Митно-тарифна політика Євросоюзу

МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ЄС

Через різне положення країн і союзів у світовій економіці й на товарних ринках для захисту своїх спільних інтересів вони провадять певну й погоджену політику в зовнішньоторговельній сфері. Складовою ланкою такої політики виступає митно-тарифна політика (МТП), яка служить двом цілям: 1) забезпечує належний рівень доходів у державний бюджет і макроекономічну стабілізацію; 2) створює рівні умови для конкуренції вітчизняних і іноземних виробників. Одночасно МТП - це політика використання різного роду торговельних бар'єрів, що обмежують, але не міжнародний товарообмін, що зупиняє. [5, с. 113].

Особливий відтінок і зміст здобуває МТП в інтеграційних об'єднаннях. З моменту початку функціонування ЄЕС його метою було створення такого політико-юридичного простору, у якому товари, послуги й капітал могли б нормально пересуватися й продаватися. Це стало можливим шляхом створення митного союзу, повноваження якого спочатку були закріплені в ст. 9 Договору про ЄЕС.

Відносно загальних результатів дії МТП у рамках ЄС варто зробити два принципових зауваження. Перше пов'язане з тим, що в структурі податкових надходжень бюджетів країн-учасниць ЄС мита займають незначне місце. (див. табл. 6.1.)

Таблиця 8.1

Структура податків у ряді країн ЄС, в % від загальної суми доходів бюджету[3, с. 64]

	Податки на прибуток	Внески в соцстраху-вання	На товари й послуги	Податки на зовнішньоекономічну діяльність
Австрія	22,16	38,27	24,91	0,22
Італія	34,81	33,34	22,86	0,19
Швеція	10,99	38,27	27,32	0,48
У серед-ньому по ЄС	28,63	27,85	31,58	0,16

Така ситуація в системі оподатковування ЗЕД (0,16% по Євросоюзу) пов'язана з тим, що мита відразу із процесу утворення ЄЕС стали вважатися перешкодами на шляху функціонування «Загального ринку». Тому в 25 статті Римського договору відзначено, що мита на імпорт або експорт, а також мита фіскального характеру, повинні бути заборонені між державами-членами. Друге зауваження пов'язане із тривалим, але послідовним процесом, коли в розвинених країнах іде поетапне скорочення ставок мит відповідно до результатів переговорів у рамках ГАТТ/СОТ. Результатом цього стала відомість до мінімуму середньоарифметичних ставок мита (див. табл. 6.2).

Таблиця 8.2

Основні показники міжнародної торгівлі ряду країн і ЄС за 2006 рік [1, с. 8]

Країни й угруповання	Обсяг експорту в млрд. дол. США	Обсяг імпорту в млрд. дол. США	Середні арифметичні ставки мита, %
Японія			3,1
США			3,7
Європейський союз			4,2

Як слідство, у країнах ЄС і інших розвинених державах МТП виконує, насамперед, регулюючу, а не фіскальну роль.

Однієї з важливих складових МТП країн Євросоюзу став Загальний митний тариф (ЗМТ). Саме він дозволив ЄЕС проводити незалежну митну й загальну торговельну політику, а з 1975 р. прибутки від ЗМТ надходять не державам-членам, а прямо Співтовариству, будучи одним з важливих джерел бюджету ЄС. Загальний митний тариф був уведений ст. 18-29 Договору про ЄЕС в 1958 р. і став цілком застосовуватися із завершенням перехідного періоду (тобто з 1968 р.). При цьому ЗМТ був закріплений на рівні середнього арифметичного мита, які були в чинності на 1 січня 1957 р.

Складання ЗМТ було довгим і важким, особливо в питаннях створення тарифної номенклатури. Цей митний інструмент став украй важливим не тільки для збору мит, але для ряду сфер діяльності Співтовариств, наприклад, збору статистичних даних, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, або застосування заходів торговельної, сільськогосподарської або фіскальної політик. В 1958 р. ЗМТ був створений на основі номенклатури, закріпленою Брюссельською конвенцією 1950 р. про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах. У результаті спочатку складена тарифна номенклатура мала більше 20 тис. субпозицій. Після перегляду їхнє число скоротилося до 10 тис. Однак, ця кількість була однаково нескінченно великою. Тому була створена група спеціальних митних експертів, що зуміла скоротити кількість субпозицій до 2809. У цьому виді тарифна номенклатура існувала до 1987 р.

