КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Принципи керівництва
Процес, принципи і типи керування. Технологія комунікаційного процесу
Керівництво полягає у використанні комунікацій та особистого впливу для направлення дій підлеглих на виконання планів організації. 1. Головне завдання менеджера полягає у тому, щоб направити дії працівників на чітко визначені та ясно зрозумілі цілі організації. 2. Організація працює найкращім чином, коли її цілі і цілі кожного окремого працівника співпадають. Це забезпечує ефективне досягнення цілей організації та задоволення роботою кожного працівника. 3. Чим безпосередніший особистий контакт з підлеглими, тим ефективніше буде керівництво. 4. Найбільш ефективна комунікація буде мати місце в тому випадку, якщо керівництво використовує неформальну організацію в доповнення до каналів зв¢язку формальної організації. 5. Хамелеон – пристосування до певних принципів керування. Типи керівництва Це стійка думка керівництва відносно того ступеня свободи, яка повинна бути надана підлеглим при підготовці рішень. Виділяють чотири типи керівництва: Жорсткий авторитарний, синонімом якого є автократичний, диктаторський, адміністративно-командний. Менеджер який використовує такий стиль є повним диктатором. Він вважає, що вправі вирішувати, що добре, а, що погано, а також приймає тільки покірне підпорядкування. Жорстка диктатура. До цього стилю керівництва звертаються керівники, що не мають достатньої кваліфікації і не знають кращих методів впливу на підлеглих, а також менеджери з гіпертрофованою думкою про свої особливу вартість і яким покірне підпорядкування потрібно для того, щоб підкреслити свою значимість. Радний тип керівництва. Керівник в цьому випадку надає підлеглим пропозиції, щодо курсу дій. Він чекає від них чесного відношення і залишає відкритою можливість для нових альтернатив. Але не потрібно думати, що кожен буде мати право голосу. Керівник у кінцевому рахунку прийме рішення самостійно. Він повністю приймає всю відповідальність за це рішення, навіть якщо воно базувалося на радах підлеглих, що були не дуже успішними. Колегіальний тип керівництва. При даному типі керівництва підлеглі залучаються до процесу підготовки рішень. Вони можуть пропонувати альтернативні рішення проблеми, які розглядаються керівництвом на рівні із своїми власними. З повного переліку альтернатив керівник разом з підлеглими вибирає найкращу з них. Такий керівник не демонструє своєї влади при підготовці рішень. Він приймає рішення, що пропонується групою, навіть якщо воно не співпадає з його особистою пропозицією. Стиль управління – це спосіб впливу на будь-який об¢єкт управління, який відрізняється сукупністю специфічних прийомів, що властиві менеджеру в силу його індивідуальних якостей чи свідомо застосованих в ході здійснення ним своїх професійних обов¢язків. Під стилем управління можна розуміти творчу манеру менеджера. Під об¢єктом управління розуміють людей або організацію в цілому в момент розробки та прийняття управлінських рішень. Стиль управління представляє собою одночасно відображення трьох якостей менеджера: 1. Того, що властиво йому особисто як індивіду; 2. Рівня професіоналізму; 3. Його здатності та вмінню зафіксувати, визначити, розгадати потенційно можливий рівень професіоналізму підлеглих. Стиль управління є формою сприйняття підлеглими всього того, що йде від менеджера – накази, команди, інструкції, розпорядження та інше. Стиль управління може вар¢ювати в межах від абсолютно м¢якого до абсолютно жорсткого. Стиль управління це манера поведінки, що притаманна менеджеру і залежить від його поглядів на систему управління. Дослідженням цього питання займалися: Маслоу, Мак-Грегор, Герцбегг, Ленсіс Лайкерт та інші. Мак-Грегор сформулював теорію „Х” та теорію „У”. Коротко наведемо їх нижче. Теорія „Х” вказує на те, що погляди автократичного керівника виходять з наступного: 1. Людина не бажає працювати і постійно ухиляється від роботи. 2. Зважаючи на перший пункт, людину потрібно примушувати до праці, отже застосовувати покарання. 3. Оскільки людина не чистолюбива, то вона прагне понад усе до особистого спокою та уникненню відповідальності. Виходячи з цього, автократи максимально централізують повноваження та обмежують свободу підлеглих у прийнятті рішень. Теорія „У” представляє погляди демократичного керівника: 1. Праця для людини природна, як і відпочинок. 2. Люди наділені здібностями для самоуправління та самоконтролю 3. Відданість цілям та їх досягнення само по собі вже є винагородою. 4. Нормальна людина не тільки може брати на себе відповідальність, але і прагне її. 5. При вирішенні організаційних проблем у підлеглих виявляються схильності до творчості, винахідливості тощо. 6. Людина завжди має невикористаний інтелектуальний резерв. Ленсіс Лайкерт запропонував 4 базових системи стилю лідерства, які збігаються з стилями управління:
За чотирьох вимірною шкалою можливі наступні стилі управління: - авторитарний; - узгоджений; - демократичний; - ліберальний (занадто вільний, багато чого дозволяє). Таким чином, лідер групи, тобто керівник може: 1. Повністю зосередитися на керівництві, що включає повну його самостійність з усіх питань. Притаманний команді новачків. 2. Здійснювати підтримку підлеглих, які багато чому навчилися, але не цілком певні у власній самостійності. 3. Застосовувати делегування для працівників, що здатні діяти самостійно на нижчих щаблях управління. Делегування певних функцій, що належать до компетенції керівника. 4. Обрати наставництво у випадку одночасного управління та навчання своїх підлеглих виконувати завдання самостійно.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1046; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |