Екологічна експертиза

Екологічна експертиза в Україні є самостійним видом управлінської діяльності та організаційно-правовою формою попереджувального контро-лю. З прийняттям законів України «Про охорону навколишнього природно-го середовища», «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза отри-мала законодавчий статус і стала обов’язковою складовою законотворення, управлінської, господарської, інвестиційної та іншої діяльності, що вплива-ють на стан навколишнього природного середовища і здоров’я населення.

Екологічна експертиза розглядається як один з ефективних механізмів ДСЕУ, що здатний гарантувати екологічну безпеку, оскільки в ній поєднуються незалежність, гласність, соціальна справедливість, забезпечення кон-ституційних прав громадян на безпечні умови життя, на відповідний рівень здоров’я та якість навколишнього природного середовища. 3акон України «Про екологічну експертизу» визначає екологічну експертизу як вид науко-во-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація та дія яких може не-гативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середо-вища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи — запобігання негативному впливові ант-ропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об’єктах.

Перелік об’єктів екологічної експертизи нині значно розширено. До них належать:

1. проекти законодавчих, нормативно-правових актів;

2. передпро-ектні та проектні матеріали;

3. документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції;

4. діючі народногосподарські об’єкти, особливо екологічно небезпечні.

У цілому в поле уваги еко-логічної експертизи потрапляють усі ті об’єкти, функціонування яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на здоров’я населення та стан навколишнього природного середовища. Еко-логічній експертизі можуть також підлягати екологічні ситуації, що склали-ся в окремих населених пунктах і регіонах, військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю.

До екологічно небезпечних належать об’єкти атомної промисловості та енергетики, нафтохімії, нафтопереробки, хімічної, біохімічної та фармацевтичної промисловості, металургії; об’єкти, пов’язані зі зберіганням, транспортуванням, переробкою й захороненням небезпечних відходів, виробництвом і застосуванням мінеральних добрив, пестицидів, вибухових речовин тощо. Проведення додаткових державних екологічних експертиз можливе з ініціативи зацікавлених осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабіне-ту Міністрів України, уряду АР Крим, місцевих рад чи їх виконавчих комітетів.

Основні завдання екологічної експертизи такі:

· визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

· організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів;

· встановлення відповідності об’єктів вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

· оцінка впливу діяльності об’єктів на стан навколишнього природного середовища та якість природних ресурсів;

· оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

· підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків.

Виконання цих завдань покладено на суб’єкти екологічної експертизи, до яких належать:

· органи загального державного управління: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АР Крим, Рада Міністрів
АР Крим;

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

· органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади на місцях, інші державні органи відповідно до законодавства;

· органи громадського управління: статутні органи об’єднань громадян та інших громадських формувань;

· інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні й фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної
експертизи;

· окремі громадяни в порядку, передбаченому законом України „Про екологічну експертизу” та іншими законодавчими актами.

Основними формами екологічної експертизи, які визначені законодав-ством і здійснюються в Україні, є державна, громадська та інші (наукова). Правовий статус цих експертиз різний. Висновки державної екологічної експертизи обов’язкові для виконання, а висновки громадської та інших експертиз ма-ють рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час проведення державної екологічної експертизи, а також у процесі прийняття рішень щодо подальшої долі експертованого об'єкта.

Провідна роль у здійсненні державної екологічної експертизи належить Мінприроди України, зокрема його Управ-лінню екологічної експертизи та оцінки впливу. Міністерство є тим орга-ном, який безпосередньо виконує процедуру державної екологічної експер-тизи своїми силами або за допомогою експертних комісій, до складу яких входять вчені, фахівці та представники громадськості. До компетенції інших суб’єктів державної екологічної експертизи (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада АР Крим, Рада Міністрів АР Крим, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади на місцях) віднесено:

· законодавче регулювання відносин у сфері екологічної експертизи;

· визначення основних принципів і порядку здійснення екологічної експертизи;

· призначення проведення основної й додаткової державних екологічних експертиз;

· визначення порядку передавання документації на державну екологічну експертизу;

· координація діяльності суб’єктів екологічної експертизи;

· здійснення контролю за дотриманням законодавства про екологічну експертизу;

· вирішення інших питань у сфері екологічної експертизи.

Громадська, або соціальна, екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань. Вона може проводитись окремо або водночас з державною екологічною експер-тизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадсь-ких формувань. Потреба в здійсненні громадської екологічної експертизи здебільшого виникає в разі вирішення складних екологічних проблем, пов’язаних із розвитком регіону, населеного пункту, розміщенням окремих об’єктів народного господарства, реалізацією проекту певної забудови тощо. Соціальним чинником, який визначає необхідність і мету проведення такої експертизи, в основному є інтереси місцевих територіальних громад. Нама-гання забезпечити екологічну безпеку певної території за всебічного враху-вання місцевих умов стимулює процеси попереднього громадського обгово-рення можливостей реалізації конкретних проектів, подальшим створенням незалежних комісій або груп із представників громадськості та фахівців з екології. Нерідко до цього процесу залучаються органи місцевого самовря-дування.

Світовий досвід проведення екологічної експертизи показав, що для ії об’єктивного й успішного виконання слід дотримуватися низки основних принципів;

· екологічна експертиза повинна мати імперативний характер, тобто лише після її завершення може видаватися дозвіл на реалізацію проекту й відкриття фінансування;

· пріоритет слід віддавати медико-біологічній безпеці;

· екологічна експертиза має бути незалежною і здійснюватися фахівцями, які не працюють і не пов’язані з організаціями-проектувальниками, замовниками й виконавцями;

· екологічна експертиза повинна мати науково обґрунтований, міждисциплінарний і комплексний характер.

Зазначимо, що донедавна екологічна експертиза функціонувала і розви-валася здебільшого окремо від інших видів експертиз, лише частково пере-тинаючись із санітарно-гігієнічною. У цілому галузеві експертизи на прак-тиці іноді співпрацювали з окремих питань, а часом конфліктували між собою внаслідок нечіткого розмежування їх компетенції. Забезпечення уз-годженого функціонування галузевих експертиз було досягнуто в результаті прийняття в 1998 р. закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність», який започаткував в Україні комплексну державну експертизу. Остаточне введення в практичну діяльність цієї екс-пертизи було здійснено в 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України «Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи». Основна ідея комплекс-ної державної експертизи полягає в забезпеченні єдиної комплексної оцінки проектної документації за всіма відомими експертними напрямками в одному висновку та сприянні замовникам у проходженні ними необхідних експертних погоджень. Складовими цієї експертизи є інвестиційна, санітар-но-гігієнічна, екологічна, пожежної безпеки, охорони праці, енергозбере-ження, а також в окремих випадках експертиза з питань ядерної та радіа-ційної безпеки, що здійснюються згідно з Рекомендаціями щодо організації і здійснення державної екологічної експертизи документації органами Мінприроди України.

Дата добавления: 2014-01-04