КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Генетичною (біологічною) передумовою виникнення людської свідомості є загальна властивість усіх наявних предметів і явищ як природних, так і соціальних, властивість відображення
Свідомість – це пов’язана з діяльністю мозку діяльність людини відображати і відтворювати світ в ідеальній формі, здатність цілеспрямовано, творчо, активно відображати дійсність і перетворювати її в своїх інтересах. Вплив умов зберігання на якість сіна. Втрати при заготівлі сіна. 1). Біохімічні: голодний обмін і автоліз. 2). Механічні (втрати листя і суцвіття). 3). Пoгодні умови (дощі вимивають поживні речовини). 3. Облік сіна проводять 2 методами: 1). Зважуванням при заготівлі з поправкою на вологість; 2). Визначенням об'єму і маси 1 м3 сіна. Для цього необхідно заміряти ширину, довжину і перекидку і по формулам вичислити об'єм /таблиця/ об'єм × масу 1 м3 = тон сіна При неправильному зберіганні втрати поживних речовин можуть сягати 30%, тому необхідно виконувати такі прийоми: 1). На місці закладки сіна настилають солому. 2). Скирти закладають біля ферм по направленню переважаючих вітрів. 3). Сіно на збереження необхідно приймати з вологістю не більше 18 %. Сіно сухе, вологість не більше 15% - при скручуванні тріщить і ламається. Вологість 17% не тріщить, м'яке, при скручуванні витримує 15 витків, при відпусканні розкручується повільно. Сіно вологе (18 - 20 %) - при сильному скручуванні не дає ніяких звуків, сіно сире (22 - 27 %) - при сильному скручуванні виділяє вологу. 4). Зберігати під навісами або в приміщеннях. Якщо такої можливості немає, то зверху укривають соломою від затікання. 5). Постійний контроль за станом сіна. 5. Вимоги ДЕСТу до якості сіна. /Таблиця/ 1). Бобове (бобових трав більше 60 %); 2). Злакове (злакових більше 60 %); 3). Бобово-злакове; 4). Сінокосів. На сіно трави повинні скошуватися: 1). Бобові - у фазі бутонізації і не пізніше цвітіння;
2). Злакові - у фазі колосіння але не пізніше цвітіння. Колір -зелений, зелено-жовтий, вологи не більше 17 %, отруйних рослин не більше 1 %. Кожне сіно ділять на 3 класи залежно від вмісту в сухій речовині протеїну, обмінної енергії або кормових одиниць.
2. Немає об’єкта пізнання складнішого, ніж людська свідомість. Проблеми природи свідомості, її походження, витоків і суті людського духу містять у собі багато таємничого. Свідомість є предметом вивчення багатьох наук: філософія, соціологія, психологія, мовознавство, педагогіка, фізіологія вищої нервової діяльності, кібернетика, інформатика. «Свідомість є щось таке, про що ми як люди знаємо все, а як учені не знаємо нічого» (М.Мамардашвілі). Головними ознаками свідомості є відображення світу, відношення, цілепокладання, управління. Свідомість як відображення відтворює насамперед форми людської діяльності і через них форми природного буття. Специфіка свідомості як відношення полягає в її націленості до буття, на пізнання, освоєння того, що лежить поза свідомістю, на розкриття його сутності. Водночас об’єктом розгляду свідомості може бути вона сама та її носії, тобто свідомість пов’язана з самосвідомістю. Вихідним пунктом людського ставлення до світу є перетворення його відповідно до людських потреб, що набирає форми цілепокладання – створення ідеального, бажаного людиною майбутнього, визначення мети і засобів, розробки програми діяльності. Свідомість не зводиться повністю до мислення, поняття, пізнання і знання, вона охоплює як раціональне, так і емоційно-оціночне ставлення людини до світу. Усі ці компоненти слід розглядати як елементи цілісного процесу предметно-матеріального, теоретичного та духовно-практичного способів освоєння світу. Основними елементами свідомості, які перебувають у діалектичному взаємозв’язку, є: усвідомлення явищ, знання, самосвідомість, емоції, воля.
