Діагностика когнітивної сфери особистості дорослого

Вступ

Лекція 8. Психодіагностика дорослого віку

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Проведення заняття

ПЛАН

Самостійне опрацювання

Психодіагностика. Навчально-методичний посібник / Упор. Галян Ігор. – Дрогобич: «Вимір», 2006. – 272 с. – С. 192 – 198 (Опрацювати та законспектувати інформацію)

№ п/п	Зміст	Час (хв.)
І	Вступна частина: - ­перевірка наявності курсантів (студентів), їх готовності до заняття; - ­оголошення теми лекційного заняття і питань; - ­надання основної та додаткової літератури за темою; - ­ визначення навчальної та виховної мети заняття; - ­ визначення актуальності теми, її логічного зв’язку з іншими темами і практичною діяльністю.	до 10
ІІ	Основна частина: 1. Діагностика когнітивної сфери особистості дорослого. Висновки до 1-го питання 2. Діагностика афективної сфери особистості дорослого. Висновки до 2-го питання. 3. Діагностика соціально-психологічної сфери особистості дорослого. Висновки до 3-го питання.
ІІІ	Підсумкова частина заняття 1) висновки до семінару; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності курсантів (студентів) і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття.	до 10

1. Діагностика когнітивної сфери особистості дорослого.

2. Діагностика афективної сфери особистості дорослого.

3. Діагностика соціально-психологічної сфери особистості дорослого.

Потреба психодіагностування дорослих людей може мати різну природу. Часто це відбувається з їхньої ініціативи при вступі до вузу, прийомі на роботу, конкурсному відборі на певну посаду, визначенні профпридатності. Воно може бути мотивованим інтересами психологічного самопізнання. Нерідко психодіагностування ініціює фаховий психолог, щоб зрозуміти проблему клієнта і характер допомоги, яку йому необхідно надати.

Дорослість є найтривалішим періодом життя людини, впродовж якого вона досягає найвищого рівня в розвитку Я-концепції, самостверджується у професії, суспільстві, облаштовує сімейне життя, виявляє піклування про себе і близьких. Неминучими є і різноманітні вікові кризи, спричинені послабленням психофізичних функцій, зниженням можливостей, зміною провідних видів діяльності, соціального статусу. Однак, попри неприємні переживання і втрати, доросла людина збагачується життєвим досвідом, обирає адекватні ролі в нових реаліях тощо. На цьому етапі виникають специфічні особливості Я-концепції, спонукальної та емоційної сфер особистості, змінюється спосіб життєдіяльності (створення сім'ї, сімейні стосунки, батьківські функції, кар'єра, творчі досягнення тощо).

Дорослість починається після юності і триває до кінця життя. Нового масштабу набувають психічний та особистісний розвиток людини, розширюються її можливості як суб'єкта діяльності, пізнання, спілкування. Одночасно доросла людина відповідає за інших людей, повинна вирішувати безліч складних соціальних завдань, долати професійні та особистісні випробування, переживання втрати.

Потужним є прагнення дорослої людини до незалежності і самостійності у прийнятті рішень, навіть якщо це пов'язано з ризиком для власного благополуччя. Досягнення соціальної зрілості є передумовою самостійності дорослої людини на роботі й у сім'ї, реалізації її здібностей та цілей. Дорослий критично оцінює життя, роздумує щодо правильності обраного життєвого шляху, своєї ідентичності.

Характерні для більшості дорослих людей психологічні проблеми відрізняються від проблем дитинства, отроцтва і юності. Так, у дітей, підлітків і юнаків немає відчуття минулого, яке необхідно оцінювати в контексті сьогодення, плануючи майбутнє. Недостатньо вони співвідносять майбутнє із сьогоденням. Думки про майбутнє формують у них мрії, фантазії. Діти, підлітки, юнаки майже нічого не роблять для реалізації майбутнього. На відміну від них дорослі пов'язують минуле, теперішнє і майбутнє, орієнтуючись на досвід, плануючи своє життя. Вони виявляють особливий інтерес до важливих в особистому і діловому спілкуванні здібностей.