22 вересня 1987 р. Співтовариство ратифікувало Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему опису й кодування товарів (ГС). Нова номенклатура була сформульована Радою митного співробітництва (Custom Cooperation Council) і замінила практично в усьому світі колишню брюссельську номенклатуру, ставши основою, як для тарифних, так і статистичних номенклатур Співтовариства і його торговельних партнерів. Вона набула чинності на території Співтовариства з 1 січня 1988 р. у формі сполученої номенклатури (Combined Nomenclature) і діє дотепер. Сполучена номенклатура (СН) містить у собі:

1) Номенклатуру ГС;

2) Субпозиції до цієї номенклатури, створені Співтовариством і «субпозиції, що називаються, СН» (CN Subheadings);

3) Попередні положення, тобто додаткові секції, примітки до глав і підрядкові примітки до субпозицій СН.

Сполучена номенклатура повністю задовольняє як тарифним, так і статистичним вимогам Співтовариства й використовується не тільки Співтовариством, але і його основними партнерами.

Паралельно із введенням СН Співтовариством в 1987 р. була створена інформаційна база даних ТАРІК (інтегрований тариф Співтовариства) для того, щоб показувати особливі положення, застосовувані Співтовариством до товарів кожного коду СН. ТАРІК поєднує положення про імпорт, не включені в СН: тарифні квоти й переваги, тимчасові призупинення автономних мит, що входять в ОТТ, антидемпінгові мита й компенсаційні мита - і дає, таким чином, інформацію про «інтегрований тариф» Співтовариства. По суті, ТАРІК охоплює всі міри, застосовувані Співтовариством до торгівлі, і забезпечує національні влади необхідною інформацією про міри Співтовариства, що стосується зовнішньої й внутрішньої торгівлі. ТАРІК друкується щорічно.

В 1994 р. Співтовариство створило вже електронну версію цієї бази даних, що одержала назву ТАРІК 2 (TARIK 2). Вона зручна тим, що періодично обновляється, а результати такого відновлення відразу стають доступні користувачам. [9 с. 473]. У цілому такі міри вели до зміцнення правової захищеності учасників економічних відносин і відігравали важливу роль у збільшенні числа імпортно-експортних операцій. Однак, треба відзначити, що повністю ЗМТ застосовується лише до торгівлі із країнами Північної Америки, Австралією й ПАР.

На застосування ЗМТ до інших країн вирішальний вплив роблять такі міжнародні угоди, як Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ), а також усілякі тарифні пільги на різні товари різним державам. Найважливішою міжнародною угодою, що вплинуло на зниження тарифів і надання тарифних пільг, стало ГАТТ. У цьому зв'язку необхідно нагадати, що кожний з раундів ГАТТ приводив до істотних знижень митних тарифів відносно країн-учасниць. Так, після раундів Диллона (1960-1962 р.) і Кеннеді (1965-1967 р.) митні тарифи держав - учасників ГАТТ зменшилося майже на 50%. Токійський раунд (1973-1979 р.) привів до скорочення митних тарифів ще на третину.

З 1985 р. Співтовариство взяло участь у підготовці нового раунду переговорів у рамках ГАТТ, що пройшов у Пунта-Дель-Эсте (Уругвай) з 20 вересня 1986 р. по 15 грудня 1993 р., у них взяло участь 117 держав. У результаті значно зменшилися тарифи на промислову продукцію. У таких секторах, як будівельні матеріали, сільськогосподарська техніка, медичне устаткування, сталь, пиво, папір, спирти, фармацевтична продукція, іграшки й меблі, мита промислових, а також багатьох країн, що розвиваються, скоротилися на третину й більше. Наприклад, середній рівень тарифу промислових країн скоротився з 5 до 3,5 %. Іншим прикладом є те, що близько 40% імпорту промислових товарів у Співтовариство не обкладається ніякими зборами.