Відображення є здатність матеріальних об’єктів, процесів, явищ відтворювати пов’язані з ними об’єкти зовнішнього світу. Кожній формі руху матерії відповідає певна форма відображення. Умовно можна виділити відображення в неживій природі, живій природі, на соціальному рівні, які становлять якісно різні його форми. На неорганічному рівні основою відображення є збереження матерії. На біологічному рівні сутність відображення має випереджувальний, вибірковий характер. Одна й та сама тварина по-різному реагує на зовнішні подразники залежно від того, сита вона чи голодна. Людина, на відміну від тварини, не змінює свою анатомо-фізіологічну організацію відповідно до змін зовнішнього середовища, а змінює це середовище відповідно до своїх потреб. Специфіка соціальної форми відображення у свідомості полягає в активному перетворенні світу на основі праці, творчості. Властивості відображень: · Будь-який тип відображення є результатом впливу одного об’єкта на інший; · У об’єкті, який був підданий дії, залишається слід, який відтворює особливості структури діючого об’єкта; · Цей слід впливає на подальше функціонування та розвиток об’єкта.
Отже, відображення становить процес, результатом якого є інформаційне відтворення властивостей взаємодіючих об’єктів. Інформація – об’єктивна сторона процесу відображення як властивості всієї матерії. Вона всезагальна. Тому будь-яка взаємодія включає себе інформаційний процес, вона є інформаційною взаємодією у тому розумінні, що залишає про себе пам’ять в іншому. У переході на вищі рівні відображення значну роль відігравала поява інформаційного відображення. Воно пов’язане з використанням наслідків зовнішньої дії для орієнтирів у навколишньому середовищі. Обов’язковою умовою збереження і розвитку життя є зв’язок і взаємодія організму з довкіллям. Притаманна живій природі подразливість є відповідною реакцією живого організму на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища. Із подразливістю тісно пов’язана інша важлива властивість живого організму – запам’ятовувати і зберігати сліди подразнення. У подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи – нервова матерія, центральна нервова система, органи чуття, умовно-рефлекторна діяльність, психічне відображення тощо.
Відчуття становлять початкову форму психіки тварин. Психіка, т. ч., не є властивістю всієї живої матерії, вона виникає на певному етапі історичного розвитку матерії. Це якісно новий вид відображення, пов’язаний із суб’єктивним сприйняттям і переживанням зовнішнього впливу. З появою психіки виникає сигнальне, образне відображення дійсності у вигляді ідеальних образів – відчуттів, сприймань, уявлень. Поступово відображення набуває ціннісного характеру, тобто дає змогу оцінювати явища зовнішнього світу через їхню шкідливість і корисність для життєдіяльності організму. Психічна форма відображення дійсності є біологічною передумовою виникнення людської свідомості. Завдяки свідомості дійсність відображається в мозку людини в суб’єктивних, ідеальних образах. Здійснюється перехід від елементарного мислення до понятійного, абстрактного. Біологічні передумови виникнення свідомості з можливості перетворилися на дійсність завдяки включенню в антропогенез соціальних факторів, головні з яких – праця, колективний спосіб життя та членороздільна мова. Будучи відбиттям суспільного буття людей, свідомість має активний, творчий характер. Творчість – це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення. Активність характерна не тільки індивідуальній, а й суспільній свідомості, насамперед прогресивним ідеям, які, оволодівши масами, стають «матеріальною силою».
3. Походження свідомості пов’язане з процесом антропосоціогенезу. Антропосоціогенез – це єдиний у часі процес породження людини і суспільства. Свідомість історично сформувалася в процесі антропосоціогенезу на основі: · Праці (практики); · Суспільного життя; · Використання членороздільної мови. Особливістю людського способу буття стала поява практики – предметно-матеріальної діяльності, спрямованої на перетворення світу. Тому свідомість – результат не біологічної, а соціальної еволюції. Свідомість має суспільний характер, вона можлива тільки в суспільстві і на його основі. Вона є суто соціальним явищем за своїм походженням і змістом. Можливості свідомості формуються і змінюються під впливом розвитку суспільства в цілому.
