План лекції. Тема: Організація виробництва та його обслуговування

Тема: Організація виробництва та його обслуговування.

Тема лекції №7: Організація виробництва та його обслуговування.

1. Виробничий процес та його структура.

2. Організаційні типи виробництва.

3. Поняття “виробничий цикл.”

4. Методи організації виробництва.

Самостійне вивчення:

1. Принципи організації виробничого процесу.

2. Інфраструктура підприємства, її поняття, види і значення

1. Виробничий процес та його структура. Принципи організації виробничого процесу.

Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці (тобто свідома діяльність людини), предмети та засоби праці. Крім цього у багатьох виробництвах використовують природні процеси, які здійснюються під впливом сил природи (сушіння, остуджування деталей і т. п); у сільському господарстві – біологічні процеси.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція. Операція – це закінчена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці над одним і тим же предметом праці без переналагодження обладнання. Із всіх операцій виділяють технологічні операції сукупність яких утворює технологічний процес.

Всі виробничі процеси, які відбуваються на підприємстві поділяють:

1) за призначенням:

основні;

допоміжні;

обслуговуючі.

2) за перебігом у часі:

дискретні (перервні);

безперервні;

3) за ступенем автоматизації

ручні;

механізовані;

автоматизовані;

автоматичні.

Щоб раціонально і ефективно організувати виробничий процес необхідно дотримуватись таких принципів:

• принцип спеціалізації – означає переважне виробництво однорідної продукції з метою спрощення організації виробництва;

• принцип пропорційності – передбачає, щоб всі підрозділи виробництва мали однакову пропускну здатність по випуску продукції.

• паралельності – передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів;

• принцип прямоточності – предмети праці при обробці повинні мати найкоротші маршрути на всіх операціях без зустрічних переміщень;

• принцип безперервності – перерви між технічними операціями мають бути мінімальними або ліквідованими взагалі;

• принцип ритмічності – випуск продукції повинен йти в певному ритмі, рівномірно;

• принцип автоматичності – передбачає вивільнення людини від важких і шкідливих робіт за рахунок автоматизації трудомістких робіт;

• принцип гнучкості – забезпечує можливість швидко перейти на виробництво іншої продукції;

• гомеостатичності – означає, що всі виробничі системи повинні стабільно виконувати свої функції і протистояти дисфункціональним впливам; для цього слід проводити запобіжні ремонти, створювати резерви палива, запаси сировини тощо.

2. Організаційні типи виробництв.

Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка

враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничне виробництво – характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.

Серійне виробництво – має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути досить великим.

Масове виробництво – характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного і тривалого виготовлення окремих виробів.

Окремо виділяють дослідне виробництво, у якому виготовляються зразки (або партії) виробів для проведення дослідних робіт і випробувань. На їх основі йде підготовка до серійного або масового виробництва.

Тип виробництва впливає на його організацію, технологічні процеси, структуру підприємства і його підрозділів, обладнання, організацію управління.

Найбільш ефективним є масове виробництво. Найменш ефективне, технічно та організаційно складне є одиничне виробництво.

3. Поняття „виробничий цикл”.

Виробничий цикл – це інтервал часу від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Виробничий цикл складається з часу виробництва і часу перерв. Час виробництва включає тривалість технологічних операцій, допоміжних операцій і тривалість природних процесів. До допоміжних операцій відносять підготовчо – заключні, транспортні, контрольні і складські. Час перерв містить перерви у робочий час (коли підприємство працює) і неробочий час, який визначається режимом роботи підприємства (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами, на обід). Основною складовою виробничого циклу є тривалість теологічних операцій, яка називається технологічним циклом.

Існує три способи поєднання операцій технологічного процесу: послідовне, паралельне, паралельно-послідовне.

Послідовне поєднання операцій полягає в тому, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки

всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю. Технологічний цикл тут тривалий; таке поєднання використовується в одиничному і серійному виробництві.

Паралельне поєднання операцій характеризується тим. що предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Технологічний цикл тут скорочений; цей спосіб поєднання операцій застосовується у масовому і великосерійному виробництві.

Паралельно-послідовне поєднання операцій (змішане) є комбінацією двох попередніх.

4. Методи організації виробництва.

Є два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Непотокове виробництво має такі ознаки:

 на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці;

 робочі місця розташовуються однотипними технологічними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій,

 предмети праці, переміщуються у процесі обробки складними маршрутами, внаслідок чого є великі перерви між операціями.

Непотоковий метод використовується в одиничному і серійному виробництвах.

Потокове виробництво є високоефективним методом організації виробничого процесу. Його основні ознаки такі:

 робочі місця розташовані послідовно за ходом технологічних операцій;

 за групою робочих місць закріплена обробка предметів одного найменування, або обмеженої кількості подібних предметів,

 предмети праці передаються з операції на операцію невеликими транспортними партіями згідно з ритмом роботи.

 широко використовується міжопераційний транспорт – конвеєр.

Потокові методи застосовуються при виготовленні продукції у значних обсягах і тривалий час; перевжно у масовому та великосерійному виробництвах.

Переваги потокового виробництва:

Високий рівень продуктивності праці, механізації та автоматизації робіт, чітка організація виробництва. При такій організації виробництва значно скорочується виробничий цикл, зростає коефіцієнт використання потужностей, зменшуються витрати на виробництво.

Недоліки потокового виробництва:

Праця монотонна, одноманітна, така, що не зацікавлює працівників у підвищенні кваліфікації, зводиться, по суті, до виконання елементарних механічних операцій; на потокових лініях жорсткий ритм роботи, не можна часто оновлювати випуск продукції тощо. Однак, попри все, потокове виробництво є високоефективне, широко застосовується у різних галузях промисловості, дозволяє використовувати новітні наукові досягнення:

→ автоматизацію виробництва;

→ застосування верстатів з числовим програмним управлінням;

→ впровадження багатофункціональних роботів - маніпуляторів, гнучких автоматизованих систем.

Література:

Закони України (зі змінами і доповненнями): “Про підприємства в Україні” від 07.02.91.

Бойчук І.М., Харів П.С. Економіка підприємтсва: Навч. Посіб. – К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000.

Мазаракі А.Л., Лігоненко Л.Д., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001

Фастовець А.А. Економіка підприємства. – К.: - НМЦ “Укоопосвіта”, 2000.

Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: Наук. думка, 2004.

Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства.-.К. 2006.

Дата добавления: 2014-01-04