У результаті таких істотних скорочень мит стало необхідним змінити й ЗМТ. З 1995 р. набув чинності новий варіант, що враховує результати уругвайського раунду. Кожний підпункт тарифної номенклатури тепер має два рівні: тарифів: автономний і договірний. Останній застосовується для країн-учасниць ГАТТ/ СОТ.

Великий вплив на розмір ЗМТ роблять загальні тарифні переваги, які застосовуються до країн, що розвиваються, у рамках політики надання допомоги їхньому економічному розвитку. Так, для країн, що підписали Ломейську конвенцію (африканські, карибські й тихоокеанські держави), Співтовариство гарантує вільний доступ практично всіх товарів на свою територію, істотну фінансову й технічну допомогу, а також певні гарантії стабільності їхніх доходів від експорту - т.зв. система СТАБЕКС (STABEX).

Іншим країнам, що розвиваються, ЄС надають значні митні привілеї, за винятком сфер, пов'язаних з текстильною продукцією й більшістю галузей європейського сільського господарства. Такими заходами ЄС намагається допомогти розвитку економічно нерозвинених держав, надаючи при цьому більші переваги бідним країнам. До 1987 р. на ввіз із країн, що розвиваються, по ряду товарів існували щорічні квоти. З 1987 р. вони були замінені фіксованому кількістю продукції, що дозволило краще розподіляти тарифні переваги, і забезпечувало рівний доступ імпортерів на ринок ЄС. Також певний вплив на обчислення ЗМТ для імпорту з ряду держав зробило підписання в 1974 р. Договорів про асоціацію ЄЕС із країнами-членами ЕАСТ. Ці договори з 1 січня 1994 р. були замінені угодою про Європейський економічний простір (ЄЕП), що поєднує після приєднання до ЄС в 1995 р. Австрії, Фінляндії й Швеції також Норвегію, Ісландію й Ліхтенштейн. В угоді про ЄЕП країни-учасниці гарантують дію чотирьох воль загального ринку.

Результатом проведення єдиної МТП стало введення єдиного митного тарифу. Єдиний митний тариф (ЄМТ) - об'єднаний товарний перелік, по якому тарифна система ЄС визначає однакові норми й правила оцінки митної вартості товару. ЄМТ припускає визначення з якої країни відбувається товар, а також режимів ввозу й вивозу. ЄМТ ураховує адвалорні й специфічні ставки мита, а також автономні й договірні (конвенційні) митні збори, які виникли в результаті переговорів між країнами-учасницями ЄС і їхніми партнерами. Крім відзначених, можуть використовуватися додаткові антидемпінгові митні збори, якщо експортна ціна під час поставок у країни співдружності, нижче, ніж звичайна вартість відповідного товару. Під час проведення антидемпінгових процедур у ЄС спочатку встановлюють звичайну вартість і звичайну ціну товару. Звичайною ціною товару в ЄС вважається ціна, при якій аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країн-імпортерів і внутрішньому ринку третіх країн. На сучасному етапі розвитку ЄС мита виконують зазначену на початку параграфа функцію - захист товаровиробників країн учасниць Загального ринку. Найпоширенішими формами мит виступають антидемпінгові й компенсаційні мита. Перші встановлюються з метою протидії ситуації, коли експортна ціна товару, що направляється не ринком ЄС, нижче нормальної (середньозваженої) вартості аналогічного товару в цій групі країн. Компенсаційні мита є реакцією на субсидії експортерам у країнах торговельних партнерів ЄС; вони встановлюються з метою вирівнювання умов торгівлі.

У МТП країн ЄС ураховується ситуація, при якій світовим товарним ринкам властиво істотний рівень конкуренції й наявність торговельних бар'єрів протекціоністського характеру, які, незважаючи на зусилля, прикладені в сфері забезпечення лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, усе ще залишаються значними. Так, поширено розповсюджено в практиці зовнішньоторговельного регулювання іноземних держав використання принципу тарифної ескалації, що передбачає ріст рівня митного оподатковування імпорту товарів у міру підвищення ступеня їхньої обробки. Якщо до Уругвайського раунду багатобічних торговельних переговорів співвідношення між рівнями митного обкладання імпорту готових виробів і сировини становило у світі в середньому 4,5 рази, то в 2001 р. - 7,5 рази. У багатьох країнах високим залишається рівень митного обкладання сільськогосподарських товарів. За станом на 2002 р. середньозважена ставка ввізного мита на продукцію сільського господарства становила 18,8% для країн, що розвиваються, 13,45%- для країн з перехідною економікою й 43,4%- для розвинених держав. [11, с. 26]

З ряду причин протекціоністського порядку рівень ставок мит на імпорт у ЄС яловичини й пшениці становив на початку XXI століття 213 і 168%. Ставки мита на ввіз у ці країни рису становили 231%, молочних продуктів - 205%. У сучасному ЗМТ обкладання транспортних засобів становить 29%, цукру - 80%, тютюнових виробів - 180%. [3, с. 66].

