Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальний порядок прийняття на роботу. Випробувальний строк при прийнятті на роботу




Контракт – це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, пра­ва, обов'язки та відповідальність сторін (в то розірвання договору, в тому числі достро­кового, можуть встановлюватись угодою сторін.

План

Тема 3.2. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

1. Поняття, види та зміст трудового договору.

2. Загальний порядок прийняття на роботу. Випробувальний строк при прийнятті на роботу.

3. Зміна умов трудового договору.

4. Підстави припинення та розірвання трудового договору.

5. Порядок звільнення з роботи. Виплата вихідної допомоги.

6. Відсторонення працівника від роботи.

1. Поняття, види та зміст трудового договору.

Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, які спрямовуються його учасниками на виникнення, змінення або припинення правових відносин. Будь-який договір є угодою не менш як між двома сторонами. В той же час деякі договори можуть бути багатосторонніми угодами.

Ст. 21 КЗпП України дає ле­гальне визначення поняття трудового договору як угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язуєть­ся виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним догово­ром або угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продук­тивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Трудовий договір потрібно розрізняти в трьох аспектах:

1) як угода про працю;

2) як юридичний факт, який є підставою виникнення і формою існування трудових правовідносин;

3) як інститут трудового права, тобто система правових норм про прийняття на роботу (укладення трудового договору), переведення на іншу роботу (заміна трудового договору), розірвання трудових відносин.

Як згадувалось вище трудовий договір це угода між працівником та власником або уповноваженим ним органом. Як і для будь якої угоди, для укладення трудового договору необхідно волевиявлення обох сторін. Така угода характеризується наступними ознаками:

· працівник особисто виконує свої трудові функції;

· працівник повинен в ході виконання своєї трудової функції підпорядковуватись правилам внутрішнього трудового розпорядку;

· власник або уповноважений ним орган повинен організувати працю працівника,створити необхідні та належні умови праці, виплачувати йому заробітну плату і т.д.

Зміст трудового договору - це сукупність умов, які визначають взаємні права і обов'язки сторін. Такі умови мо­жуть визначатись законодавчими або іншими нормативними актами і встановлювати, наприклад, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової відпустки, макси­мальну тривалість робочого часу тощо. Одночасно значна кількість умов трудового договору визначається сторонами тру­дового договору при його укладенні,

Умови трудового договору можуть бути:

· обов'язковими, (їх ще називають необхідними)

· факультативними (додатковими).

Обов'язковими (необхідними) умовами вважаються такі, без яких трудовий договір не може бути визнано укладеним. До них слід віднести взаємне волевиявлення сторін про прийняття — влаш­тування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання роботи.Також до обов'язкових умов відноситься: строк його дії; права та обов’яізки сторін; відповідальність сторін.

Угода про прийняття — влаштування на роботу є проявом вольового характеру трудового договору. Без волевиявлення пра­цівника, бажаючого влаштуватися на роботу, і роботодавця, якому необхідний працівник для виконання певної роботи, тру­дові правовідносини виникнути не можуть.

Робота, яку виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень і обов'язків, прийнято називати трудовою функ­цією. Її встановлення є виключною компетенцію сторін. При укладенні трудового договору вони визначають професію, спе­ціальність, кваліфікацію або посаду.

Істотне значення для здійснення трудових відносин має час початку виконання роботи. Саме з цього моменту фактично розпочинається реалізація громадянином права на працю. У більшості випадків початок роботи настає зразу ж після ук­ладення трудового договору. Але сторони можуть домовитись і про більш пізніший час початку роботи, що може бути викли­кано необхідністю оформлення звільнення з попереднього місця роботи, переїздом з іншої місцевості, перевезенням сім'ї та майна тощо. Для педагогічних працівників час початку вико­нання роботи може бути пов'язаний з початком навчального року, початком занять.

Факультативні умови є додатковими. Їх відсутність не свідчить про неповний зміст трудового договору. Але коли сто­рони побажали їх встановити і включили в трудовий договір, вони є обов'язковими для сторін за умови, що вони не супере­чать законодавству і нормативним угодам. Невиконання фа­культативних умов може призвести до трудового спору та їх захисту з боку держави.

До додаткових умов слід віднести угоду про надання жит­лової площі, забезпечення дитини працівника місцем в до­шкільному закладі, що є на підприємстві, встановлення випро­бувального строку при прийомі на роботу.

