Тема 7. Адміністративна відповідальність

План.

1) Адміністративне правопорушення.

2) Адміністративна відповідальність.

3) Характеристика адміністративних стягнень.

4) Органи (посадові особи) уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

1. Адміністративне правопорушення – це протиправне, винне діяння, що посягає на державний або громадський характер, власність, права і свободи громадян чи на встановлений порядок управління, за які законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Дане визначення закріплене ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Ознаки адміністративного правопорушення:

1) це діяння, тобто дія або бездіяльність;

2) протиправність, тобто заборона адміністративно-правовими нормами відповідного вчинку як такого, що завдає шкоди чи загрожує небезпекою;

3) винність;

4) адміністративна карність – означає, що за здійснення конкретного вчинку адміністративним законодавством передбачається відповідне покарання;

5) юридичною ознакою адміністративного правопорушення є об’єкт посягання (державний чи громадський порядок, власність, права, свободи громадян).

Ч.2.ст.9 КУпАП визначає, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені даним кодексом, настає лише в тому випадку, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності.

Залежно від форми вини амін.правопорушення поділяються на:

1)умисні – коли особу усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки та бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

2)необережні - коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити.

Окрім зазначених вище адміністративних правопорушень, вирізняються її окремі види залежно від того, в якій сфері суспільного життя вчинені ці правопорушення. За цим критерієм можна виділити наступні види проступків:

- адміністративні правопорушення у галузі охорони праці і здоров’я населення;

- адміністративні правопорушення, щ посягають на власність;

- адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури;

- в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;

- у сільському господарстві та порушення ветеринарно-санітарних правил;

- на транспорті, в галузі шляхового господарства та зв’язку;

- в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;

- в галузі торгівлі, громадського харчування, у сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності;

- у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;

- що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;

- що посягають на встановлений порядок управління.

2. Адміністративна відповідальність – це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

Основні ознаки адміністративної відповідальності:

1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;

2) нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм;

3) є наслідком винного антигромадського діяння;

4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;

5) пов’язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками, яких він має зазнати;

6) реалізується у відповідних процесуальних формах.

Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов’язків у сфері державного управління, тобто за вчинення адмін.правопорушень.

Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінарну відповідальність. Більш того, у ряді випадків окремі категорії фіз.осіб (наприклад, військовослужбовці) при вчиненні адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності, тоді як за загальним правилом встановлена відповідальність адміністративна (ст.15 КпАП).

Таким чином, не всяке порушення правил, встановлених адміністративною нормою, спричиняє адміністративну відповідальність. Адміністративну відповідальність тягне порушення тільки тієї норми адміністративного права, що охороняється адміністративними санкціями.

До того ж адміністративна відповідальність може наставати не тільки за порушення правил, встановлених адміністративно-правовою нормою, а й за порушення норм інших галузей права. Зокрема ст. 51 ККУ передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності особи, що здійснила злочин, який не має великої суспільної небезпеки.

Викладене дозволяє визначити, що похідними ознаками адміністративної відповідальності будуть такі:

1) її підставою є не тільки адміністративне правопорушення, а й порушення норм інших галузей права, у випадках, прямо передбачених законом;

2) вона полягає у застосуванні до винних адміністративних стягнень;

3) право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом державним органам та їх посадовим особам;

4) законодавством встановлено особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови тощо);

5) урегульована нормами АП, що містить переліки адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку (ст.12).

Не підлягає адмін.відповідальності особа, яка вчинила проступок у стані неосудності (ст.20 КпАП). Не визнаються адміністративними правопорушеннями дії, вчинені у стані необхідної оборони чи крайньої необхідност і (ст.18,19)

3. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За вчинення амін.правопорушень можуть застосовуватись такі амін.стягнення:

1) попередження;

2) штраф;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмін.правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

6) виправні роботи;

7) адміністративний арешт. (ст.24)

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адмін.видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) застереження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Попередження (ст.26 КпАП) застосовується як самостійна міра покарання за вчинення незначних адмін.правопорушень, а також щодо осіб, які вперше вчинили проступок і при цьому мають добрі характеристики.

Зміст попередження як міри адміністративного стягнення полягає в офіційному осудженні протиправного діяння органом адміністративної юрисдикції й у попередженні правопорушника про неприпустимість таких дій надалі. Воно розраховано на виховний ефект і не зачіпає ні майнових, ні інших прав порушника. Попередження оформлюється у вигляді письмової постанови.

До попередження, як і будь-якого основного стягнення може бути приєднане додаткове стягнення.

Статті 116,125.

Штраф (ст.27 КпАП) – це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адмін.правопорушення у випадках, установлених законодавством України.

- це адмін.стягнення, що накладається на правопорушників або в адміністративному порядку (органами адмін.юрисдикції), або в судовому порядку. Це винятково грошове стягнення

У адміністративно-юрисдикційній практиці штраф – є домінуючим видом стягнення.

Адміністративний штраф слід відрізняти від штрафу у цивільному праві. Перший є заходом впливу на психіку і майнове становище правопорушника. Другий – компенсація матеріального збитку, що заподіяний внаслідок порушення договірних зобов’язань.

За одиницю обчислення адмін.штрафу прийнято вважати неоподатковуваний мінімум прибутків громадян.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення даного стягнення, а у випадку оскарження або опротестування – 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Якщо штраф накладено на особу у віці з 16 до 18 років, а в неї відсутній самостійний заробіток, то штраф стягується з батьків або з осіб, що їх замінюють.

У випадку несплати штрафу у встановлений термін постанова про накладення стягнення направляється для утримання відповідної суми з грошових прибутків правопорушника. Якщо утримати штраф із цих прибутків не має можливості, посадовою особою виноситься постанова про накладення штрафу судовим виконавцем при районному (міському) суді. Судовий виконавець спрямовує стягнення штрафу на особисте майно правопорушника. Якщо такого не виявляється, за даним фактом складається акт, що затверджує суддя.

