Мистецтво ефективно слухати

За допомогою схеми розглянемо принципи оволодіння мистецтвом слухати:

Рис. 17. Принципи оволодіння мистецтвом слухати

Десять правил мистецтва ефективно слухати професора К. Девіса

1. Перестаньте говорити. Неможливо слухати і розмовляти.

2. Допоможіть тому, хто розповідає, почути себе. Створіть у людини відчуття свободи, довірливої атмосфери.

3. Продемонструйте тому, хто розповідає, що Ви налаштовані слухати. Потрібно виглядати і діяти зацікавлено. Не читайте кореспонденції, коли хтось з Вами розмовляє. Слухаючи, намагайтесь, прагніть зрозуміти, а не шукайте приводу для заперечень.

4. Ліквідуйте моменти, що дратують. Не малюйте, не постукуйте по столі, не перекладайте папери.

5. Співпереживайте розповідачу. Намагайтеся ввійти в положення того, хто розповідає.

6. Будьте терплячі. Не заощаджуйте час. Не перебивайте розповідача. Не поривайтесь вийти, не робіть кроків у напрямку дверей.

7. Стримуйте свій характер. Розгнівана людина надає словам неправильний зміст.

8. Не допускайте суперечок або критики. Це змушує оповідача займати оборонну позицію, він може замовкнути або розгніватися. Не вступайте в суперечку. Саме отримавши перемогу в суперечці, Ви програєте.

9. Задавайте питання. Це підбадьорює оповідача і демонструє йому, що Ви слухаєте. Це допомагає просуватися вперед.

10. Перестаньте говорити! Це повчання йде і першим, і останнім, бо всі залежать від нього. Ви не зможете ефективно слухати, якщо будете розмовляти.

Поради К. Девіса

Природа дала людині два вуха і один язик, делікатно натякнувши, що краще більше слухати, ніж говорити.

Щоб слухати, потрібні обидва вуха: одне – сприймати зміст, інше – уловлювати почуття оповідача.

Люди, які не слухають, отримують менше інформації для прийняття зважених рішень.

Щоб розвивати вміння слухати, оцініть свої поводження з іншою людиною після завершення розмови.

Запитайте себе, що саме Ви зробили ефективно з позиції 10 настанов, а потім – у чому Ви повинні вдосконалюватися.

Дев’ять правил переконання

1. Правило Гомера. Черговість аргументів, які приводяться, впливає на їх переконливість. Найбільш переконуючий наступний порядок аргументів:

сильні – середні - один найбільш сильний.

Один і той аргумент для різних людей може бути і сильним, і слабким. Тому сила аргументів повинна визначатися з точки зору співрозмовника.

2. Правило Сократа. Для отримання позитивного рішення по важливому питанню поставте його на третє місце, подавши перед тим два простих для співрозмовника питання, на котрі він без труднощів відповість Вам «так».

3. Впевненість залежить від іміджу і статусу того, хто переконує. Цим правилом користуються ті, хто просить поважну людину «замовити за себе слово», або посилається на думку поважної людини, цитує її в підтвердження своїх аргументів, доказів.

4. Не принижуйте статус. Будь-який прояв неповаги, знехтування до співрозмовника визиває негативну реакцію

5. Створіть приємне враження. До аргументів приємного нам співрозмовника ми відмовимось поблажливо, а до аргументів неприємного – з упередженням.

6. Добийтесь згоди. Бажаючи переконати, починайте з моментів, які Вас не розділяють, а з того, в чому співрозмовник буде згідний з вами.

7. Проявіть емпатію (здатність зрозуміти емоційний стан співрозмовника). Не проявивши емпатії, неможливо виконати правило перше – правило Гомера. Дійсно, силу аргументів ми повинні оцінювати з точки зору співрозмовника, тобто повинні поставити себе на його місце.

8. Уникайте конфліктогенів (дій, які можуть привести до конфліктів). Словосполучення «які можуть» є тут ключовим. Воно розкриває причину небезпеки конфліктогена. Те, що він не завжди приводить до конфлікту, зменшує нашу пильність по відношенню до нього.