Якщо умови трудового договору, передбачені сторонами, погіршують становище працівника порівняно з чинним зако­нодавством, то такі умови є недійсними (ст. 9 КЗпП). Наголо­шуємо, що недійсними є умови, а не сам трудовий договір. Умова, що погіршує становище працівника, приводиться у відповідність із законодавством, і трудовий договір продовжує діяти з умовами, що відповідають законодавству про працю.

Типова форма контракту з працівником затверджено наказом Мінпраці України від 15 квітня 1994 р. №23. (Додаток №2).

Трудовий договір відповідно до чинного законодавства класифікується за окремими ознаками:

· форми договору,

· строку дії,

· залежно від специфіки змісту,

Форма договору може бути усна та письмова. Обов’язкова письмова форма передбачена ст.24 КЗпП.(розглядається в наступній темі).

За строком дії:

· строкові: укладений на визначений строк та на час виконання визначеної праці.

· безстрокові (невизначений строк).

Специфічний зміст мають трудові договори про державну службу. Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Порядок укладення трудового договору і проходження служ­би в державних органах та їх апараті регулюється Законом Ук­раїни від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу».

Основними критеріями класифікації посад державних служ­бовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній по­саді, роль і місце посади в структурі державного органу. За­коном «Про державну службу» передбачено сім категорій по­сад. Залежно від категорії державні службовці поділяються на 15 рангів.

При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад.

Заслуговують на окреме відзначення особливості регулю­вання трудових відносин в селянському (фермерському) госпо­дарстві. Відповідно до ст. 22 Закону Україні «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції від 22 червня 1993 р. в разі необхідності селянське (фермерське) господарство має право залучати до роботи інших громадян. Відносини, що виникають внаслідок укладення договорів (контрактів), регулюються за­конодавством про працю, на відміну від трудових відносин членів селянських (фермерських) господарств, які регулюються самими господарствами.

При залученні до роботи в селянському (фермерському) гос­подарстві обов'язковим для осіб є укладення трудового догово­ру (контракту, угоди) у письмовій формі; визначення строків, умов праці та побуту (тривалість робочого дня, вихідні дні, що­річна оплачувана відпустка, форми оплати праці, харчування тощо).

Однією з ознак, що встановлює особливість оформлення даних відносин, є обов'язкова реєстрація укладених договорів в районній, міській Раді народних депутатів, котра виділяла земельну ділянку у володіння чи користування за умови, що селянське (фермерське) господарство буде основним місцем роботи для цих осіб.

На певний строк можуть укладатись трудові договори з тим­часовими і сезонними працівниками. Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими збе­рігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.

При оформленні трудового договору з тимчасовим праців­ником в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обо­в'язково повинно бути зазначено, що даний працівник прий­мається на тимчасову роботу або вказується конкретний строк роботи. Організація праці тимчасових працівників регулюється Указом Президиума Верховного Совета СССр от 24 сентября 1974г.

Сезонними вважаються роботи, котрі внаслідок природних, кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року - сезону, що не перевищує шести місяців.

Особи, які приймаються на сезонні роботи, мають бути по­переджені про це при укладенні трудового договору, про що зазначається у наказі чи розпорядженні.

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278. До сезонних галузей віднесені лісова промисловість і лісове господарство, торф'яна промисловість, сільське госпо­дарство, переробні галузі промисловості, санаторно-курортні галузі і заклади відпочинку. В кожній з цих галузей визначені певні види робіт, які вважаються сезонними.

Законодавство про працю надає громадянам право реалізу­вати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом ук­ладення трудового договору на одному або одночасно на де­кількох підприємствах (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Зайняття працівни­ком, крім основної, іншої платної посади або виконання іншої регулярно оплачуваної роботи називається сумісництвом.

Для роботи за сумісництвом потрібні лише бажання і згода працівника. Згода власника або уповноваженого ним органу, а також профспілкового комітету за основним місцем роботи не вимагається.

Керівники підприємств разом з профспілковими комітета­ми можуть запроваджувати обмеження на сумісництво лише щодо працівників окремих професій і посад з особливими умо­вами та режимом праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, які відіб'ються на стані здоров'я працівників або безпеці виробництва.

Разом з тим нормативними актами уведені обмеження для деяких категорій працівників. Так, встановлені обмеження пра­цювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької-медичної та творчої діяльності) керівникам державних під­приємств, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів державних підприємств (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступникам.

