Гіпотеза і версія.

Лекція 7.

Викладач Яковина І.О.

(Форми розвитку знання: проблема, гіпотеза, судово-слідча версія, теорія)

1. Поняття і значення гіпотези.

2. Побудова і перевірка юридичних версій.

3. Роль версій в рослідованні злочинів.

Література

1 Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. Підручник. - К Літера ЛТД.- 2002.-160с

2.Гладунський В. Н. Логіка для студентів економічних спеціальностей/Навчальний посібник. - Львів: Афіша, 2002.-359с.

3. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник – 6-те вид., стер.-К.: Т-во ‘Знання’, КОО, 2003,-255с.

4. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. - К.:Либідь,2002.-152с.

5. Карамешева Н.В. Логіка: Підручник для студентів - правників. - Львів,200.- 252с

6. Карамешева Н.В. Логіка. Пізнання Евристика: Посібник для студентів та аспірантів. Львів: Тернопіль, СМТ ‘Астон’, 2001.- 155с.

8. Ряшко. В.І, Сокол Р.В.Логіка. В запитаннях і відповідях. Посібник для курсантів і слухачів. - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2002.- 142с.

9. Решко В.І. Методика проведення семінарів і практичних занять з логіки за модульною системою. Посібник для курсантів, студентів і слухачів. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004.-120с

10. Тофтул М.Г Логіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів._ К.: Видавничий центр «Академія», 2003.-368с.

11. Хоменко І В Еристика: мистецтво полеміки: навч. Посіб.- К.:Хрінком інтер, 2001.-192с.

12. Хоменко І.В. Логіка для юристів: Підручник.-К,:Хрінком інтер,2001- 224с
Світ, у якому ми живемо (та й саме буття), сповнений численними невідомими законами, зокрема й такими, що не узгоджуються не лише із здоровим глуздом, а й з багатьма сучасними науковими уявленнями.

Об'єктивні закони, якими прихованими вони б не були, якось вони виявляються, і, зрештою, певна, нехай надто віддалена, ланка їх вияву таки доходить до людської свідомості у формі явищ, які іноді не можуть бути пояснені існуючою системою знань. Виявляється, що невідоме не завжди вдається пояснити відомим. Виникає проблема і є необхідність вирішення цієї проблеми

1. Проблема

Достовірному пізнанню в науковій або практичній діяльності завжди передує раціональне осмислення і оцінка фактичного матеріалу, що виявляється спостереженням. Ця розумова діяльність супроводжується побудовою різного роду припущень і гаданих пояснень спостережувальних явищ.

Спочатку вони носять проблематичний характер. Подальше дослідження вносить поправки до цих пояснень.

В результаті наука і практика, долають численні відхилення, помилки і суперечності і досягають об'єктивно дійсних результатів.

Вирішальною ланкою в пізнавальному ланцюжку, що забезпечує становлення нового знання, є гіпотеза.

2. Гіпотеза, судово-слідча версія

Встановлення істини при розслідуванні злочинів здійснюється за допомогою такої форми мислення як гіпотеза.

Гіпотеза (від грець. hypothesis, що означає передбачення, основа) — форма мислення, що становить собою припущення про існування закономірного зв’язку між явищами, причини виникнення яких невідомі. Це припущення, що висувається для пояснення сутності причин явища, що досліджується.

За своєю логічною природою гіпотеза є умовиводом. Вона є системою умовиводів, складний цілеспрямований процес думки, який включає елементи аналогії, індукції та дедукції.

Однією з форм осягнення таємниць таких явищ і є гіпотеза, хоча під гіпотезою в широкому значенні часто розуміють будь-яке припущення.

Гіпотеза — це форма розвитку знань, що є обґрунтоване припущення (здогадування), що висувається з метою з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ.

Гіпотеза — це форма мислення, що становить собою припущення (здогадування) про існування певного закономірного зв'язку між явищами, причини виникнення яких невідомі.

