Фінансове, матеріальне та соціальне забезпечення працівників ОВС

Вступ

Правовий захист працівників ОВС.

Фінансове, матеріальне та соціальне забезпечення працівників ОВС.

М. Івано-Франківськ – 2012

Майор міліції Габуда А. С.

Час – 2 години

Та соціальної роботи (м. Івано-Франківськ) ЛьвДУВС

ЛЕКЦІЯ №2

з навчальної дисципліни “Основи управління ”

для курсантів 4-го курсу факультету громадської безпеки

на тему:

“УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ РОБОТОЮ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ”

Підготував:

старший викладач кафедри адміністративного, цивільного права та процесу

Лекція обговорена і схвалена на засіданні кафедри адміністративного, цивільного права та процесу ФГБ та СР (м. Івано-Франківськ) ЛьвДУВС, протокол № 1 від 28 серпня 2012 року.

План

1. Зміст та особливості соціальної роботи в органах внутрішніх справ.

Література

1. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР УРСР. – 1991. - № 4. – Ст. 20.

2. Постанова КМУ від 29 липня 1991 р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».

3. Битяк Ю.П. “Державна служба в Україні: організаційно-правові засади”. Монографія. – Х. “Право”, 2005. – 304 с.

4. Доватур А. Политика Аристотеля. – М., 1965.

5. Інформатизація управління в органах внутрішніх справ: Посібник / За заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва; Авт. кол.: В.Г. Халановський, П.П. Пiдюков, В. М. Смаглюк та iн.; Нац. акад. внутр. справ МВС України. - К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. - 215 с.

6. Ковалів М.В., Паньонко І.М., Скиба Я.Д. Онови управління в ОВС. Навчально - практичний посібник для курсантів та курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України та працівників ОВС. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України – Афіша, 2004. – 171 с.

7. Адміністративна діяльність: Посібник друге видання // За заг. ред. д.ю.н. професора О.І. Остапенка. – Львів: ЛьвДУВС, 2006. – 295 с.

Основний зміст процесу соціального управління виявляється у здійсненні безпосереднього цілеспрямованого впливу суб'єкта управління на об'єкт управління за допомогою відповідного механізму. В процесі такого впливу практично реалізуються цілі, завдання, функції, принципи та методи, які і складають зміст механізму управління. Досить важливе місце серед складових механізму управління посідають методи управління, за допомогою яких реалізуються функції управління. Ефективність управління соціальними системами, діяльністю органів, підприємств, установ, служб багато її чому залежить від правильного вибору сполучення методів, які використовуються в його процесі. Для цього потрібне глибоке розуміння управління в ОВС, а зокрема соціальною роботою. Оскільки соціальна робота – надзвичайно важливий фах професійної діяльності, потреба в якій у державі збільшується. Це пов’язано із зростаючу тенденцію гуманізації суспільства, перебудови його на засадах солідарності та соціальної підтримки людей, зокрема працівників ОВС, які її потребують.

1. Зміст та особливості соціальної роботи в органах внутрішніх справ.

Соціальна робота - порівняно нове поняття в діяльності органів внутрішніх справ, і взагалі воно стало широко вживатися в нашому суспільстві лише на початку 90-х років для позначення нової сфери діяльності, і, відповідно, нової професії.

У найширшому розумінні соціальна робота - це професійна діяльність, зорієнтована на надання допомоги особі, сім"і, різним віковим і соціально-професійним групам у вирішенні соціально-економічних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних, правових, моральних та інших проблем, що виникають у житті людини.

Розглядаючи соціальні проблеми органів внутрішніх справ, передусім необхідно чітко термінологічно визначити, стосовно кого, власне, здійснюється соціальна робота, адже досі на практиці співіснують різні за змістом означення: «працівник», «співробітник», «службовець». В Законі України «Про міліцію» і в Кримінальному кодексі України вживається термін «працівник міліції». В той же час у Положенні про проходження служби поняття «працівник міліції» або «працівник органів внутрішніх справ» взагалі немає. Натомість там іде мова про осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. У Кодексі законів України про працю термін «працівники» є узагальнюючим, і під ним розуміються і робітники, і службовці.

Термін «співробітник» в 70-80 рр. запозичений із лексикону органів державної безпеки, куди перейшов із НКВС. Співробітництво громадян з органами НКВС, вимушене чи добровільне, широко практикувалось у минулі часи, коли ці органи виконували суто репресивні функції. Поняття «співробітник» викликає запитання, з ким він співробітничає, «співробітництво» означає не самостійну роботу, а спільну з кимось, тобто співпрацю, а в органах внутрішніх справ кожний має конкретні обов'язки і відповідальність, які визначають конкретний обсяг роботи.

