Фізіологічні основи психології. Виникнення психофізики та психометрії

В другій половині ХІХ ст.. створюються об’єктивні умови для виділення психології в самостійну науку. Але для цього потрібно було відкрити її своєрідні закони, а у дослідженнях деталізувати психічне, його структуру. Вчені почали досліджувати такі безпосередні дані, як свідомість, суб’єктивне, внутрішнє, безпосередній досвід.

Елементи внутрішнього, суб’єктивного досвіду, які визначалися залежними від подразників та діяльності органів чуття стали предметом психофізіології органів чуття. Вона інтерпретувала якості психічних елементів у повній залежності від структури органів чуття. З реальної взаємодії цих органів та об’єктивного подразника ізолюється один компонент. Усі якості відчуттів, що кваліфікуються як елементи суб’єктивно-психічного досвіду, виводяться із специфічної активності органів чуття.

Й. Мюллер, відомий німецький фізіолог та Ч. Белл, англійський анатом і фізіолог, висувають ідею (доктрину) про „специфічну енергію органів чуття”. Доктрина включала 10 законів: ми маємо свідомість не об’єкта, а наших нервів, що є посередниками між об’єктами, що сприймаються та розумом, і таким чином вони нав’язують розуму свої власні характеристики. Безпосередніми об’єктами сприймання нашого чуття є стани, що виникають у нервах та відчуваються як відчуття або самого нерву, або чуттєвого органу. Існує 5 видів нервів та відповідно 5 органів чуття, кожний із них має свою специфічну якість та енергію, що нав’язується розуму. Теорія Мюллера зазнала критики.

Так, Гюстав Теодор Фехнер (1801-1887) – поет, вчений, філософ заперечує принцип „специфічної енергії органів чуття”. Створив нову самостійну область знань – психофізику. У роботі „Елементи психофізики” (1860) сформулював основне завдання психофізики: розробити точну теорію співвідношення між фізичними та психічними явищами, а також між душею та тілом. Створив експериментальні методи та психофізичний закон. Метою Фехнера було вивчення відчуттів. Оскільки подразник, який викликає відчуття, може бути виміряний, Фехнер зауважив, що виміряти відчуття можливо, вимірявши інтенсивність фізичного подразника. Початком відліку при цьому виступала та мінімальна величина подразника, при якій виникає перше, ледь помітне відчуття. Це нижчий абсолютний поріг.

На основі численних спостережень установив закон: постійній різниці в напруженнях відчуттів (завжди мають однакову величину) в певних межах постійно пов’язані з однаковими відносними різницями в силі подразнень. Якщо на один і той же орган чуття діють різні подразнення, напруження яких утворюють геометричний ряд, то виникають відчуття, напруження яких утворюють арифметичний ряд.

Для проведення психофізичних вимірювань Фехнер розробив 3 методи: ледь помітних відмінностей, метод середніх помилок і метод постійних подразників. Ці методи вимірювання використовуються і в наш час.

Ще однією областю психологічної науки стала психометрія, що вивчала швидкість протікання психічних процесів: відчуття та сприймання, найпростіші асоціації. Бере свій початок з астрономії, бо астрономами було помічено, що реакція на дію ніколи не відбувається одразу ж, завжди є деяке запізнення відповіді на сигнал. Був встановлений факт індивідуальних відмінностей у швидкості сприймання.

Значний внесок у розвиток психометрії зробив голландський фізіолог Франц Корнеліс Дондерс (1818-1889), який розробив методику вимірювання часу складних психічних процесів. Спочатку вимірювався час простої реакції, тобто час, який проходить з моменту появи якого-небудь простого слухового чи зорового подразника до моменту руху-відповіді на нього. Потім завдання ускладнювалося і набувало форми реакції вибору, реакцій відмінностей. Вимірювався час цих більш складних реакцій. Потім від часу складних реакцій віднімався час простих реакцій, а залишок приписувався тому психічному процесі, який потрібний був для операції вибору, відмінності чи рішення іншої задачі.

Німецький фізіолог Людвіг Ланге (1825-1885) виділив відмінності сенсорної і моторної реакцій та показав, що в залежності від того, чи налаштований піддослідний на сенсорну сторону процесу чи має він установку на його моторний аспект, час реакції істотно змінювався. З того часу почалося дослідження установки.

Дослідження кількісних аспектів психічних процесів відкривали можливість об’єктивного підходу до психічних явищ. В цьому полягає принципове значення робіт в області психофізики та психометрії.

Дата добавления: 2014-01-04