Професія

Вік

Стать

Лікувального процесу та сучасної біоетики

Тема 7. Психологічні проблеми

Як пише Н.А. Магазаник (1991), «немає такого хворого, який не потребує психотерапії, за виключенням хіба що такого, що перебуває в комі (та й у цьому випадку лікар не повинен забувати, що за його діями та словами спостерігають сусідні хворі)». Певні прийоми і особливості лікарської поведінки потрібні для лікування будь-якого хворого в будь-яких обставинах, точно так само, як правила асептики і антисептики використовують завжди, при будь-якому хірургічному втручанні.

Внутрішня картина хвороби це суб'єктивні уявлення хворого про своє захворювання і про саме собі, як про хворого.

Оцінка важкості захворювання залежить від соціокультурних особливостей, рівня розвитку медицини.

Видiляють 4 рiвні вiдображення захворювання у психiцi людини, а саме:

) Рiвень вiдчуття i сприйняття

2) Емоцiйний рiвень - вiдображає рiзнi типи емоцiйних реакцiй на окремi симптоми, а також хворобу взагалi i її наслiдки

3) Iнтелектуальний рiвень - вiдображає знання людини про свою хворобу, уяву, розмiрковування про причини i можливi їх наслiдки

4) Мотивацiйний рiвень - вiдображає певне ставлення людини до хвороби пов’язане зi змiнами поведiнки i способу життя, активiзацiєю дiяльностi спрямованої на повернення здоров’я.

На вироблення суб'єктивного ставлення до тієї або іншої хвороби впливають, як правило, багато факторів.

1. Імовірність летального результату.

2. Ймовірність інвалідизації і хроніфікації.

3. Больова характеристика хвороби.

4. Необхідність радикального або палиативного лікування, його вартість.

5. Вплив хвороби на можливість підтримувати колишній рівень спілкування.

6. Соціальна значимість хвороби і традиційне відносин суспільства до хворих в суспільстві.

7. Вплив хвороби на сімейну і сексуальну сфери.

8. Вплив хвороби на сферу розваг і інтересів.

До особливостей, які мають кореляції з статтю людини, можна віднести відомі факти більш легкої переносимості жінками больового відчуття, станів тривалої обмеженості або повного виключення руху.

Для. дітей, підлітків та молоді найбільш важкими в психологічному щодо виявляються хвороби, які змінюють зовнішній вигляд людини, робить його непривабливим. До них відносяться будь-які хвороби, негативно, з точки зору підлітка, що змінюють зовнішність (шкірні алергічні), калічать травми і операції (опіки). Ні в якому іншому віці не спостерігається така тяжкі психологічні реакції людини на появу у нього на шкірі особи
фурункулів, прищів, веснянок, пігментних плям, блідість і т. п.

Помилкова переконання, як правило, поширюється на оцінку повноти або диспропорцій тіла. Багато дівчат-підлітки вважають, що навколишні звертають на них увагу і навіть «підсміюються» у зв'язку із зайвою вагою. Таке переконання штовхає дівчат на пошук способів схуднення.

Особи зрілого віку психологічно більш важко будуть реагувати на хронічні і інвалідизуючі захворювання. Це пов'язано також з системою цінностей і відображає прагнення людини зрілого віку задовольняти такі соціальні потреби, як потреба в благополуччі, добробут, незалежності, самостійності та ін. Саме задоволення таких потреб може бути заблоковано появою будь-якого хронічної або яка призводить до інвалідності хвороби.

Другий підвищено значущою групою захворювань для зрілої людини вважаються так звані «сороміцькі» хвороби, до яких зазвичай відносять венеричні і психічних захворювання. Психологічна реакція на них обумовлена оцінкою їх, не загрожують здоров'ю, а пов'язана з переживаннями з приводу того, як зміниться соціальний статус і авторитет хворого в разі, якщо про це стане відомо оточуючим.

Для літніх людей найбільш значущими є хвороби, які можуть призвести до смерті. Інфаркт, інсульт, злоякісні пухлини страшні для них не тим, що можуть призводити до втрати працездатності, а тим, що асоціюються зі смертю.

Людина, особливо зрілого віку, дуже часто оцінює тяжкість хвороби, виходячи з впливу симптомів захворювання на його справжню і майбутню працездатність. Значимим стає професійно обумовлена цінність того або іншого органу.

Приміром, оперний співак може психологічно більш важко ставитися до ангіні або бронхіту, ніж до гастриту і виразці шлунка. Це пов'язано з тим, наскільки суттєво впливають симптоми хвороби на якість виконання професійних обов'язків

В цілому ряді випадків внутрішня картина спотворена особистими установками хворого. Кожна людина захищається і якщо діагноз хвороби травматичний або вимагає зміни образу життя, людина втрачає здатність розпізнати власне захворювання. У науці це називається анозогнозією, тобто нездатність людини розуміти і усвідомлювати, що він хворий.

Хвороба набуває для пацієнта свого психологічного сенсу. Д. Ліповськи (1983) вивчає наступних типів реакцій на інформацію про захворювання ("значення хвороби"):

1. хвороба-загроза (реакції: протидія, тривога, відхід, боротьба);

2. хвороба-втрата (реакції: депресія, іпохондрія, розгубленість, горе, спроба привернути до себе увагу);

3. хвороба-виграш (реакції: байдужість, життєрадісність, ворожість по відношенню до лікаря);

4. хвороба-покарання (реакції: сором, пригніченість, гнів).

Дата добавления: 2014-01-04