Найбільш доцільним вважається вживання термінів «працівник органів внутрішніх справ», «працівник міліції».

За своїм соціальним статусом усі працівники органів внутрішніх справ належать до групи найманих працівників суспільства. У той же час вони відрізняються один від одного за обсягом влади, престижем професії, віком, рівнем освіти, стажем, професійними, кваліфікаційними якостями і т.п. Залежно від цих ознак весь особовий склад певним чином структурується у демографічну, освітню, кваліфікаційну, посадову та інші структури. Постійне вивчення складу підрозділів і служб дає можливість керівнику своєчасно вносити корективи, грамотно здійснювати кадрові переміщення по вертикалі та по горизонталі, відстежувати типових носіїв соціальних відхилень, так звані «групи ризику».

Цілий ряд фактів свідчить про те, що негативні соціальні явища мають поширене місце серед особового складу органів внутрішніх справ. Велика плинність кадрів, високий рівень звільнених за власним бажанням, звільнених з негативних мотивів.

У системі МВС України перебувають на обліку біля 1500 сімей загиблих, в яких виховується 698 неповнолітніх дітей. Ці сім'ї перебувають в центрі уваги органів та підрозділів, в яких проходили службу загиблі. З метою надання посильної допомоги сім'ям загиблих та скалічених працівників залучаються кошти інших міністерств і відомств, місцевих органів влади, а також спонсорські кошти. В усіх областях створені благодійні фонди. Певна робота проводиться не тільки по наданню допомоги сім'ям, але і по увічненню пам'яті загиблих при виконанні службових обов'язків. За дорученням Президента України Л.Кучми колегією Міністерства внутрішніх справ встановлено день пам'яті загиблих працівників органів внутрішніх справ - 22 серпня щорічно.

Особовий склад органів внутрішніх справ не є якоюсь відірваною від суспільства елітою, тому негативні явища, які мають місце серед частини населення, притаманні, хоч і в меншій мірі, також працівникам органів внутрішніх справ, зокрема, такі як пияцтво, неетичність поведінки й грубість, пошук незаконних способів виживання й пристойного існування, зловживання.

Значна частина працівників органів внутрішніх справ не задоволена своїм соціальним статусом та низьким рівнем соціального забезпечення. Не стимулюють до виконання оперативно-службових завдань такі види соціального забезпечення, як пільги, пенсійне забезпечення, можливість отримати житло, а також ставлення населення до міліції.

Так, 42 тис. працівників не мають житла, кожний п'ятий працівник органів внутрішніх справ після десяти років служби має професійні захворювання, а після двадцяти років - кожний третій.

За останні роки відбулися значні зміни в демографічній структурі злочинного елементу, зокрема зросла питома вага жінок, що вчинили тяжкі злочини. Це викликає необхідність змін і в статевому складі органів внутрішніх справ. Сьогодні жінки складають тільки 4,5% атестованого особового складу органів внутрішніх справ, при тому, що в злочинному світі 22%-представниці «слабкої» статі. Для порівняння можна сказати, що в поліції західних країн Європи жінки складають 25-30% особового складу, а в поліції США - майже 40%.

Взагалі необхідно вдосконалювати всю систему комплектування кадрів органів внутрішніх справ, робити її більш гнучкою, пристосовуючи до сучасного криміногенного стану в суспільстві.

Зростає потреба в практичних психологах, соціологах, педагогах, спеціалістах з правоохоронної діяльності, інформації та аналізу. Наголос поки що робиться тільки на підготовку юристів, яких також відчутно бракує.

Однією з причин слабкої соціальної роботи, що викликає негативні тенденції в поведінці й настроях працівників органів внутрішніх справ, є відсутність єдиного органу управління всіма сторонами життєдіяльності особового складу.

Сьогодні виконання цієї функції в органах внутрішніх справ покладено на малочисельні, слабо укомплектовані, непрофесійні відділи з виховної та соціально-психологічної роботи в складі кадрових апаратів (згідно положення про управління кадрового забезпечення основними завданнями управління (відділу) є: забезпечення соціального захисту працівників ОВС, ветеранів, пенсіонерів та членів їх сімей, відділи (управління). Нині в багатьох органах внутрішніх справ вводяться посади соціологів і психологів, розробляються їх функціональні обов'язки, а в деяких учбових закладах МВС України розпочато підготовку спеціалістів з питань соціальної і психологічної роботи).

