Види соціального забезпечення

Правові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що вклю­чає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших дже­рел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’яз­кового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

· страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

· медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності:

· страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціаль­ного страхування, регулюються окремими законами, прийняти­ми відповідно до цих Основ.

На сьогоднішній день прийнято і діють Закони України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття”, „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, замовленими народженням та похованням”. З 2004 року вступив в дію Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та „Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Перші з них значною мірою пов’язані із забезпеченням права на працю та трудовими правовідносинами.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Зазначене питання регулюється Законом України „Про за­гальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” 18.01.2001 р.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Громадяни України, які працюють за межами території Укра­їни і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності.. Зазначений фонд провадить збір і акумуля­цію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінан­сування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за викорис­танням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

2) необхідності догляду за хворою дитиною;

3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої осо­би, яка доглядає цю дитину;

5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологіч­ної служби;

6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопе­дичного підприємства;

8) санаторно-курортного лікування.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби:

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4)за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;

6)за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахо­ваним особам встановлюється у відсотках до середньої заробітної; плати (доходу) та визначається з огляду на страховий стаж, на­лежність до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранів війни і та ін.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втра­ту заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з ваг­ітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застра­хованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календар них днів до пологів І 56 (у разі ускладнених пологів або народ­ження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1—4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначені-відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Розмір зазначе­ної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу).

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надасться одноразова допомога.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:

1) дружини (чоловіка);

2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та ви­щих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;

3) батька, матері;

4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застра­хованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання

Дата добавления: 2014-01-04