Часто гіпотезою називають і припущення (здогадування) про існування факту, який безпосередньо не спостерігається.

1. Гіпотези є обґрунтованим припущенням, для з’ясування причин і властивостей процесів і явищ, які ми спостерігаємо або досліджуємо.

2. Гіпотеза застосовується як метод логічного процесу, який обґрунтовує це припущення і його перевірку — складний процес міркування, який веде від незнання до знання.

3. За своєю природою гіпотеза є умовиводом, в якому один або частина законів невідома.

4. При висуненні гіпотези користуються аналогією, індукцією та дедукцією.

5. Відмінність гіпотези полягає в тому, що вона спрямована на дослідження широкого кола проблем і виступає не як одиничний висновок, а як система умовиводів

«Гіпотеза» — поняття багатозначне, воно має принаймні такі три значення:

1) особливий рід припущень про безпосередньо не-спостережувані форми зв'язку явищ або про причини що породжують ці явища;

2) особливий рід умовиводу, у формі якого відбувається висунення певного припущення;

3) складний засіб, який включає в себе як висунення припущення, так і його наступне доведення [78].

Найважливішими серед відмічених у визначенні будуть наступні

характерні риси гіпотези.

(1) Гіпотеза — це не просто одна з можливих, випадкових логічних фігур, а необхідний компонент будь-якого пізнавального процесу.

Там, де є пошук нових ідей або фактів, закономірних зв'язків або причинних закономірностей, там завжди присутня гіпотеза.

Вона виступає з’єднувальною ланкою між раніше досягнутим знанням і новими істинами і одночасно пізнавальним засобом, регулюючим логічний перехід від колишнього, неповного і неточного, знання до нового, повнішого і точнішого.

Таким чином, внутрішньо властиве процесу пізнання, цей розвиток зумовлює функціонування в мисленні гіпотези як необхідна і загальна форма такого розвитку.

(2) Побудова гіпотези завжди супроводжується висуненням припущення про природу досліджуваних явищ, яке є логічною серцевиною гіпотези і формулюється у вигляді окремої думки або системи взаємозв'язаних думок про властивості одиничних фактів або закономірні зв'язки явищ. Виражена в припущенні думка завжди має ослаблену епістемічну модальність(Епістемічною модальністю називається інформація про те, правдивим чи неправдивим є зміст висловлення з точки зору мовця), є проблематичною думкою, в якій виражено неточне знання.

Оскільки пізнання ставить завдання досягнення об'єктивної істини, значить, що дає лише вірогідне знання гіпотеза є незавершеним етапом на шляху до істини.

Щоб перетворитися на достовірне знання, припущення підлягає науковій і практичній перевірці. Що протікає з використанням різних логічних прийомів, операцій і форм виводу процес перевірки гіпотези приводить у результаті до спростування або підтвердження і подальшого її доказу.

Отже, гіпотеза завжди містить в собі вірогідне знання, що вимагає перевірки. Доведене ж на її основі положення вже не є власне гіпотезою, бо містить перевірене дійсне знання, що не викликає сумнівів.

(3) Припущення, що виникає при побудові гіпотези, народжується в результаті аналізу фактичного матеріалу, на базі узагальнення численних спостережень. Важливу роль у виникненні плідної гіпотези грає інтуїція, творчі здібності і фантазія дослідника. Проте наукова гіпотеза — це не просто здогадка, фантазія або допущення, а що спирається на конкретні матеріали раціонально обґрунтоване, а не інтуїтивно і підсвідомо прийняте припущення.

Відмічені особливості дають можливість чіткіше визначити істотні риси гіпотези. Будь-яка гіпотеза має початкові дані, або підстави, і кінцевий результат — припущення. Вона включає також логічну обробку початкових даних і перехід до припущення. Завершуючий етап пізнання — перевірка гіпотези, що перетворює припущення на достовірне знання або спростування його.

Дата добавления: 2014-01-04