У дорослих і дітей різна спонукальна сфера. Інтереси дорослих людей сконцентровані на забезпеченні матеріального благополуччя і досягненні морального задоволення від життя за рахунок турбот про сім'ю, близьких людей, трудової діяльності. Останнє багато хто з дорослих людей або отримує за рахунок турбот про сім’ю, близьких людей, або за рахунок трудової діяльності. Особливо це стосується людей, так званих, творчих професій, для яких праця найчастіше є метою і змістом життя. Мотивація поведінки дітей головним чином пов’язана із задоволенням нагальних потреб, а у більш старших – також з авторитетом і спілкуванням з однолітками.

Мотивація поведінки дітей пов'язана із задоволенням нагальних потреб. Нормальних, здорових дітей характеризує домінування бурхливих (сильних) емоцій, дорослих - врівноваженість, стриманість.

Отже, зрілість є надзвичайно тривалим періодом у житті людини. Якщо у генезисі спочатку настає біологічне і фізіологічне дозрівання організму (нині у зв'язку з акселерацією воно дещо зсунулося в бік молодшого віку: для хлопців - 14-16 років, дівчат 12-15 років), то потім приходить психічна зрілість як високий показник роботи сенсорних, мнемічних, інтелектуальних функцій людини. Згодом настає моральна і світоглядна зрілість як свідчення соціальної зрілості особистості, що ґрунтується на ідейних переконаннях, сформованому світогляді і передбачає оперативну, вправну й ефективну діяльність. Технологія діагностування дорослих людей, вибір методів цієї роботи детермінуються їх соціально-психологічними особливостями.

Усі дорослі люди мають між собою багато спільного, що необхідно при проведенні їх психодіагностики. Вони ж володіють і деякими специфічними рисами, що виявляються в педагогічній діяльності і від яких прямо залежить успішність.

Основна самооцінна проблема дорослих звучить наступним чином: «Який я насправді і чому люди ставляться до мене саме так?»

Оскільки людей зрілого віку переважно цікавлять питання, пов'язані з їх особистістю (самооцінювання, рівень інтелектуального розвитку, рівень емоційного вигоряння, емпатійні здібності, соціально-психологічні настанови у мотиваційній сфері тощо) та професійною діяльністю (наприклад, стиль поведінки в конфліктній ситуації), на них зосереджується і психодіагностування. Когнітивну (пізнавальну) сферу дорослої людини діагностують з використанням тестів (методик):

- "Впізнавання фігур" (діагностування особливостей сприймання і впізнавання у дітей і дорослих);

- "Визначення короткочасної пам'яті" (встановлення обсягу короткочасної зорової пам'яті);

- "Оперативна пам'ять" (дослідження короткочасної пам'яті);

- "Заучування 10 слів" А. Лурії (з'ясування стану пам'яті, уваги, стомлюваності);

- "Відтворення розповіді" (дорослий варіант) (вивчення рівня, обсягу смислової пам'яті, здібності до запам'ятовування текстів);

- "Опосередковане запам'ятовування" (визначення особливостей опосередкованого запам'ятовування, мислення). Методику запропонованій Л. Виготський і А. Лурія, розробив А. Леонтьєв;

- "Піктограма" (дослідження особливостей опосередкованого запам'ятовування і його продуктивності, характеру розумової діяльності, рівня формування понятійного мислення). Розрахована на осіб, не молодших 14 років;

- "Коректурна проба" (тест Бурдона) (вивчення концентрації і стійкості уваги);

- "Таблиці Шульте" (діагностування стійкості уваги і динаміки працездатності). Використовують для обстеження осіб різного віку;

- "Червоно-чорна таблиця" Горбова (оцінювання переключення і розподілу уваги). Може бути використана для обстеження дітей і дорослих;

- "Інтелектуальна лабільність" (діагностування переключення уваги);

- "Тлумачення приказок" (дослідження рівня мислення, уміння розуміти і оперувати переносним значенням тексту, диференційованості та цілеспрямованості думок, ступеня їх глибини, рівня розвитку мовних процесів). Застосовують при дослідженні підлітків і дорослих;

- "Складні аналогії" (діагностування мислення). Послуговуються цією методикою для з'ясування розуміння складних логічних відношень і виділення абстрактних зв'язків. Призначена вона для підліткового віку і дорослих;

- "Виділення суттєвих ознак" (виявлення особливостей мислення). Використовується для дослідження здатності відрізняти суттєві ознаки предметів або явищ від несуттєвих, другорядних. За характером ознак можна судити про переважання конкретного або абстрактного стилю мислення. Тест придатний для обстеження дітей і дорослих.

