Україна

Росія

Японія

Реформи в школі. Програми загальної освіти в Японії у 60 —90-х роках зазнали певних змін: було прийнято нові програми початкової, молодшої і старшої середніх шкіл.

Унаслідок проведення реформ до програми початкової школи було введено нові дисципліни: суспільствознавство і мораль; сейкацу (про життя); іноземну мову (англійську).

З метою поліпшення навчання прийнято нові освітні стандарти з японської мови, математики, природознавства.

Одним з основних завдань реформування старшої середньої школи є створення різноманітних програм для навчальних закладів.

Програми обов'язкової та елективної освіти. На початку 90-х років у старшій середній школі стандартами було передбачено програми обов'язкової та елективної освіти.

До обов'язкової програми, що складалася із восьми концентрів, ввели японську мову, суспільствознавство, математику, природничі науки, фізичне виховання і гігієну, мистецтво, іноземну мову, домоведення та економіку. На засвоєння цієї програми відводилося 90 % навчального часу. Крім того, не менше однієї години на тиждень відводилося на позакласну навчальну діяльність. Тож на елективне навчання залишалося менше ніж 10 % навчального часу.

Національні стандарти передбачали дві категорії обов'язкових програм:

ü загальноосвітні (для тих, хто планує продовжувати навчання в університеті або, не зупинивши увагу на певному виді діяльності, йде працювати);

ü спеціальні (професійно-технічне навчання тих, хто віддав перевагу певній сфері діяльності).

Навчальні заклади отримали право корегувати зміст обов'язкової і спеціальної програм, а також позакласної діяльності.

У кожній школі пропонувалося поєднувати обов'язкову і спеціальну підготовку.

З метою широкого впровадження диференційованих програм у старшій середній школі Центральна рада з освіти у 1991 р. рекомендувала виробити новий підхід. Передбачалося створення обов'язкової, спеціальної та інтегративної програм.

Обов'язкова програма містить не вісім, а дев'ять основних концентрів, які передбачають реструктуризацію колишніх концентрів, наявність елективного концентру «домоведення» та нового концентру «інтегровані наукові знання».

До 1994 р. диференційовані курси допускалися лише з одного обов'язкового концентру — мистецтво. Тепер учні можуть вибирати такі курси ще з чотирьох обов'язкових концентрів: географія та історія, суспільствознавство, домоведення, інтегративні наукові знання, а також не менш як 11 — 12 курсів з обов'язкових концентрів.

Збільшилися пропозиції вибору зі спеціальних програм. При збереженні колишніх шести концентрів спеціальної програми кількість курсів та їх варіацій доведено до 184; серед нових курсів — статистика, бібліотечна справа, спілкування англійською мовою тощо. До складу спеціальної програми входять курси професійного навчання.

Нововведенням у старшій середній школі стали інтегративні програми, розроблені в 1993 р. Завдання цих програм — надавати водночас загальну і спеціальну підготовку.

Переліки курсів, що входять у концентри обов'язкової і спеціальної програм, можуть пропонувати Міністерство освіти, префектури і самі навчальні заклади.

У 1994 р. власними варіантами обов'язкової програми скористалися близько 17 % навчальних закладів; свої варіанти спеціальної програми запропонували 30 % шкіл.

Зміст шкільних програм. На початку 90-х років істотно змінилися шкільні програми в Росії. Зміст цих програм передбачає набуття:

ü знань про людину, природу і суспільство як основи наукового сучасного погляду на світ і орієнтації на одну із сфер майбутньої практичної діяльності;

ü досвіду розумової і фізичної праці для формування основних навичок інтелектуальної діяльності й особистої гігієни;

ü досвіду творчої праці, що робить особистість готовою до суспільної, економічної, наукової та іншої діяльності.

У нових програмах визначається, що учні мають отримувати однакову загальну підготовку. При цьому єдиний загальноосвітній стандарт розглядається лише як мінімальний рівень освіти, яка здобувається.

Реформа програм передбачала скорочення обов'язкового навчального матеріалу і заохочення (особливо у старших класах) курсів на вибір.

Компоненти програм. Шкільні програми, крім обов'язкового та вибіркового матеріалу, можуть містити такі три компоненти:

• федеральний — забезпечує цілісність шкільної освіти в країні й охоплює ту частину змісту освіти, в якій виокремлені навчальні курси загальнокультурної та загальнодержавної значущості: російська мова, математика, інформатика, фізика, астрономія, хімія;

• національно-регіональний — відображає потреби суб'єктів Російської Федерації (національна, регіональна своєрідність культури: рідна мова і література, історія, географія регіону тощо);

• шкільний — відображає специфіку конкретної освітньої установи.