Хоча передумови свідомості підготовлені еволюцією матерії, особливість суто людської форми відображення дійсності полягає саме в тих соціальних умовах, які змушують мозок людини в одну епоху сприймати так, а в іншу – інакше. Мислить не мозок, а людина за допомогою мозку (Е.Ільєнков). ключ до розуміння свідомості людини – в світі суспільної практики, в яку людина включена. Однак свідомість – не просто «відбиток» з соціальних відносин даного суспільства, вона є результатом всього культурно-історичного буття людства. Людина, будучи культурно-історичним суб’єктом, здатна виходити за межі будь-якого конкретного суспільства – у простір всесвітньої культури. Саме у цьому виявляється культурно-історичний характер свідомості. Основні властивості свідомості: · Свідомості людини притаманне цілепокладання. У тварин ціле покладання замінюють рефлекси, тобто природжені реакції на імпульси зовнішнього і внутрішнього середовища. Цілеспрямовано змінюючи природу, людина змінює себе. · Перетворювати природу людина може лише відповідно до її (природи) власних закономірностей. Практика потребує вірного, адекватного відображення світу. Свідомість завдяки своїй соціально-практичній сутності здатна до адекватного і універсального відображення. Вона забезпечує отримання об’єктивного знання про будь-що у світі. · Свідомість є творчим відображенням. Свідомість здатна творити, здатна до внутрішньої самостійної роботи. Універсальність і об’єктивність свідомості забезпечують умови для конструктивної уяви, для створення проектів нової реальності. (Тварина здатна тільки пристосуватися до світу). · Свідомість нерозривно пов’язана з абстрактним (понятійним) мисленням і з мовою. Ні того, ні іншого у тварин немає. Здатність до мови не успадковується у людини, а отримується в процесі соціалізації. Поява мови – важливий чинник, що свідчить про появу духовної діяльності. Мова є засобом пізнання, спілкування, збереження і передачі інформації. Її називають зовнішньою оболонкою думки. · Свідомість має властивість «подвійної спрямованості»: – зовні, на зовнішній світ (є пізнанням, відображенням світу); – усередину, на внутрішній світ свідомості (є самосвідомістю). · Свідомість існує не тільки як індивідуальна свідомість людини, але й в особливій об’єктивованій формі – як суспільна свідомість.
4. Свідомість як внутрішній світ людини має складну структуру, котру традиційно досліджували філософія та психологія. У ХХ столітті структуру свідомості вивчали такі філософські школи, як феноменологія, психоаналіз, екзистенціалізм, структуралізм, герменевтика, когнітивна психологія та ін. У людській психіці розділяють такі рівні свідомості: · Надсвідоме – історично вироблені суспільством норми, засоби, форми для здійснення процесів свідомості; · Свідоме – єдність самосвідомості, емоцій, почуттів, мислення, знання, волі та пам’яті; · Несвідоме – це біологічно успадкована інформація, біологічні потреби, потяги, інстинкти, фобії і комплекси (З.Фройд). · Підсвідоме (неусвідомлюване) – сукупність несвідомих психічних станів, явищ і дій, які або були або можуть бути усвідомлені, а саме: ü доведені до автоматизму навики, розумові дії або операції; ü та інформація, яку надають нам наші власні органи чуття; ü інтуїтивні акти творчості (художня, наукова, філософська інтуїція), підсвідоме на цьому рівні тісно переплетено із свідомістю, з творчою енергією відчуттів і розуму людини. Три основні сфери свідомості: 1. пізнавальна; 2. емоційна; 3. мотиваційно-вольова. 1. Пізнавальна (або когнітивна) сфера виконує у складі свідомості функції отримання і перетворення інформації, виробництва нових знань. Основні форми пізнання – чуттєве споглядання і розумові процеси – орієнтовані, в першу чергу, на зовнішній предметний світ, їх головна мета – адекватне відображення світу. Ø Чуттєве споглядання – здатність до відчуття, сприйняття і уявлення. Ø Розумові процеси – здійснюються у формах мислення, розсудку, розуму. v Мислення – це здатність зв’язувати образи, уявлення, поняття, визначати можливості їх зміни і застосування, обґрунтовувати висновки. Мислення існує у формі понять, суджень, умовиводів. Головною метою тут є пізнання істини. v Розсудок – це нижчий ступінь логічного освоєння реального світу. Це – мислення з позиції здорового глузду, орієнтоване виключно на конкретний результат, на досягнення певної мети, користі. Розсудок описує наявний стан речей, оперує поняттями в межах заданого зразка, норми, правила, не намагаючись усвідомити, зрозуміти саме ці правила і дати їм оцінку. v Розум – вищий ступінь логічного пізнання. Він оперує широкими узагальненнями і орієнтований на отримання істини як адекватного відображення об’єктів буття в світі на рівні їх сутності, а не явища. Розум – це форма усвідомлення самої пізнавальної діяльності, усвідомлення власного шляху до істини. Якщо розсудок лише діє за правилами, нормами і стандартами, то розум задає їх, визначає мету пізнання. Розум пояснює, оцінює, намагається виявити і розв’язати протиріччя, без яких немає процесу пізнання. 