Поняття ризику

План

Питання для самоперевірки.

1. Що Вам відомо про терміни «доведення» і «аргументація»?

2. Яка будова доведення?

3. Які є види аргументів?

4. Як визначається -демонстрація»?

5. Які Ви знаєте види доведенні

6. Чим прямі доведення відрізняються від непрямих?

7. Яке доведення називають апагогічним?

8. Які Ви знаєте правила стосовно тези доведення?

9. Які помилки виникають внаслідок порушення правил стосовно тези?

10. Які є правила стосовно аргументів?

11. Які Ви знаєте помилки, що виникають при порушенні правил стосовно аргументів?

12. Які помилки виникають внаслідок порушення правила стосов­но демонстрації?

13. Що називають спростуванням тези?

14. Яка специфіка спростування зведенням до абсурду?

15. Як визначаються поняття антиномії та парадоксу?

16. Які Ви знаєте коректні й некоректні засоби ведення суперечки?

2. Ризик-орієнтований підхід.

3. Методи оцінки ризику

4. Концепція прийнятого ризику

5. Дерево подій.

Література

1. Р.С.Яким "Безпека життєдіяльності людини", Львів "Бескид Біт", 2005 р.

2. Є.П. Желібо "Безпека життєдіяльності", Київ, "Каравела", 2001р.

3. В.С. Джигирей та ін. "Безпека життєдіяльності", Львів, "Афіша", 2001

4. В.В. Дивак, А.П. Юхименко "Енциклопедія виживання", Кам’янець-Подільський, 2003р.

5. В.М. Лапін "Безпека життєдіяльності" Львів ЛБКНБУ, Київ "Знання", 1999р.

6. І. М. Миценко "Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі", Кіровоград, 1998 р.

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров’ю, шкодою природному чи техногенному середовищу, дезорганізуючим впливом на суспільство або життєдіяльність окремих людей.

Кількісною оцінкою шкоди, заподіяної небезпекою, є збиток, що залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, які перебували в небезпечній зоні, кількості і якості матеріальних цінностей, природних ресурсів, що перебували в цій зоні. Наприклад, кількість загиблих, кількість поранених, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнованих споруд тощо. Найбільш універсальний кількісний спосіб визначення шкоди – це вартісний, тобто визначення шкоди в грошовому еквіваленті.

Іншою важливою характеристикою небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:

R= n/N

Наведена формула дозволяє розрахувати формули загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою (за однією професією, віком, статтю і т.д.).

Найчастіше ризик вимірюється тією самою величиною, що і вражаючий чинник небажаної події. Наприклад, для персоналу АЕС і населення, що проживає на навколишній території, вражаючим чинником буде радіаційний вплив (опромінення), а одиницею його вимірювання – зіверт. Якщо ж шкода визначається у грошовому еквіваленті, то ризик буде визначатись у відповідній валюті.

Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності – армії, виробництві, управлінні народним господарством тощо. Оцінка ризику зумовлює необхідність дій, спрямованих на його мінімізацію. Такий підхід, який полягає в тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризик-орієнтованим підходом (РОП). РОП складається з двох елементів – оцінки ризику і управління ризиком. Оцінка ризику – це аналіз виникнення і масштабів ризику в конкретній ситуації. Управління ризиком – аналіз ризикованої ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму.

Для оцінки ризику використовують такі методи:

- Інженерний – який грунтується на статистиці, розрахунках частоти, ймовірнісному аналізі;

- Модельний – оснований на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні і професійні групи;

- Експертний – ймовірність різних подій визначається різними фахівцями-експертами;

- Соціологічний – оснований на досвіді й опитуванні населення і працівників.

Для того, щоб пояснити, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціологічних, технологічних, соціальних переваг, містить необхідний, навіть обов’язковий елемент ризику. Зробимо невеличкий відступ.

Жоден літак не зміг би піднятись у небо, жодна машина не змогла б рушити, жоден корабель не зміг би вийти в море, якщо б виникла необхідність перед цим включити всі елементи ризику.

Існує ризиковий баланс між відомими перевагами і недоліками консервантів, що використовуються у харчовій промисловості, між відомими перевагами використання радіації для медичної діагностики і лікування (н-д, рентгенівська діагностика, радіаційна діагностика) та відомими загрозами людському здоров’ю від впливу радіації. Завжди можна навести декілька прикладів, коли відносно безпечний матеріал або частина обладнання можуть за певних умов ставати небезпечними. Навіть така дія, як пиття води, але у великій кількості, може стати причиною серйозних проблем з нирками.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятий, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня.

Прийнятим вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на цьому етапі свого розвитку.

