Екологічна паспортизація

Екологічна паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єк-тивних характеристик різних об’єктів господарювання для підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів отримав достатньо розвинутих форм у вигляді кадастрів природних ресурсів, то облік екологіч-них характеристик суб’єктів господарювання потребує адекватного інфор-маційного забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі при-родні ресурси. Основою екологічного обліку суб’єктів господарювання став екологічний паспорт підприємства.

Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. «Дер-жавний облік об’єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища» закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Нині вважається, що екологічний паспорт є ком-плексним державним документом, який містить характеристики взаємовід-носин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім при-родним середовищем.

Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативно--технічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.О.О.О4-9О «Экологический паспорт промышленных предприятий». Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначає вплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотри-манням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяль-ності.

Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що харак-теризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві техно-логій, можливостей скорочення цього шкідливого впливу тощо.

На відміну від різних форм екологічної звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, головною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяль-ності в системі «природа — суспільство». У цьому контексті розробка й вико-ристання екологічного паспорта підприємства спрямовані на досягнення та-ких цілей:

· створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб’єктів господарювання;

· застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб’єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впли-ву суб’єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного впливу на довкілля;

· створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання підприємством сировинних, паливно-енергетичних, водних, земельних та інших ресурсів;

· створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на підприємстві технологій;

· забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;

· забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямі еко-логізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів і енергозбереження.

Підґрунтям для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків норм ГДВ, ГДС, дозволи на природоко-ристування, паспорти газо- й водоочисних споруд і установок з утилізації та використання відходів, форми державної і статистичної звітності та інші нормативні й нормативно-технічні документи. Структура екологічного пас-порта підприємства складається з таких блоків:

1. Загальні дані про підприємство та його реквізити.

2. Коротка природнокліматична характеристика району розташування підприємства:

· характеристика кліматичних умов;

· характеристика стану, у тому числі фонових концентрацій в атмосфері;

· характеристика джерел водозабору та приймачів стічних вод, фоновий хімічний склад вод водних об’єктів.

3. Короткий опис технології виробництва і дані про продукцію, балансова схема матеріальних потоків.

4. Відомості про використання земельних ресурсів.

5. Характеристика сировини, використовуваних матеріальних і енергетичних ресурсів.

6. Характеристика викидів в атмосферу.

7. Характеристика водоспоживання і водовідведення.

8. Характеристика відходів.

9. Дані про рекультивацію порушених земель.

10. Дані про транспорт підприємства.

11. Дані про еколого-економічну діяльність підприємства.

Відповідно до пріоритетів, визначених в Основних на-прямах державної екологічної політики, в Україні на сьогодні найбільшого розвитку набули напрями екологічної паспортизації потенційно небезпеч-них об’єктів (ПНО) та відходів.

Відповідно до закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» постановою Кабінету Міністрів України «Про створення Урядової інформаційно--аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій» та іншими законодав-чими актами було затверджено Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів. Це Положення визначає загальні засади паспортизації потенційно небезпечних об’єктів для створення загальнодержавного реєстру їх техногенного та природного характеру як складової частини Єдиної дер-жавної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техноген-ного та природного характеру.

Екологічний паспорт ПНО містить дані, на підставі яких виконується оцінка потенційної небезпеки виробничої діяльності об'єкта:

· вид (природа) небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, бактеріологічна, вибухопожежна тощо);

· інтенсивність джерел небезпеки та час їх негативного впливу (постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення
небезпечного ефекту на поверхні ґрунту тощо);

· характер та ступінь негативного впливу на реципієнти;

· сфера забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);

· технічний стан будов, споруд, технологічного обладнання та інженер-них комунікацій, ступінь їх зношеності;

· загальний стан техніки безпеки.

Паспортизація ПНО проводиться за загальною формою паспорта, яка підлягає певній модифікації для кожного конкретного типу об'єкта з ураху-ванням специфіки його виробництва.

Паспортизація відходів ведеться підприємствами для їх вичерпної іден-тифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними і здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвер-дження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів», ії здійснення передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об’єктів утворення, обробки та утилізації відходів відповідно до Державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів».

Паспортизація відходів — це процес послідовного збирання, узагальнен-ня та зберігання відомостей про кожний конкретний вид відходів, їх похо-дження, технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, еко-номічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, обробки, утилізації, вида-лення, знешкодження і захоронення. Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінприроди з участю інших зацікавле-них центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погод-женням із МО3.

Специфіка впливу певних видів відходів на навколишнє середовище змушує іноді розробляти окремі правила їх обстеження та паспортизації. До таких видів відходів належать, наприклад, відходи, головним чином рідкі, що виникають при збагачуванні корисних копалин або при інших технологічних процесах у різних галузях виробництва. Такі відходи можуть бути -логічнихлотоксичними та екологічно небезпечними, перемішуватися з місць їх утво-рення гідравлічним способом і зберігатися у хвостосховишах, які являють собою штучні гідротехнічні споруди в природному ландшафті. Через їх над-звичайну мобільність та спосіб зберігання вони потребують особливої ува-ги, оскільки стосуються безпеки водних ресурсів. У зв’язку з цим на практиці застосовується спеціальна Методика обстеження і паспортизації гідро-технічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промисло-вих відходів та хвостів.

Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища, особливо окремі території та природні комплекси, від стану яких безпосе-редньо залежить безпека життєдіяльності населення, як і суб’єкти господа-рювання, також потребують такого самого обліку й контролю. До таких об’єктів, що підлягають екологічній паспортизації, належать водні об’єкти, які є джерелами питного водопостачання, та земельні ділянки.

Для проведення еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів, що визначає їх родючість і забрудненість, проводиться паспортизація полів та земельних ділянок. Еколого-агрохімічний паспорт земельної ділянки (поля) — це доку-мент, у якому зосереджена інформація про родючість ґрунтів (агрохімічні, фізико-хімічні та агрофізичні властивості) і рівень їх забруднення важкими металами, радіонуклідами, залишками пестицидів та іншими токсикантами. Він розробляється для кожного поля або земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу ґрунтів. Еколого-агрохімічні паспорти земельних ділянок застосовуються в сільсько-му господарстві для обґрунтування заходів, спрямованих на раціональне використання й підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їхнього агро-екологічного стану.

Для оцінки екологічного стану басейнів річок та розробки заходів щодо раціонального використання та охорони вод і відновлення водних ресурсів складаються їх екологічні паспорти в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Екологічний паспорт річки — це уніфіковане зведення ос-новних даних про водний режим, фізико-географічні особливості, викори-стання природних ресурсів і екологічну обстановку в її басейні, а також відпрацювання рекомендацій щодо підвищення стійкості екологічної систе-ми. Паспорти розробляються на річки, які мають площу водозабору до 5О тис. км². Основні джерела вихідної інформації для складання паспортів річок:

· матеріали комплексних польових обстежень річок та їх басейнів;

· дані багаторічних спостережень за режимом поверхневих і підземних вод;

· відомості про природні умови регіону;

· архівні матеріали про екстремальні показники гідрометеорологічних характеристик;

· матеріали інженерно-гідрометеорологічних і спеціальних експедиційних досліджень;

· топографічні й тематичні карти і плани, складені за матеріалами аерофотозйомок;

· дані водообліку, Державний водний кадастр;

· схеми комплексного використання та охорони водних ресурсів;

· Державний земельний кадастр та природно-сільськогосподарське районування території басейну річки;

· фондові й оперативні дані наукових та проектних організацій.

На водні об’єкти, які є джерелами питного водопостачання, складання екологічних паспортів регламентує закон України „Про питну воду та пит-не водопостачання”. Перелік показників якості води в паспорті джерела питного водопостачання має відповідати переліку, що визначений держав-ним стандартом на питну воду.

У зв’язку з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також у випадках радіаційних аварій, для планування й проведення заходів щодо захисту лю-дини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу ефективності цих заходів в Україні здійснюється оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання; діє державна система обліку та контролю індивідуальних доз опромінення персоналу; проводяться аналізи та оцінки стану дозових навантажень населення й персоналу на відповідних тери-торіях. Щоб систематизувати радіоекологічні дані, для відповідних тери-торій вводяться радіаційно-екологічні паспорти, у які щорічно вносяться ре-зультати проведення аналізів та оцінок стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання.

3а станом на 2ОО3 р. екологічна паспортизація інших природних і тех-ногенних об’єктів, крім зазначених вище, тільки розпочинається.

Крім вищенаведених напрямів екологічної паспортизації нині в Україні розробляється методологія Ії застосування до об’єктів Збройних сил Украї-ни, військово-промислових територій природно-заповідного фонду. Набула поширення паспортизація міст для:

· розробки лімітів і договорів використання природних ресурсів підприємствами міста;

· визначення гранично допустимих навантажень і лімітів забруднення навколишнього середовища підприємствами;

· визначення платежів підприємств міста за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища;

· прийняття екологічного статусу міста та його районів (безпечний, небезпечний, надзвичайний тощо);

· розробки заходів щодо екологічного й соціального захисту населення.

Паспорт міста призначений для використання в діяльності управлінь екології виконавчого комітету міської ради, обласного управління екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічних органів, у системах еко-логічного управління підприємств.

Дата добавления: 2014-01-04