9. Викличте позитивні емоції. Запропонована Вами можливість задовольнити певну потребу людини є важливим, сильним аргументом, яка викличе позитивні емоції. Покажіть, що запропоноване Вами задовольнить певну з потреб слухача.

Взагалі техніка переконання повинна ґрунтуватися на наступних елементах: дуже важливо вказати опоненту на його персональну вигоду, привести аргументи, цифрові дані, аналіз, перспективні показники; інколи корисно піти від протилежного – показати катастрофічні наслідки, котрі проявляться у випадку, коли переговори ні до чого не приведуть; не потрібно змішувати терміни «згоден» з «розумію» під час головних зустрічей співрозмовники часом вважають, що добилися швидкої перемоги, почувши «я згоден». Але пізніше виявляється, що ці слова означають всього на всього – «я зрозумів».

Для встановлення контакту інколи потрібно пошуткувати, щось пригадати, зробити комплімент, щось подарувати, а часом потрібно і вибачитися; це важливі моменти, особливо, коли зустрічаєшся з людиною вперше. По тому, як людина веде себе в перші хвилини, можна зрозуміти, як вона налаштована, які у неї цілі, з чим вона хоче вийти з кабінету. За цей час можна встигнути відкоригувати свою тактику. Завершити переговори, за словами практиків, краще щиро, відверто сказавши про свої відношення і до результатів переговорів, і до процесу переговорів, і один до одного. Обов’язково потрібно залишити трохи часу у фіналі, щоб обговорити перспективи подальшого співробітництва, якими би туманними вони не були.

На завершенні наведемо правила ефективної роботи:

1. Гуманне відношення до працівників з урахуванням їх недоліків і переваг, розуміти, що кожна окремо взята людина - це особистість.

2. Дружнє ставлення до людей, тактовність, і в той же час субординація.

3. Засуджується надмірна само презентація, не більше 30 %. Авторитет, досвід.

4. Засуджується використання працівників у своїх цілях (падає авторитет)

5. Вітається незалежність - залежність від зовнішнього середовища допускається тільки на 20%, інші 80 - це вміння управляти ситуацією.

6. Уміти приймати відповідальність на себе, не перекладаючи на інших.

7. На дурницю не витрачати свій час, це відволікає й заважає сконцентруватися на потрібних, важливих речах. Залишити все зайве.

8. Менеджер повинен мати харизму.

9. Для того щоб повести за собою, «запалити» людей, потрібно щиро віддавати себе, «горіти» самому, «хворіти» на цю роботу, і при цьому необхідно вміти правильно ставити завдання.

10. Навчитися одержувати задоволення від отриманого результату й привчити себе до того, що після завершення обов'язково вас буде очікувати нагорода нехай мінімальна, але ви повинні не забувати про це.

Рекомендована література

1. Бесєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант): Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496 с.

2. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.:”Магнолія плюс”, Львів: “Новий світ - 2000”, 2003. – 336 с.

3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник/ Наук. ред. В Яцура, Д. Олесневич. – Львів: БаК,2001. – 624 с.

4. Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. – К.: Кондор, 2008. – 584 с.

5. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навчальний посібник. – 2-е вид. доп. і перероб. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка». – «Інтелект-Захід». – 2003. – 352 с.

6. Осовська Г. В. Основи менеджменту: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: «Кондор», 2003. – 556 с.

7. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. – К.: Каравелла, 2003. – 496 с.

8. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело. – 2005. – 720 с.

9. Молдованов М.І., Сидорова М.Г. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів українською мовою. – К.: Техніка, 1992. - 171 с.

10. Сухарський В.С. Менеджмент: теорія, методологія, практика. Монографія. – Тернопіль: Астон, 2002. - 416 с.

11. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации: Учеб. пособие для менеджера. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2001. – 350 с.

12. Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 583с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Дата добавления: 2014-01-04