станом здоров’я, підтверджені в установленому порядку. Кваліфікаційна відмітка – це запис у свідоцтві, в якому вказуються особливі умови, права та обмеження щодо власника цього свідоцтва. Тобто, це відмітка про кваліфікацію, що визначає допуск авіаційного фахівця до виконання конкретних обов’язків на конкретному класі та типі повітряного судна (приміром, відомості про допуск до інструкторської роботи; про допуск до польотів на міжнародних повітряних лініях тощо).

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу України з видачею відповідних свідоцтв здійснюється у сертифікованих навчальних авіаційних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів, в інших організаціях України та в іноземних навчальних закладах, що мають відповідний сертифікат, який визнається в Україні.

Підготовка авіаційного персоналу України, що здійснюється в інших державах для експлуатації повітряного судна іноземного виробництва, повинна бути визнана відповідним органом авіаційного транспорту України. Визнання свідоцтва авіаційного фахівця, що видане іншою державою, здійснюється шляхом видачі відповідного сертифіката. Сертифікат визнання додається до свідоцтва, виданого іншою державою і свідчить, що воно діє нарівні із свідоцтвом, виданим в Україні.

Свідоцтва авіаційного персоналу видаються на підставі об’єктивної оцінки відповідності кандидата на одержання свідоцтва установленим вимогам та процедурам.

До кандидатів на одержання свідоцтв встановлені різні вимоги щодо їх віку, знань, досвіду тощо.

Для прикладу, в таблиці 1 наведені різні вимоги щодо знань до кандидатів для одержання свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт) та свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт).

Вимоги щодо знань кандидата для одержання свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт)

Вимоги щодо знань кандидата для одержання свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт)

Кандидат повинен продемонструвати знання, що відповідають правам, які надаються власнику свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт), з таких галузей: “Повітряне право”: а) правила та положення, що стосуються власника свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт); правила польотів; правила і процедури обслуговування повітряного руху; “Експлуатація повітряних суден”: б) принципи роботи силових установок, систем та приладового обладнання ПС [18]; трансмісії (силового приводу) для вертольотів; в) експлуатаційні обмеження ПС та силових установок; відповідні експлуатаційні дані з КЛЕ ПС або з іншого документа, що містить цю інформацію; “Льотні характеристики ПС та планування польотів”: г) вплив завантаження та центрування на льотні характеристики ПС; розрахунки маси та центрування ПС; ґ) використання та практичне застосування параметрів злітних, посадочних та інших характеристик ПС; д) передпольотне планування і планування польоту за маршрутом при виконанні польотів в умовах ПВП; підготовка та подання планів польоту для органів ОПР; відповідні правила ОПР; порядок повідомлень про місцезнаходження; порядок установлення висотоміру; виконання польотів у районах з інтенсивним рухом; “Можливості та обмеження людини в льотній діяльності” е) можливості та обмеження людини в льотній діяльності (людський фактор) щодо приватного пілота (літак/вертоліт); “Авіаційна метеорологія”: є) застосування основ авіаційної метеорології і правил отримання та використання метеорологічної інформації; “Повітряна навігація”: ж) практичні аспекти аеронавігації та методи зчислення шляху; користування аеронавігаційними картами; вимірювання висоти; “Експлуатаційні процедури”: з) використання аеронавігаційної документації (такої, як AIP, NOTAM), авіаційні коди та скорочення; и) відповідні запобіжні заходи та дії за аварійних обставин, включаючи дії, що здійснюють з метою обходу небезпечних метеоумов, турбулентності в сліді та інших небезпечних для польоту явищ; додатково для вертольотів: і) провалювання при працюючих двигунах, земний резонанс і боковий крен; “Аеродинаміка польоту ПС”: ї) основи польоту щодо літаків/вертольотів; “Радіотелефонія”: к) правила ведення радіотелефонного зв’язку та фразеологія радіообміну щодо польотів в умовах ПВП; дії, які застосовують за відмови зв’язку.

