Розвиток самосвідомості та “Я-концепції” особистості

Становлення особистості молодшого школяра.

Розвиток когнітивної сфери.

Участь дитини в навчальній діяльності сприяє розвитку словесно-логічного мислення. Дитина розпочинає логічно вірно розміркувати, використовуючи при цьому операції, що названі Ж.Піаже конкретними. Мислення характеризується гнучкістю і легкістю, зворотністю, багатовимірністю, меншим егоцентризмом, здатністю робити логічні висновки, здатністю шукати причинно-наслідкові зв’язки. В процесі навчальної діяльності з’являється тенденція до довільності, що виявляється за допомогою контролю учня за процесом власної діяльності. І оскільки розвиток дитини є індивідуальним процесом, а увага має досить багато характеристик, то й їх розвиток відбувається нерівномірно. Сприймання стає більш диференційованим та цілеспрямованим. Пам’ять переходить від механічної (1-2 класи) до словесно-логічної форми. Розвивається репродуктивна увага.

В період молодшого шкільного віку дитина починає себе усвідомлювати не лише суб’єктом навчальної діяльності, але і суб’єктом в системі людських відносин, тобто відбувається усвідомлення власного соціального “Я”, що виступає чинником становлення важливого новоутворення цього вікового періоду - “внутрішня позиція школяра”.

Дитина пізнає себе як зосередження різних можливостей. Сама різноманітність оточення, в якому може опинитись молодший школяр, і в якому він може себе уявити, виступає чинником консолідації особистості. Зміна якості і зв’язків тепер вже не змушує молодшого школяра повністю відмовлятись від себе, на відміну від дітей дошкільного віку.

Емоції молодших школярів стають тривалішими, стійкішими та глибшими, що зумовлює в учнів початкової школи появу постійних інтересів, тривалих товаристських стосунків, що ґрунтуються на цих спільних і досить міцних інтересах. Дітям цього вікового періоду властиві як альтруїстичні (страх за потерпілих в певних ситуаціях), так і егоїстичні (страх за себе в аналогічних ситуаціях), емпатійні переживання.

В молодшому шкільному віці на основі моральних норм відбувається активне становлення регуляції дитиною своєї поведінки.

Інтенсивно формуються усі аспекти і модальності “Я-образу” особистості. Становлення соціального “Я” учня відбувається не тільки під впливом оцінок дорослих - вчителів, батьків, але й ровесників. Соціальні контакти дитини із значущими іншими є певним чином емоційно забарвленими, що в свою чергу сприяє становленню емоційного “Я”. В період від шести до дев’яти років дитина починає усвідомлювати, що не тільки вона сама, але й інші люди мають стійкі, незалежні від конкретної ситуації, характери і переконання. Інтенсивно розвивається й фізичний образ “Я”.

В більшості дітей до семи-восьми років виникають такі складні новоутворення як оцінка самого себе, самолюбство, з’являються нові, ще не розв’язані протиріччя між сприйняттям себе теперішнього, сьогоднішнього, ставленням до себе та оцінками оточуючих, орієнтованих то на себе минулого, то на майбутнього, то на ідеального. Молодші школярі, оцінюючи спочатку лише результати своєї навчальної діяльності, поступово включають до сфери самооцінки моральні якості своєї особистості, зокрема: правдивість, чесність, скромність, ввічливість, справедливість і т.д. До 10-11 років самооцінка характеризується відносною стабільністю і адекватністю.

Стійким моментом саморегуляції поведінки в структурі поведінкового компоненту “Я-концепції” молодших школярів стає підпорядкування своїх безпосередніх бажань соціальним вимогам, формування внутрішнього плану дій.

Дата добавления: 2014-01-04