Усвідомлення значення соціальних потреб і запитів у життєдіяльності ОВС дозволяє більш глибоко вивчити сутність і зміст сучасної соціальної політики в правоохоронній системі. Її не можна розглядати у відриві від процесів, що відбуваються в державі й суспільстві.

У процесі управління органами внутрішніх справ у галузі соціальної політики стоїть складне завдання - нейтралізувати або принаймні мінімізувати дію руйнівних сил соціальної напруги, не допустити, щоб вона могла вилитись у конфліктні ситуації, сконцентрувати й максимально підтримувати інтернаціональні, моральні й матеріальні зусилля соціальне активних груп колективу, відповідних підрозділів по виходу із кризової чи іншої небажаної ситуації. На жаль, поки що відсутні серйозні соціальні дослідження з проблем соціального забезпечення, правового захисту працівників органів внутрішніх справ.

Соціальна політика стосовно органів внутрішніх справ включає такі напрямки:

- матеріально-фінансове забезпечення;

- соціальне забезпечення по старості або з причин тимчасової чи постійної непрацездатності;

- правовий захист честі й гідності, здоров'я й майна працівників та їх родичів і близьких;

- надання соціальної допомоги при їх адаптації до служби, при реабілітації працівників, що отримали поранення, травму чи професійне захворювання;

- рекреаційна діяльність і патронажна допомога ветеранам, одиноким хворим, найменш захищеним групам.

У сферу соціальної політики входить також і робота з різними групами населення з метою підвищення авторитету органів внутрішніх справ серед громадськості, а також для залучення різних груп населення до участі в охороні громадського порядку.

Система соціальної роботи в органах внутрішніх справ повинна розглядатись як засіб підвищення ефективності їх діяльності, збереження кадрів через реалізацію прав працівників органів внутрішніх справ.

Працівники органів внутрішніх справ мають право на:

- належні умови роботи, які забезпечують виконання службових обов'язків;

- фінансово-матеріальне забезпечення та інші виплати і постачання, передбачені нормативними актами;

- щорічну чергову оплачувану відпустку та інші види відпусток, передбачених законодавством та Положенням про проходження служби;

- медичне обслуговування їх та членів сім'ї, у тому числі й після виходу на пенсію;

- початкову підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації із збереженням грошового утримання на період навчання;

- навчання в освітніх закладах системи МВС, а також на заочну й вечірню форму навчання у цивільних освітніх закладах України з наданням пільг, встановлених законодавством;

- захист своїх законних прав і інтересів, як у керівних органах, так і в судовому порядку;

- носіння, збереження та використання табельної вогнепальної зброї, інших спеціальних засобів у порядку, визначеному законодавством;

- вступ до професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ;

- пенсійне забезпечення за вислугою та у випадку втрати працездатності;

- користування пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для працівників органів внутрішніх справ відповідно до чинного законодавства.

У процесі управління органом внутрішніх справ його керівник здійснює різносторонню соціальну діяльність:

- забезпечує належні умови праці та її оплати;

- моральне й матеріальне стимулювання;

- побутове обслуговування, матеріальне постачання;

- надає фінансову допомогу, встановлює окремі пільги, контролює фінансове забезпечення;

- забезпечує моральний і правовий захист працівників органу внутрішніх справ.

Підрозділам з виховної і соціально-психологічної роботи належить виконувати ряд життєво необхідних для органів внутрішніх справ функцій, а саме:

- мобілізувати зусилля особового складу на успішне виконання службових завдань, створення в колективі обстановки організованості, діловитості, дисциплінованості і взаємодопомоги;

- організовувати роботу в підрозділах з вивчення і оцінки індивідуальних соціально-психологічних якостей працівника;

- проводити роботу з соціального забезпечення і правового захисту інтересів, честі й гідності працівників органів внутрішніх справ, вивчати соціально-побутові проблеми працівників і сприяти їх вирішенню;

- надавати необхідну допомогу в отриманні установлених чинним законодавством пільг і допомоги сім'ям загиблих працівників, потерпілих і захворілих при виконанні службових обов'язків, а також ветеранам органів внутрішніх справ, колишнім воїнам-інтернаціоналістам, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та іншим категоріям;

- брати участь у підборі, розміщенні, атестуванні і переміщенні по службі працівників органів внутрішніх справ, працювати з резервом кадрів, вносити пропозиції щодо ефективного використання системи заохочень і покарань відповідно до Дисциплінарного статуту і Положення про проходження служби;

- впливати на процеси адаптації молодих спеціалістів і переміщених по службі працівників на нові посади, піклуватися про стан наставництва в органах внутрішніх справ і залучати до роботи з молодим поколінням ветеранів органів внутрішніх справ;

- розробляти спільно з іншими службами прогнози соціального розвитку колективу, кадрових потреб органів внутрішніх справ;

- надавати психологічну допомогу всім категоріям працівників, забезпечувати захист їх психологічного і соціального здоров'я, сприяти підвищенню соціально-психологічної компетентності керівників органів внутрішніх справ.