Гранично-допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується надзвичайно високим рівнем, який здебільшого призводить до негативних наслідків.

На практиці досягнути нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо.

Через це вимога абсолютної безпеки може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні базується на досягненні прийнятого (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити такий малий ризик, який сприймає суспільство у цей час, виходячи із рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.

Прийнятий ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки і можливостями її досягнення. Розмір прийнятого ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дає змогу розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною і соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятих значень.

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну і соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Максимально прийнятим рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Доцільно порівняти з цими цифрами наведене вище значення ризику смертельних випадків у побутовій сфері серед населення нашої країни або загибелі від будь-якого іншого чинника.

Концепція прийнятого ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Наскільки ризик є прийнятим вирішує відповідний державний чи місцевий орган влади, керівництво підприємством, установою тощо. На результат цього рішення буде впливати багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість.

2. Аналіз дерева помилок вважається одним з найбільш корисних аналітичних інструментів у процесі системної безпеки, особливо при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. Завдяки тому, що він використовує дедуктивний логічний метод (тобто поступово рухається із загального до часткового), він дуже корисний при дослідженні можливих умов, які можуть призвести до небажаних наслідків або яким-небудь чином вплинути на ці наслідки. Як відомо більшості професійних інженерів з охорони праці, які мають досвід розслідування нещасних випадків, небажані події рідко відбуваються під впливом тільки одного чинника. Через це при аналізі дерева помилок в процесі системної безпеки небажану подію відносять до кінцевої події. Це – загальний, або відомий, результат можливого ряду подій, характер яких може чи не може бути відомий, поки не проведено розслідування. Оскільки аналітик починає ідентифікувати окремі події, які сприяли кінцевій події, може бути побудовано дерево помилок. Розташовуючи кожний фактор у відповідному місці дерева, дослідник може точно визначити, де відбулись будь-які пошкодження в системі, який зв’язок існує між подіями і яка взаємодія відбулась (чи не відбулась, але може відбутись).

Хоча аналіз дерева помилок є передусім інструментом для аналізу помилок, він може також використовуватись для оцінки необхідних дій, які б наблизили бажану подію. Будуючи дерево, яке описує всі події, які повинні відбутись, щоб здійснилась кінцева подія, аналітик може використовувати аналіз дерева помилок як метод для створення основи промислової програми техніки безпеки.

У науках про безпеку широкого застосування набув метод моделювання задачі вибору рішень в умовах ризику за допомогою "дерева подій" чи "дерева рішень ".

Цей метод передбачає графічну побудову варіантів вкладених рішень. Гілкам дерева ставлять у відповідність суб'єктивні й об'єктивні оцінки можливих подій. Йдучи вздовж побудованих гілок, оцінюють кожен шлях, як правило, на підставі імовірностей, і з усіх можливих оцінок вибирають варіант дій з найменшою ймовірністю. При цьому кількісно оцінюють кожен варіант.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Найзручнішим способом подання такої серії альтернатив з подальшим вибором найприйнятнішим є дерево рішень чи подій. Воно дає змогу розчленувати велику, складну проблему на серію дрібніших проблем. Прикладом слугує дерево послідовності подій для визначення ризику простудних захворювань (рис. 4).

Дерево подій - графічна модель, яка відображає логічно впорядковану множину можливих завершених станів. Дерево подій показує зв'язок між кореневими причинами подій, безпосередніми причинами подій, проміжними подіями з формуванням кінцевого результату.

Коренева причина події - обставина, що створила умови для виникнення чи прояву безпосередньої причини.

Безпосередня причина події - явище, процес, подія чи стан що зумовили порушення нормального, запланованого перебігу подій чи їхньої послідовності.

В дереві подій виділяють також початкові та небажані події.

Початкові події- подія, що може ініціювати небажану подію.

Небажана подія - імовірний наслідок дії небезпечного чинника.

Побудова дерева рішень - це графічний підхід до аналізу рішень в умовах невизначеності. У процесі побудови дерева використовують два види гілок: гілка рішень і гілка результатів. Гілка рішень передбачає прийняття того чи іншого рішення. Вона позначається у вигляді вершини з гілками, що відходять від неї (рішеннями).

Гілку подій малюють тоді, коли зовнішні чинники визначають, яка з можливих випадкових подій відбудеться. Кожна гілка веде до можливого результату, а число P_f що асоціюється з кожною гілкою чи подією є ймовірністю, з якою певна подія відбувається.

Контрольні запитання

1. Поняття шкоди та ризику

2. Охарактеризуйте ризик-орієнтований підхід

3. Методи оцінки ризику

4. Охарактеризуйте ризик за ступенем припустимості

5. Аналіз дерева помилок

Дата добавления: 2014-01-04