Кандидат повинен продемонструвати знання, що відповідають правам, які надаються власнику свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт), з таких галузей: “Повітряне право”: а) правила та положення, що стосуються власника свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт); правила польотів; відповідна практика та правила обслуговування повітряного руху; “Експлуатація повітряних суден”: б) принципи експлуатації та роботи силових установок, систем і приладового обладнання ПС; трансмісії (силових приводів) для вертольотів; в) експлуатаційні обмеження відповідних ПС та силових установок; відповідні експлуатаційні дані з КЛЕ ПС або іншого документа, що містить цю інформацію; г) використання і перевірка справності обладнання і систем відповідних ПС; ґ) правила технічного обслуговування планера, систем та силових установок відповідних ПС; “Льотні характеристики ПС та планування польотів”: д) вплив завантаження і центрування, включаючи вплив вантажу на зовнішній підвісці (для вертольотів), льотно-технічні характеристики, а також характеристики керованості ПС; розрахунки маси і центрування ПС; е) використання та практичне застосування параметрів злітних, посадочних та інших характеристик ПС; є) передпольотне планування та планування польоту за маршрутом, що відповідають польотам в умовах ПВП; підготовка та подання планів польоту для цілей ОПР; відповідні правила обслуговування повітряного руху; порядок установки шкали висотомірів; “Можливості та обмеження людини в льотній діяльності”: ж) можливості та обмеження людини в льотній діяльності (людський фактор) щодо комерційного пілота (літак/вертоліт); “Авіаційна метеорологія”: з) розуміння та застосування авіаційних метеорологічних зведень, карти прогнозів; правила одержання та використання метеорологічної інформації перед польотом та під час польоту; и) авіаційна метеорологія, кліматологія відповідних районів з точки зору її впливу на авіацію; переміщування зон низького та високого тиску; структура атмосферних фронтів; виникнення і характеристики особливих явищ погоди, що впливають на умови польоту за маршрутом, зльоту та посадки; обхід районів небезпечних метеоумов; “Повітряна навігація”: і) аеронавігація, включаючи використання аеронавігаційних карт, приладів і навігаційних засобів, розуміння принципів та характеристики відповідних навігаційних систем; робота бортового обладнання; вимірювання висоти; “Експлуатаційні процедури”: ї) використання аеронавігаційної документації (такої, як AIP, NOTAM), авіаційні коди та скорочення; к) відповідні запобіжні заходи та дії за аварійних обставин, включаючи дії, які здійснюють з метою обходу небезпечних умов, турбулентності в сліді та інших небезпечних для польоту явищ; додатково для вертольотів: л) провалювання при працюючих двигунах, земний резонанс, боковий крен та інші небезпечні ситуації під час експлуатації; м) експлуатаційні правила перевезення вантажу, включаючи вантаж на зовнішній підвісці (для вертольотів); потенційний ризик, пов’язаний з перевезенням небезпечного вантажу; н) вимоги і правила проведення інструктажу пасажирів з питань безпеки, включаючи запобіжні заходи, яких дотримуються при посадці на ПС та висадці з нього; “Аеродинаміка польоту ПС” о) теорія польоту відносно ПС; “Радіотелефонія”: п) правила ведення радіотелефонного зв’язку та фразеологія радіообміну при польотах в умовах ПВП; дії, яких дотримуються у разі втрати зв’язку.

Так, власник свідоцтва співробітника із забезпечення польотів має право виконувати функції співробітника із забезпечення польотів у будь-якому районі відповідно до методу здійснення контролю за виконанням польотів авіакомпанії чи авіапідприємства, що має сертифікат експлуатанта, виданий Державіаадміністрацією.

Власник свідоцтва припиняє використання прав, що надаються свідоцтвом та відповідними кваліфікаційними відмітками, у разі погіршення стану здоров’я, що завадить йому безпечно здійснювати ці права.

Власник свідоцтва не повинен використовувати права, що надаються свідоцтвом та відповідними кваліфікаційними відмітками, перебуваючи під впливом будь-якої психоактивної речовини, що може призвести до нездатності здійснювати ці права безпечним та належним чином.

Для свідоцтв авіаційного персоналу установлені різні терміни дії – від 12 місяців до 5 років.

- свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтва транспортного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтва співробітника із забезпечення польотів;

- свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт);

- свідоцтва пілота надлегкого повітряного судна;

Найбільший термін дії – 5 років установлений для:

- свідоцтва техніка з технічного обслуговування повітряних суден;

- свідоцтва інженера з технічного обслуговування повітряних суден;

Початок терміну дії свідоцтв, окрім свідоцтв членів екіпажу повітряного судна та персоналу служби руху, установлюється з дати здачі авіаційним фахівцем останнього іспиту з теоретичних дисциплін. Для свідоцтв членів екіпажу повітряного судна та персоналу служби руху початок терміну дії свідоцтв установлюється з дати видачі медичного сертифіката.