Важливу регламентуючу роль дотепер грає 30 стаття Римського Договору, що регулює обмеження волі пересуванню товарів. Підстав для виправдання таких перешкод пересування товарів усередині ЄС п'ять:

1) суспільна мораль (заборона на ввіз ряду товарів по етичних і релігійних міркуваннях);

2) громадський порядок і суспільна безпека;

3) захист життя й здоров'я людей, тварин і рослин (цю функцію в кожній державі ЄС здійснює санітарно-епідеміологічна й карантинна служби);

4) захист національних скарбів, що мають художню, історичну або археологічну цінність;

5) захист промислової й комерційної власності.

Разом з тим стаття 30 Римського Договору говорить, що «такі заборони й обмеження не повинні бути способами вибіркової дискримінації або схованого обмеження торгівлі між державами-членами». [9, с. 435]. Дозволяти виниклі суперечки в питаннях взаємної поставки товарів покликаний Суд Європейських Співтовариств.

Крім МТП, у державах Євросоюзу використовують і нетарифні засоби. Застосовувані в цих країнах нетарифні бар'єри підрозділяються на три групи: 1. Засоби, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту певних галузей національного виробництва;до них відносять квоти (контингенти), ліцензії, компенсаційні збори, імпортні депозити, а також антидемпінгові й компенсаційні мита й ін. Останнім фактором, що впливає на виключення ЗМТ для імпорту товарів з деяких держав, є тарифні квоти, тарифні стелі й тимчасове призупинення тарифів. Тарифні квоти й стелі приймаються в результаті двосторонніх угод із третіми країнами або багатосторонніми угодами, щоб забезпечити постачання Співтовариства деякими товарами, і затверджуються радою щорічно. Їх ціль, з одного боку, така ж, як і в тарифних квот і стель, а з іншого боку - тиск на промисловість Співтовариства з метою створення стимулів для уведення й використання нових технологій. Тимчасове призупинення дії тарифів охоплює близько 1800 товарів або груп товарів. По більшій частині це хімічні продукти, товари електронної й авіаційної промисловості.

2. Заходи адміністративного характеру, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але приводять до аналогічного результату: митної формальності, технічні й санітарні стандарти й норми. Сюди ж ставляться вимоги до упакування й маркування.

3. Інші заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але дія, який безпосередньо приводить до цього результату.

Обмежено використовується також розповсюджена класифікація нетарифних бар'єрів за механізмами дії. Всі нетарифні бар'єри підрозділяються на сім категорій, з яких відносно активно використовуються паратарифні заходи, до яких ставляться інші, крім мит, платежі, що стягуються при ввозі іноземних товарів: різні митні збори, внутрішні податки, спеціальні цільові збори. Офіційно ці заходи вживають не з метою регулювання зовнішньої торгівлі, але роблять на неї істотний вплив. [12, с. 157].

У підсумку, говорячи про значення єдиного тарифу, відзначимо, що, по-перше, введення ЗМТ дозволило здійснювати єдину митну політику й тарифну політику Співтовариства, що було необхідно як для будівництва загального ринку, так і для захисту економічних інтересів всіх держав-членів. Якби був відсутній єдиний митний тариф і єдині правила його застосування й обчислення ‑ це б неминуче привело до хаосу в економічному просторі Співтовариства. По-друге, Співтовариство одержало надійний інструмент для введення загальної торговельної політики. Практично всієї її міри були б недійсні без ЗМТ, а без них неможливо ні розвиток торгівлі за участю ЄС, ні захисту торговельних інтересів Співтовариства.

Дата добавления: 2014-01-04