Соціальна робота в органах внутрішніх справ включає в себе і такий важливий напрямок, як організація прийому громадян, розгляд їх звернень, створення зручностей для населення в разі виникнення потреби зв'язатися з міліцією, викликати допомогу, отримати довідку.

Керівники органу внутрішніх справ не повинні уникати сімейних проблем працівника, якщо вони впливають на виконання ним службових обов'язків, особливо таких, як забезпечення житлом, стан здоров'я членів сім'ї, відносини між ними.

У зв'язку з тим, що переважна більшість працівників органів внутрішніх справ - молоді люди, особливої уваги в організації соціальної роботи потребує молода сім'я. Спеціальними соціальними заходами відносно такої сім'ї можуть бути і матеріальна допомога, і сприяння у влаштуванні дружини на роботу, а дитини - в дитячу установу, і надання житла позачергово або поселення сім'ї в гуртожиток. Серед багатьох можливостей, які варто було б використати з метою підтримки, надання допомоги сім'ї працівника органів внутрішніх справ, слід назвати ті, що містяться у ст. 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Йдеться про те, що відповідно до згаданої статті, «при виділенні земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва місцеві Ради народних депутатів затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла», та про пільгові довгострокові кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир. Законодавством України передбачено цілий ряд пільг і видів допомоги молодій сім'ї: вагітним дружинам, при народженні першої дитини, а потім інших народжень, при направленні молодого спеціаліста на роботу і переїзді до місця роботи з сім'єю, при захворюванні дітей та ін. На жаль, ці та інші нормативні акти не завжди працюють, але молоді працівники й керівники органів внутрішніх справ (від яких багато залежить у справі реалізації існуючих прав і пільг) повинні їх знати.

Не менш важливою ділянкою соціальної роботи в ОВС має бути робота з ветеранами, інвалідами, людьми, які мають певні обмеження в здоров'ї, в можливості працевлаштування, пересування чи спілкування.

Залишаючи роботу внаслідок хвороби, поранення чи каліцтва, працівник потрапляє в нові соціальні умови, які ставлять перед людиною завдання, до розв'язання яких її не готувала ні система виховання, ані попередній життєвий досвід і які постали несподівано, раптово. Саме в такий момент необхідною є соціальна і психологічна допомога вчорашньому працівникові органів внутрішніх справ.

Соціальна робота відносно ветеранів та інвалідів ОВС, крім задоволення їх елементарних потреб, повинна також бути спрямованою на їх реабілітацію:

- психологічну, котра б забезпечила готовність працівника до життя в нових умовах, коли не потрібно йти кожного дня на роботу і нести відповідальність за обов'язки, не спілкуватися з товаришами по роботі, бути фактично поза колективом;

- медичну, яка б дала максимально можливе відновлення стану здоров'я для виконання інших обов'язків, для праці з меншими навантаженнями;

- елементарну реабілітацію, яка б створила умови для поповнення і формування елементарних навичок самообслуговування після і під час хвороби, оволодіння допоміжними засобами пересування, спілкування, фізичного розвитку;

- професійну, яка передбачає професійну підготовку й раціональне працевлаштування при бажанні після звільнення на пенсію;

- культурну, яка б сприяла розвитку естетичної творчості ветеранів і інвалідів, їх захоплень, підвищенню загального культурного рівня, використанню їх досвіду і знань з метою виховання молодих працівників органів внутрішніх справ;

- технічну, яка вимагає створення й використання спеціальних технічних засобів для полегшення умов життя ветерана, інваліда, пристосування їх до нових умов побуту (милиці, протези, слухові апарати, спеціальні пристрої та ін.).

Соціальна робота в системі ОВС здійснюється в двох напрямках: внутрішньому і зовнішньому. Зовнішній - зорієнтований на роботу з різними категоріями і групами населення, а внутрішня - на роботу з працівниками органів внутрішніх справ. Кожний із напрямків має вирішувати свої власні завдання.