2. Емоційна сфера свідомості – це особистісні, суб’єктивно-психологічні переживання, почуття, спогади, передчуття тощо. Емоційна сфера є виразом стану внутрішнього духовного світу, виразом ставлення людини до об’єктів зовнішнього світу, до інших людей, до самої себе. Сфера наших емоцій – це: Ø почуття гніву, страху, захоплення, радості, любові і ненависті, огиди, симпатії та антипатії тощо; Ø афекти (лють, жах, відчай, передчуття, галюцинації, стреси); Ø пристрасті і настрої; Ø уява; Ø елементарні емоції, пов’язані з сенсорними реакціями (голод, спрага, втома). 3. Мотиваційно-вольова (ціннісна) сфера свідомості – «відповідальна» за формування мотивів і цілей діяльності, а також волі як здатності досягати ті цілі. v Мотив – це спонукання до діяльності. У людському житті мотиви виявляються у формах потреб, інтересів і бажань, цінностей і ідеалів. v Воля є здатністю людини керувати своєю поведінкою. Воля- це думка, що перетворюється на вчинок. Воля є не тільки умінням хотіти, бажати, але й вмінням реалізувати свої бажання в діях.
Крім названих свідомість включає ще багато інших ідеальних явищ (феноменів), станів, структур і процесів, а саме: увагу, пам’ять (мнемічні процеси), світоглядні структури, самосвідомість, етичні компоненти свідомості (совість, духовні ідеали і принципи, переконання, віру, надію) та ін. Крім пізнавальної, є й інша форма духовної діяльності, яка спрямована не на відображення об’єктивного світу, а на перебудову людської душі. Тварини не здатні обертати психіку на самих себе, усвідомлювати себе. Самосвідомість – це усвідомлення людиною своїх дій, відчуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого становища в суспільстві. Це виділення людиною себе з навколишнього світу, оцінка нею своїх можливостей, характеристика себе у власній думці. Рівні самосвідомості: Ø усвідомлення людиною свого тіла; виділення його із світу речей і інших людей (самопочуття); Ø усвідомлення людиною своєї приналежності своєї приналежності до певного співтовариства, соціальної групи, нації, конкретної культури; Ø розуміння свого «Я» як індивідуального явища; своєї неповторності, унікальності. Самовизначається людина перш за все через ставлення до інших людей. Самосвідомість пов’язана з совістю, з відповідальністю людини за свої відносини зі світом природи і світом людей.
Функції свідомості: Ø Інформативна: забезпечення людини інформацією про стан та процеси дійсності. Ø Пізнавальна: отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності. Ø Творча: перетворення знань та інформації за допомогою мислення, інтуїції, уяви, фантазії. Ø Оціночна: визначення на основі ідеальних еталонів, норм, правил, ступеня значущості тих чи інших явищ. Ø Цілепокладання: формування образу-результату діяльності. Ø Сенсотворча: формування життєвих сенсів через зіставлення реальності з ідеалами, цілями, еталонами. Ø Організаційно-вольова: зосередження духовних та фізичних сил у напрямі досягнення мети. Ø Контрольно-регулятивна: свідоме спостереження за діями людини та їх коригування. Ø Самовиховна: свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями.
5. Свідомість – не тільки явище індивідуальної психіки людини. Свідомість в широкому значенні – це вся сукупність духовної творчості людей у єдності індивідуальної і суспільної свідомості. Ø Індивідуальна свідомість – це духовний світ кожної особистості. В індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються та існують у соціальному середовищі. Свідомість є відображенням суспільного буття індивідів, вона завжди виявляється в суспільній формі. Ø Суспільна свідомість і є існуванням свідомості у суспільній формі, у вигляді певного сукупного результату людської діяльності, у формі спільного надбання, здобутку суспільства. Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона, пронизуючи індивідуальну свідомість, оформлюючи її, набуває об’єктивної, незалежної від індивідів та їх свідомості форми існування.