Діагностування спеціальних здібностей, а також інтелекту у зрілому віці здійснюють з метою самопізнання та з'ясування відповідності вимогам до певної професії. Загальновідомими і поширеними є тести і методики, що діагностують мислительну діяльність та рівень:

- тест зростаючої складності Равена (оцінювання логічності мислення і невербального інтелекту);

- тест механічної тямущості Беннета (діагностування здібності до техніки);

- методика виділення істотних ознак (оцінювання логічного мислення);

- культурно-вільний тест Кеттела (вимірювання рівня інтелектуального розвитку незалежно від впливу факторів навколишнього середовища (культури, освіти тощо)). Придатний для індивідуального і групового обстеження;

- методика виключення понять (дослідження здатності до класифікації й аналізу);

- методика "Прості аналогії" (виявлення характеру логічних зв'язків і відношень між поняттями). Застосовують для обстеження осіб віком від 10 років і старших;

- методика "Складні аналогії" (виявлення того, наскільки досліджуваному доступне розуміння складних логічних відношень і виділення абстрактних зв'язків). Призначена для дослідження підлітків і дорослих;

- методика "Числові ряди" (дослідження логічного аспекту математичного мислення);

- методика "Впізнавання фігур" (дослідження процесів сприйняття і пізнання дітей і дорослих);

- методика "Компас" (оцінювання просторового уявлення). Оскільки існують статистично значущі кореляції показників просторового уявлення з рівнем логічного мислення, методика рекомендована для непрямого оцінювання рівня логічного мислення і використовується для профвідбору;

- тест "Коефіцієнт інтелекту" (оцінювання інтелектуальних здібностей і нестандартного мислення дітей від 12 років і дорослих);

- тест Г.-Ю. Айзенка (оцінювання інтелектуальних здібностей осіб віком від 18 до 50 років, що мають освіту, не нижчу від середньої);

- тест Д. Векслера (дослідження розумового розвитку);

- тест структури інтелекту Р. Амтхауера (вимірювання рівня інтелектуального розвитку осіб віком від 13 до 61 року). Складається з дев'яти субтестів, кожен з яких спрямований на вимірювання різних функцій інтелекту: шість субтестів діагностують вербальну сферу, два - просторову уяву, один - пам'ять;

- АСТРР (для абітурієнтів і старшокласників - тест розумового розвитку). Він складається з 8 субтестів: обізнаність; подвійні аналогії; лабільність; класифікації; узагальнення; логічні схеми; числові ряди; геометричні фігури.

Підсумовуючи можна сказати, інтелект, як правило, діагностують за допомогою тестів інтелекту, що складаються з кількох субтестів, спрямованих на вимірювання інтелектуальних функцій (логічного мислення, смислової й асоціативної пам'яті тощо). Отримані результати виражаються кількісно як коефіцієнт інтелекту. Однак під час інтерпретації загального результату не можна цілком покладатися на загальний показник Істотну інформацію дає інтерпретація профілю результатів за субтестами. Область середніх значень шкали ІQ не дає уявлення про те, у яких субтестах результати вищі середнього, а в яких - нижчі. Наприклад, показник в 100 балів може бути отриманий і за однорідного профілю досягнень (коли за всіма субтестами результати вищі середнього значення), а також досягнення за одними субтестами результатів вищі середнього, а за іншими - нижчі. 19 або будь-який інший показник слід завжди наводити разом з назвою тесту, у якому вони отримані. Тестові показники не можна інтерпретувати окремо від конкретного тесту, також слід пам'ятати, що ІQ не є сталою величиною і змінюється під впливом різноманітних чинників.

Дата добавления: 2014-01-04