Проведення нових реформ зумовило зміни у програмах початкових шкіл. До базового навчального плану входять рідна мова і література, російська мова як державна, математика, навколишній світ, мистецтво, фізкультура, трудова підготовка.

Програми стали більш насиченими і варіативними. Базового рівня середньої освіти можна досягати за допомогою різноманітних варіантів програм. Така варіативність зростає від молодших до старших класів.

Базовий навчальний план основної школи містить повний і водночас мінімізований набір освітніх галузей: мова (російська, рідна, іноземна) і література, мистецтво, математика, фізика й астрономія, хімія, географія, екологія, кібернетика й інформатика, біологія, суспільні дисципліни, технологія, техніка, праця, фізкультура.

Базовий план повної середньої школи містить такий самий набір освітніх галузей, як і базовий план основної школи. Проте навчання тут будується за принципом профільної диференціації.

Шкільний стандарт передбачає корегування програм, а саме: введення елективних курсів та навчального матеріалу з урахуванням особливостей етнічного складу школи.

У Москві деякі середні навчальні заклади, наголошуючи на обов'язковій підготовці з фізико-математичних дисциплін, уводять як факультативи предмети, пов'язані з музикою і мистецтвом.

Національні московські школи (російсько-німецькі, єврейські, татарські тощо) як шкільний стандарт пропонують вивчення відповідних національних мов і культур.

Обов'язкові шкільні програми скорочують поступово. У більшості середніх навчальних закладів вважають, що таке скорочення негативно позначається на загальній підготовці учнів. Так само поступово впроваджуються і трикомпонентні програми.

Зміст шкільних програм. У середині 90-х років в Україні, як і в Росії, істотно змінилися шкільні програми, які передбачають набуття учнями:

ü знань про людину, природу і суспільство як основи формування наукової картини світу та профорієнтації на одну зі сфер майбутньої практичної діяльності;

ü досвіду розумової та фізичної праці для формування основних навичок інтелектуальної діяльності й особистої гігієни;

ü досвіду творчої праці, що готує до суспільної, економічної, наукової та іншої діяльності.

Компоненти програм. Базовий навчальний план початкової школи складається з освітніх галузей. Кожна галузь побудована за змістовими лініями, які є наскрізними для всіх рівнів загальної середньої освіти. Зміст освітніх галузей реалізується через окремі навчальні предмети та інтегровані курси: мова і література (навчальні предмети: українська, іноземна мови), математика (математика), здоров'я і фізична культура (фізична культура, основи здоров'я), технології (трудове навчання / художня праця), мистецтво (музика, образотворче навчання), людина і світ (я і Україна).

Добираючи зміст початкової освіти, враховують його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенційні можливості для взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку, реалізації принципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу.

До базового навчального плану початкової освіти входять інваріантна і варіативна складові змісту початкової освіти. Інваріантна складова змісту формується на державному рівні і є обов'язковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Варіативна складова базового навчального плану формується навчальним закладом самостійно з урахуванням особливостей цього закладу та індивідуальних освітніх потреб учня.

Програми стали більш насиченими і варіативними. Базовий рівень середньої освіти може досягатися за допомогою різноманітних варіантів програм. Така варіативність зростає від молодших до старших класів.

Базовий навчальний план основної школи охоплює повний і водночас мінімізований набір освітніх галузей та навчальних предметів: мову й літературу (мова — українська, національної меншини, іноземна і література — зарубіжна), • суспільствознавство (історія України, всесвітня історія, етика), естетичну культуру (музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня культура), математику (математика, алгебра, геометрія), природознавство (природознавство, біологія, географія, фізика, хімія), технології (трудове навчання, інформатика), здоров'я і фізичну культуру (основи здоров'я, фізична культура).

Базовий план повної середньої школи містить такий самий набір освітніх галузей, як і базовий план основної школи. Однак навчання тут будується за принципом профільної диференціації за такими напрямами: філологічний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний, фізико-математичний, природничий, технологічний, спортивний. Напрями диференціації конкретизуються в окремі профілі навчання: фізичний, математичний, біолого-хімічний, економічний, географічний, екологічний, правовий, історико-філологічний, інформаційно-технологічний тощо.

Дата добавления: 2014-01-04