Оплатне вилучення (ст.28 КпАП) застосовується тільки щодо предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Це стягнення може бути основним або додатковим.

Мета оплатного вилучення – виключити володіння предметом, забороненим до використання або ж використовуваним з порушенням установлених правил.

Це стягнення міститься в статтях 130, 133,191, 193…

Конфіскація (ст.29 КпАП). Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Дане стягнення застосовується органами адміністративної юрисдикції (найчастіше суддями, митними органами, органами внутрішніх справ), як правило, як додаткове стягнення (статті 85, 133, 160 та ін.). Як основне адміністративне стягнення конфіскація передбачена тальки за порушення деяких митних правил (статті 208, 209).

Це не є компенсаційним заходом. Мета конфіскації – полягає в примусі особи до виконання покладених на неї обов’язків.

Адміністративно-правова конфіскація завжди є спеціальною. Це означає, що конфіскується не все майно і не будь-які предмети, а конфіскація провадиться тільки щодо речей, безпосередньо зв’язаних із проступком і прямо названих у законі.

Позбавлення спеціальних прав (ст.30 КпАП) – це обмеження правосуб’єктності громадянина в адміністративному порядку за адміністративні проступки. Ця міра застосовується щодо тих суб’єктивних прав, які раніше були надані суб’єкту органами державного керування. Це стягнення застосовується на строк до 3-х років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо громадянин неправильно використовує надане йому право, орган державного управління тимчасово позбавляє його цього права.

Серед стягнень КпАП називає тільки два види позбавлення спеціального права: права керування транспортними засобами (статті 108, 116, 122 та ін..) і права полювання (ст.85).

Таке стягнення передбачається за грубе або систематичне порушення порядку користування правом. Воно застосовується уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ (щодо права керування автомобільним транспортом); органами річкового транспорту і Державтоінспекції по маломірних суднах (щодо права керування річковими і маломірними суднами); органами, що здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання) на термін до трьох років.

У всіх випадках застосування даного стягнення йдеться про позбавлення спеціальних прав, що відрізняються від прав конституційних, котрі громадяни мають від народження або які виникають у результаті набуття дієздатності. Основна їх особливість полягає в тому, що вони персоніфіковані, тобто даються конкретній особі в дозвільному порядку.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи (ст..31 КпАП) - стягнення майнового характеру, що триває. застосовуються на строк до 2-х місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20 процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Дана санкція застосовується тільки до правопорушників, що мають постійну роботу. Вона не може застосовуватися до непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, до вагітних). Крім цього, відповідно до ст.15 КпАП, виправні роботи не можуть бути застосовані до військових, призваних на збори військовозобов’язаних, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Дане стягнення застосовується за адміністративні правопорушення, що за ступенем громадської безпеки наближаються до злочинних діянь. Це дрібне розкрадання (ст..51), дрібне хуліганство (ст..173) тощо.

Виправні роботи призначаються тільки як основне стягнення й відбуваються виключно за місцем постійної роботи правопорушника. Відрахування здійснюються із заробітку за основним місцем роботи, за сумісництвом, гонорарів, одержуваних за договорами і трудовими угодами. Вони не допускаються з пенсій, грошової допомоги, виплат одноразового характеру.

Крім відрахувань грошових сум у доход держави, виправні роботи припускають ще ряд право обмежень майнового і трудового характеру, так, у період відбування виправних робіт забороняється надання чергової відпустки, час їх відбування не зараховується у виробничий стаж, не допускається звільнення з роботи за власним бажанням, крім окремих випадків (перехід на роботу з кращими умовами праці тощо).

Адміністративний арешт (ст.32 КпАП). застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом(суддею).

Адміністр.арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів першої і другої груп.

Є найбільш суворим з усіх видів адміністративних стягнень.

За чинним зак-вом адміністративний арешт передбачається за вчинення таких видів правопорушень:

- незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст..44);

- дрібне хуліганство (ст..173);

- розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п’яному вигляді (ч.3 ст.178);

- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст.185);

- порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст..185!);

- прояв неповаги до суду (ст.. 185³).

Крім цього, адміністративний арешт передбачений як наслідок ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства. Відповідно до ст..325 КпАП, постановою судді невідбутий строк виправних робіт, може бути замінено адміністративним арештом із розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на 15 діб.

Видворення (виселення) за межі України як міра адміністр.стягнення застосовується за рішенням органів внутрішніх справ або СБУ. Вона поширюється винятково на іноземців. Застосування даної міри стягнення передбачене ст.24 КпАП і ст.32 ЗУ «Про правовий статус іноземців» від 4 квітня 1994р.

Іноземець може бути виселений за межі України у трьох випадках:

1) якщо його дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;

2) якщо це необхідно для охорони здоровя, захисту прав і законних інтересів громадян України;

3) якщо іноземець грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – 2 місяці з дня його виявлення.

4. Відповідно до ст.213 КпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

3) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними, районними в містах комісіями в справах неповнолітніх;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями); 5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на це КпАП.

Основні стадії повадження справи про адміністративне правопорушення:

1) Порушення справи і складання протоколу про адміністративне правопорушення і надіслання його органові (посадовій особі), уповноваженим розглядати справу про а.п. Перелік осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення визначений статтею 255.

У випадках, передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, а також для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються наступні заходи забезпечення провадження у справах про а.п.: адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

2) Розгляд справи про адміністративне правопорушення.

3) Винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення

4) Оскарження і опротестування постанови по справі про адмін.правопорушення.

5) Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Дата добавления: 2014-01-04