Продовження терміну дії свідоцтва здійснюється в структурному підрозділі Державіаадміністрації з видачі свідоцтв, сертифікаційних центрах або сертифікаційних підрозділах організацій, яким надано таке право Державіаадміністрацією, шляхом видачі нової додаткової (тимчасової) частини із зазначенням у ній терміну дії.

У кожному окремому випадку загублення свідоцтва в авіакомпанії/авіапідприємстві проводиться службове розслідування з подальшим поданням визначених матеріалів (акт комісії про службове розслідування; наказ керівника авіакомпанії/авіапідприємства за результатами службового розслідування тощо) до структурного підрозділу Державіаадміністрації з видачі свідоцтв для видачі нового свідоцтва (дубліката). Зазначений структурний підрозділ на підставі поданих документів приймає рішення: а) про недійсність загубленого свідоцтва; б) про доцільність видачі дубліката свідоцтва на підставі попередньої сертифікації (якщо термін дії загубленого свідоцтва не скінчився) або направлення авіаційного спеціаліста в сертифікаційну комісію для здачі іспитів з теоретичних дисциплін, екзаменаційної перевірки на комплексному пілотажному тренажері та екзаменаційної перевірки за фахом.

За формою, свідоцтва складаються з основної (постійної) та додаткової (тимчасової) частин.

Основна (постійна) частина дійсна тільки разом з невід’ємним обов’язковим доповненням, що містить термін дії свідоцтва та дозвіл на виконання повноважень.

До основної (постійної) частини свідоцтва заносяться відомості, що можуть залишатися без зміни тривалий час (держава, яка видала свідоцтво, назва, серія та порядковий номер свідоцтва, прізвище, ім’я, по батькові власника свідоцтва тощо).

У додаткову (тимчасову) частину свідоцтва, крім відомостей постійного характеру, заносяться відомості, які періодично змінюються під час продовження терміну дії свідоцтва, а саме, – внесення нових або вилучення застарілих кваліфікаційних відміток, внесення особливих відміток, інших відомостей. Особливі відмітки – це спеціальні відмітки, що доповнюють кваліфікаційні відмітки та відмітки щодо обмежень прав власника свідоцтва (приміром, указуються такі додаткові права: про допуск до виконання польотів уночі; про допуск до польотів у районах з особливим режимом, або указуються такі обмеження:без права перевезення пасажирів; без права польотів уночі тощо).

При порушенні вимог нормативно-правових документів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору, обслуговування повітряного руху, технічне обслуговування авіаційної техніки, які безпосередньо впливають чи можуть вплинути на безпеку польотів, авіаційний фахівець може бути обмежений в правах, наданих йому свідоцтвом, з обмеженням терміну дії свідоцтва чи без, шляхом внесення відповідного запису в додаткову (тимчасову) частину свідоцтва. При цьому, зазначаються характер порушення з посиланням на відповідний пункт нормативного документа та вид обмеження.

Власник свідоцтва, в яке внесено обмеження, має право завершити виконання завдання на політ, якщо порушення не пов’язано з авіаційною подією або з ризиком вживання психоактивних речовин. Ця особа в місячний термін направляється керівництвом авіакомпанії (авіапідприємства) до структурного підрозділу відповідного органу авіаційного транспорту України з видачі свідоцтв для перевірки знань спецдисциплін для підтвердження своєї кваліфікації. За результатами перевірки зазначений структурний підрозділ узгоджує з головною інспекцією з безпеки польотів рішення про зняття або збереження обмежень. При цьому посадові особи, яким надано право вносити обмеження в свідоцтва, несуть персональну відповідальність за об’єктивність застосованих санкцій.

Певні категорії осіб, а саме, кандидати на одержання свідоцтв членів екіпажу повітряного судна, диспетчера служби руху, допускаються до професійної діяльності лише за умови наявності медичного сертифіката відповідного класу або медичного висновку (для здійснення аматорської діяльності), виданого згідно з установленими вимогами щодо медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України. Медична сертифікація авіаційного персоналу – це комплекс медичних обстежень фізіологічного стану осіб авіаційного персоналу, з метою визначення їх придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів.

Медичне свідоцтво (сертифікат) – документ, що видається лікарсько-льотною сертифікаційною комісією та підтверджує відповідність його власника конкретним вимогам придатності за станом здоров’я під час виконання функціональних обов’язків.

Придатність за станом здоров’я авіаційного персоналу встановлена Правилами видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні [19].

Загальні вимоги та єдиний порядок медичної сертифікації кандидатів на отримання медичного сертифіката, процедура видачі цих сертифікатів та внесення до них обмежень визначена Правилами медичної сертифікації авіаційного персоналу, крім членів льотного екіпажу та Спільними Авіаційними Вимогами JAR-FCL 3 “Видача свідоцтв льотному екіпажу” [20].

Медичні вимоги, що пред’являються до стану здоров’я авіаційного персоналу, викладені у медичних стандартах. Медичний стандарт відповідного класу – це сукупність констант фізіологічного стану органів і систем організму людини, яка приймається за вихідну під час медичної сертифікації авіаційного персоналу. Для отримання медичного сертифіката необхідно, щоб стан здоров’я кандидатів відповідав вимогам медичного стандарту відповідного класу.

Найвищі вимоги встановлені до стану здоров’я кандидатів та власників свідоцтв транспортного пілота, комерційного пілота, штурмана, бортінженера і осіб, які вступають до відповідних навчальних закладів та навчаються в них (курсанти-пілоти, курсанти-штурмани, курсанти-бортінженери). Їх стан здоров’я повинен відповідати медичному стандарту першого класу.

Для кандидатів та власників свідоцтв бортрадиста, бортоператора, приватного пілота, пілота планера, пілота надлегкого повітряного судна, пілота вільного аеростата, льотчика-спостерігача і осіб, які вступають до відповідних навчальних закладів та навчаються в них, встановлені вимоги до стану здоров’я на рівні медичного стандарту другого класу.

Медичний стандарт третього класу – це вимоги до стану здоров’я кандидатів та власників свідоцтв диспетчера обслуговування повітряного руху та бортпровідників.

Термін дії медичного сертифіката або медичного висновку (для здійснення аматорської діяльності) встановлюється з моменту його видачі і не перевищує:

- для свідоцтва комерційного пілота (літак-вертоліт);

- для свідоцтва транспортного пілота (літак/вертоліт);

- для свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт);

- для свідоцтва надлегкого повітряного судна;

Передбачену медичну сертифікацію власника свідоцтва, який виконує польоти в районі, віддаленому від місцезнаходження встановленої ЦЛЛСК/ЛЛСК[21], може бути відстрочено згідно з дозволом Державіаадміністрації за умови, що така відстрочка не перевищуватиме: а) одного періоду впродовж не більш, як 6 місяців для члена екіпажу повітряного судна, який здійснює некомерційну діяльність; б) двох послідовних періодів, по 3 місяці кожний, для члена екіпажу повітряного судна, який здійснює комерційну діяльність за умови, що перед кожним періодом цей член екіпажу повітряного судна одержує позитивний медичний висновок після огляду в призначеного члена ЦЛЛСК/ЛЛСК даного району або в лікаря, який має офіційний дозвіл займатися лікарською практикою у даному районі. Висновок про медичний огляд надсилається до Державіаадміністрації.

Медична сертифікація авіаційного персоналу завершується видаванням медичного сертифіката відповідного класу. Свідоцтво авіаційного персоналу стає недійсним, якщо його власнику не видано медичний сертифікат чи медичний висновок (для здійснення аматорської діяльності) або не продовжено термін дії медичного сертифікату за станом здоров’я його власника.

Відповідальність за підтримання рівня кваліфікації власника свідоцтва авіаційного фахівця та допуск його до робіт у межах повноважень, передбачених свідоцтвом, несуть керівники льотних служб, підприємств з технічного обслуговування та служб руху.

Облік виданих свідоцтв та реєстр видачі свідоцтв ведеться у структурному підрозділі Державіаадміністрації з видачі свідоцтв. У затверджених сертифікаційних центрах ведеться реєстр видачі додаткових (тимчасових) частин до свідоцтв. Кожне видане свідоцтво або додаткова (тимчасова) частина обліковується в комп’ютеризованій системі видачі свідоцтв та в реєстрі видачі свідоцтв і додаткових частин. Якщо особа авіаційного персоналу припиняє свою діяльність, передбачену його свідоцтвом, то в базі даних комп’ютеризованої системи видачі свідоцтв та в реєстрі робиться відповідна відмітка.