Фінансове, матеріальне та соціальне працівників органів внутрішніх справ регламентується рядом нормативних актів, а саме: Законом України «Про міліцію», Положенням про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Верховної Ради України, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови служби працівників органів внутрішніх справ», а також відповідними наказами та розпорядження МВС України.

Фінансове і матеріально-технічне забезпечення працівників органів внутрішніх справ здійснюються за рахунок державного і місцевого бюджетів, а також за рахунок коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств і відомств, підприємств, установ і організацій, а також громадян за послуги, що їх надають органи МВС.

У кошторисі ОВС передбачаються обов'язкові статті витрат:

- на виплату грошовогоабезпечення;

- забезпечення речовим майном;

- продовольче забезпечення;

- допомога й премії;

- виплата соціальних пільг.

Гарантії соціального захисту працівників міліції безпосередньо закріплені у ст. 22 З.У. «Про міліцію»:

Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.

Жила площа працівникам міліції, в тому числі працюючим на транспорті, надається місцевими радами, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку.

Працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством. { Частина четверта статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 }

Працівники міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, і члени їх сімей, які проживають з ними, забезпечуються безплатно житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами, а також користуються іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Пільги на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, а також пільги працівникам міліції по оплаті жилої площі, комунальних послуг і палива з 50-процентною знижкою надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Статтю 22 доповнено частиною згідно із Законом N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частина статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2484-12 від 19.06.92, N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 }

Працівники міліції мають право на одержання кредитів на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво в розстрочку на 20 років з погашенням 50 процентів наданої позики за рахунок відповідних фондів Міністерства внутрішніх справ України і місцевих бюджетів.

Місцеві ради можуть продавати на пільгових умовах житло працівникам міліції із знижкою до 50 процентів його вартості.

Працівникам міліції, які використовують у службових цілях особистий транспорт, виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

Для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.

Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються безплатним медичним обслуговуванням у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України. За працівниками органів внутрішніх справ, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на обслуговування цими ж закладами.

Зміна підпорядкування закладів охорони здоров'я, у тому числі санаторно-курортних, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ України, не допускається.

Місцеві ради можуть встановлювати й інші не передбачені цим Законом гарантії соціальної захищеності працівників міліції.

Отже, чинним законодавством України передбачено ряд заходів щодо фінансово-матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Але в цілому рівень доходів, отримуваних працівниками, не компенсує належним чином зусиль, не відповідає рівневі високопродуктивної службової діяльності, не задовольняє потреб утримання їх сімей. Більше того, діюча нині система оплати праці породила цілий ряд протиріч, які керівники мусять враховувати при організації управління органами внутрішніх справ і в роботі з кадрами.

У сфері соціальної роботи в органах внутрішніх справ також належить вирішити питання науково обгрунтованого навантаження на працівників дім, карного розшуку, служби по боротьбі з економічною злочинністю, підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та слідчих апаратів, яка в окремих регіонах у 2-3 рази вища від норми.

Важливим напрямком діяльності в ОВС виступає соціальне забезпечення працівників цих органів. Під соціальним забезпеченням розуміють передбачену законодавством систему матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, на випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також сімей, в яких є малолітні й неповнолітні діти. Основними видами соціального забезпечення в органах внутрішніх справ є: компенсаційні виплати, медичне обслуговування, пенсійне забезпечення, державна фінансова й матеріальна допомога.

Так, у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За сім'єю загиблого працівника міліції зберігається право на одержання жилої площі. Їй надається позачергово жила площа протягом трьох місяців з дня загибелі працівника міліції у приватну власність.

За дітьми працівника міліції, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива.

У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

Збитки, завдані майну працівника міліції чи його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок коштів відповідного бюджету.

Положення частин третьої - дев'ятої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ має певні особливості, тому регулюється спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 1992 р.

Згідно ст. 9 особам особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Призначення і виплата пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Пенсія за вислугу років призначається:

а) особам, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Стаття 13. Розміри пенсій за вислугу років

Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам, які мають вислугу 20 років і більше: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

До вислуги років для призначення пенсії зараховуються:

а) військова служба;

б) служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі

г) час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ,

ж) час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб,

До вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. { Частина друга статті 17 }.

У цілому проблеми сім'ї сучасного працівника органів внутрішніх справ не вивчаються, як не досліджується і ставлення працівників до збереження здоров'я, соціального страхування, медичного обслуговування, пенсійного забезпечення, змісту й характеру пільг, настроїв пенсіонерів, необхідних заходів щодо їх залучення до активного життя.

Дата добавления: 2014-01-04