Структура суспільної свідомості містить у собі різноманітні рівні, сфери і форми. Рівні суспільної свідомості: Ø Емпіричний рівень суспільної свідомості є відображенням дійсності в межах повсякденного життя. Часто емпіричну свідомість називають буденною свідомістю або здоровим глуздом. Вона формується стихійно в процесі безпосереднього життя. Вона включає в себе накопичені за віки емпіричний досвід, знання, норми та зразки поведінки, уявлення, традиції. Ø Теоретична свідомість виходить за межі повсякденності. Це – систематизована, теоретично оформлена сукупність ідей, поглядів, переконань. На теоретичному рівні свідомості відбувається узагальнення досвіду практичного життя людей. Знання на цьому рівні відрізняються послідовністю, логічністю, потребують теоретичного обґрунтування і доказу, а також пов’язані з філософськими світоглядними принципами і настановами. Сфери суспільної свідомості пов’язані вже не з пізнанням, а з оцінкою дійсності. Це соціальне бачення буття, його оцінка з позиції певної соціальної групи або суспільства в цілому. Ø Суспільна психологія охоплює всю різноманітність почуттєвих станів суспільства – релігійних, моральних, естетичних, стани симпатії і антипатії, страху, відчаю, незадоволеності, надії, згоди і конфронтації. В ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства в цілому. Проявами соціальної психології є громадська думка, традиції, звичаї, чутки, мода. Головна функція соціальної психології – консолідувати людей, регулювати суспільне життя за допомогою спільних почуттів, цінностей, єдиних прийнятих стандартів або норм поведінки тощо. Ø Ідеологія, як і соціальна психологія, направлена на регуляцію суспільних відносин. Ідеологія є впорядкованою і теоретично оформленою системою. Традиційно ідеологію вважали теоретичною формою вираження і захисту соціально-класових інтересів. Якщо соціальна психологія є безпосереднім і стихійно сформованим виразом інтересів, то ідеологія створюється цілеспрямовано, певними групами людей (ідеологами). Форми суспільної свідомості (мораль, право, релігія, мистецтво, філософія та ін.) – це і форми пізнання дійсності, і, разом з тим, форми усвідомлення і оцінки людиною себе і світу. Кожна форма суспільної свідомості відображає світ у всій його цілісності, але відповідно до своєї специфіки і свого призначення. Ø Міфологія – історично перша, ще нерозчленована форма свідомості. З розподілом праці на фізичну і духовну відбулася диференціація міфологічної свідомості: виникли мораль, релігія, мистецтво, філософія, політична і правова свідомість, наука. Ø Наука як форма суспільної свідомості спрямована на відображення об’єктивних закономірностей і зв’язків природного і соціального світу. Вона систематизує об’єктивні знання про дійсність інтелектуально-понятійним (раціональним) способом. Результатом і основною цінністю її є істина. Наука має теоретичний і емпіричний (експериментально-досвідний) рівні дослідження. Ø Естетична (художня) свідомість спрямована на пробудження людини до творчості, на піднесення людської чуттєвості. Вона відображає дійсність у формі художніх образів. Мистецтво є особливою формою суспільної свідомості і духовної діяльності. Ø Політична свідомість є сукупністю ідей, що відображають соціально-групові, класові відносини в суспільстві, центром яих є певне ставлення до влади. Ø Правова свідомість регулює соціальні стосунки з позиції закону, вона є сукупністю принципів і норм поведінки, що санкціоновані державою. Забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відносини. Ø Моральна свідомість є сумою правил суспільно схваленої поведінки індивідів. Моральна свідомість, як і право, спрямована на впорядкування суспільних відносин. Суспільна мораль – це зовнішній контроль, соціальний обов’язок. Внутрішній контроль – моральність особистості, як прояв духовної свободи. Заснована на внутрішньому «законі» – совісті. Ø Філософія спрямована на усвідомлення граничних основ людського буття. Філософія є теоретичною формою усвідомлення проблем людського існування. Ø Релігія вказує на духовні завдання людини і на практичні шляхи досягнення спасіння. Вона дає духовні орієнтири для подолання людиною своєї скінченності, для досягнення безсмертя.
Контрольні запитання: 1. Коротко охарактеризуйте основні концепції походження свідомості, поясніть переваги та недоліки кожної з них. 2. Перерахуйте та коротко охарактеризуйте суттєві ознаки свідомості. 3. Які основні складові структури свідомості? 4. Назвіть функції свідомості. Які з них Ви вважаєте найважливішими? 5. Як Ви розумієте термін «ідеальне»?
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1045; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |