Перспективним напрямом розвитку суспільства мисли­тель вважав створення системи національних культурних цінностей

Постійним і незмінним є й той ідейний стрижень, що визначає увесь зміст діяльності П.Куліша. Його утворює проблема національної культури. Місію всього свого життя він вбачав в піднесенні українського народу до національного самоусвідомлення. Саме це дає право Д. Лижевському характеризувати світогляд П. Куліша як «україноцентричний». Ідея України є критерієм, з огляду на який розцінюється все розмаїття явищ навколишнього світу.

В основі філософського світогляду П.Куліша характерний для традиції української духовної культури погляд на двояку сутність людини й світу: наявність внутрішнього, сутнісного начала і зовнішнього, яке протистоїть йому.

Людина уявляється як осереддя постійної боротьби, що веде між собою «людина внутрішня», «глибина душевна» і «зовнішнє», поверхневе в людині. В «глибокому колодязі» душі людської приховане начало, що визначає сутність її. «Коли б ви знали, — пише він, — як глибоко в морі ростуть корали, що з них намисто нижеться! Отже, ще глибше на дні душі людської затаїлися поетичні речі, що ними, мов дорогими коралами, людська душа закрашається». В глибині душі людської приховано не лише поетичний дар людини. Тут місце, де здійснюється спілкування людини з Богом. «Бог говорить нам через наше сердце». Душа — осереддя міжлюдського спілкування. «Красен Божий мир, — пише він, — а ще краща душа чоловіка, і тягне вона нас до себе непобідимою силою. Великі скарби своєї благости розсипав Бог у своєму красному мирові, а ще більшими скарбами збагатив чоловічу душу, і не того нам хочеться жити, щоб тільки на Божий мир дивитися: ще більше нам хочеться в чужі душі входити і благодатні скарби на скарби міняти».

Виходячи з цього фундаментального дуалізму внутрішнього, «сердечного» і зовнішнього, чужого і ворожого й розробляє П.Куліш ідею України, що стверджується через низку антитез минулого і сучасного, народної мови й мови штучної, хутора і міста, України і Заходу, жіночого й чоловічого начала тощо.

Істотним у ствердженні ідеї України є звернення до історії її. Минуле України, як внутрішнє начало, забуто сьогоденням. Воно закопане глибоко як скарб, поховане немов домовина в могилі. Акт по збагаченню пам'яті народу знанням його історичного минулого є через те актом «воскресіння мертвих», «нового воскресіння», в результаті якого «із мертвих встане Україна». Справа в тім, що цей акт — власне культурна діяльність, спрямована на відкидання всього зовнішнього, минущого й пробудження вічного, сталого, яке й утворює справжню душу народу. Культурна діяльність уподібнюється до праці землероба, який очищує рідну землю від усього «зовнішнього», допомагаючи «воскресінню» вічного історичного буття.

З огляду на антитезу внутрішнього й зовнішнього розглядається надзвичайно болюча на той час проблема мови. За умов переслідувань і заборон, які встановлював царський уряд на вживання української мови, П.Куліш відстоює свою позицію про «мову серця» і «мову розуму». Протягом всієї історії України — і «за князів варягів», і за Литви, під Польщею і Москвою — в Україні існували дві мови — мова зовнішня, чужа, мова, що здатна була промовляти лише до розуму, а не до серця, і мова, яку зберігав народ, яка відповідала природі його і єдина здатна була виразити найпотаємніші рухи душі. «Як же не дивно, — писав він, — як не дико називати безглуздям потреби душі, яка тільки цим, а не іншим шляхом може сповістити іншій душі свою життєдайну силу? Резонерством нічого з цим прагненням не вдієш: воно зароджується глибше в душі, аніж найбільш розумні й ґрунтовні міркування. Справа тут не в одній відмінності мов; справа в особливостях внутрішньої природи, що на кожному кроці виявляються в способі виразу думок, чуттів, рухів душі, і які мовою, не природною авторові, виразитись не можуть».

З цього огляду П. Куліш протиставляє хутір як осередок життя людини, не зіпсованої ворожою її душі цивілізацією, де вона може здійснювати безпосереднє спілкування з природою, з вічним й сталим, і чужому українській культурі місту. Звертаючись до городян, Куліш проголошує: «Оставайтесь собі при своїй городянській філософії, а нам дозвольте... селянську філософію проповідати, взявши її прямісінько із... Євангелія».

Дата добавления: 2014-01-04