Поняття представництва в суді

ПРЕДСТАВНИЦТВО В СУДІ

Конституція України закріплює право фізичних та юридичних осіб на правову допомогу при реалізації ними конституційного права на судовий захист (ст. 59). Конституційне положення щодо права кожної особи на отримання правової допомоги та вільного вибору захисника своїх прав знайшло закріплення у ст. 12 ЦПК України. У відповідності з цією нормою кожна особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається в порядку, встановленому законом адвокатами або іншими фахівцями в галузі права. У цивільному судочинстві правова допомога при здійсненні захисту прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб може бути надана, зокрема, у формі процесуального представництва.

Таким чином, процесуальне представництво, — це правовідношення, на підставі якого одна особа сприяє захисту прав, свобод та інтересів іншої особи та (або) здійснює від її імені процесуальні дії в межах наданих повноважень. Виходячи з цього, статусу представника в цивільному процесі набуває особа, яка від імені особи, яка бере участь у справі, вчиняє в межах наданих йому повноважень відповідні процесуальні дії. Представник має самостійний процесуальний статус, відповідно до якого наділяється певним обсягом процесуальних прав та обов'язків.

Таким чином, бути представником у цивільному судочинстві можуть

перш за все особи, які мають статус адвоката. Відповідно до чинного законодавства адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість (ст. 2 Закону України ≪Про адвокатуру≫).

Інші фізичні особи можуть бути процесуальними представниками за наявності таких взаємопов'язаних умов:

а) досягнення повноліття — вісімнадцяти років;

б) наявності повної цивільної процесуальної дієздатності;

в) належно посвідчених повноважень на здійснення представництва в суді.

Викладене дає можливість окреслити основні ознаки процесуального представництва. Представника в суді може мати визначене законом коло суб'єктів. Ці суб'єкти є особами, які беруть участь у справі, тобто мають певний процесуальний статус. Представником може бути фізична особа, що має цивільну процесуальну правосуб'єктність. Усі процесуальні дії представник здійснює від імені особи, яку він представляє в суді. Правові наслідки процесуальних дій представника поширюються на особу, яку він представляє. Представник завжди діє в межах наданих йому повноважень, тобто він може здійснювати тільки ті дії, на які йому дано відповідне право законом або договором. Процесуальне представництво можливе на всіх стадіях цивільного судочинства незалежно від виду провадження, за правилами якого розглядається справа.

Дата добавления: 2014-01-04