Суміщенням професій (посад) вважається виконання роботи по декількох професіях (спеціальностях) на одному і тому ж підприємстві чи організації протягом робочого дня нормальної тривалості.

Робота по декількох професіях (спеціальностях) може бути дозволена власником або уповноваженим ним органом на підприємствах усіх галузей народного господарства, де кількість видів робіт, необхідних для виробництва, більше професій, вна­слідок чого працівник недостатньо завантажений роботою про­тягом нормальної тривалості робочого часу.

Таким чином, при сумісництві працівник укладає два або більше трудових договорів: за основною і суміщуваною робота­ми. В разі суміщення професій укладається один трудовий до­говір.

Крім того, робота за сумісництвом виконується працівни­ком понад нормальну тривалість робочого часу, у вільний від основної роботи часу. При суміщенні професій (посад) робота виконується в межах нормальної тривалості робочого часу.

Різновидом укладення трудового договору є організований набір робітників, що здійснюється органами зайнятості насе­лення. Особи, які укладають такий договір, як правило, на­правляються на фізичні роботи. Тому перед прийняттям їх на роботу вони проходять медичний огляд.

У порядку організованого набору трудові договори уклада­ються тільки з особами, що досягли вісімнадцятирічного віку. Це обмеження викликане тим, що такі договори переважно укладаються на роботи поза постійним місцем проживання. Договори можуть укладатись з чоловіками не старше 55 років і 3 жінками не старше 50 років, які придатні за станом здоров'я виконувати фізичні роботи, на які вони направляються.

Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються не з підприємствами або будівництвами, де робітники працюватимуть, а зі службами зайнятості населення, що виступають від імені цих підприємств або будівництв.

Працівник може укласти трудовий договір з підприємством на роботу особистою працею з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, що виділяються підприємством або набуваються за рахунок цих роботодавців. Такі працівники вва­жаються надомниками. Організація та умови праці надомних працівників регулюється Положением об условиях труда надомников, утверждено Постановлением Государственного комитета СССр по труду и социальным вопросам и Секретариата ВЦСПС от 29 сентября 1981г. №275/17-99.

Власник або уповноважений ним орган може дозволити на­домнику виготовляти вироби з власних матеріалів і з викорис­танням особистих механізмів та інструментів.

Переважне право на укладення трудового договору на дому надається жінкам, які мають дітей віком до п'ятнадцяти років-інвалідам і пенсіонерам, незалежно від виду призначеної пенсії;

особам, які досягли пенсійного віку, але не одержують пенсію;особам з пониженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендована праця в надомних умовах; особам, які здійснюють догляд за інвалідами чи членами сім'ї, котрі трива­лий час хворіють і за станом ебують догляду; осо­бам, які зайняті на роботах з сезонним характером виробницт­ва (в міжсезонний період), а також тим, хто навчається в на­вчальних закладах з відривом від виробництва; особам, які з об'єктивних причин не можуть бути зайнятими безпосередньо на виробництві в даній місцевості, наприклад, в районах і місце­востях, де є вільні трудові ресурси.

В відповідності до Конституції України та КЗпП забороняється необгрунтована відмова в прийнятті на роботу, а також обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трдового договору в залежності від походження, соціального та майнового стану, расової на національної принадлежності, статі, мови,політичних поглядів, місця проживання і т.д.

Незаконна відмова в прийнятті на роботу може бути оскаржено до суду.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подати слідуючі документи:

· трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчує особу.

· Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити довідку з будинкоуправління (ЖЕК) або міської Ради про останнє заняття, паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

· Неповнолітні, яким ще не виповнилось шістнадцять років, замість паспорта подають свідоцтво про народження.

· Військовослуж­бовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби безпеки України, прикордонних військ Ук­раїни, цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, ство­рених відповідно до законодавства України, подають військо­вий квиток.

· Звільнені з місць відбування кримінального покарання зо­бов'язані подати довідку про звільнення.

Власник або уповноважений ним орган не мають права ви­магати від працівника подання різного роду довідок, наприк­лад, про склад сім'ї, забезпечення житловою площею, відомості про партійну і національну приналежність, походження, про­писку та інші документи, подання яких не передбачено зако­нодавством.

Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Переважною відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП є письмова форма, додержання якої є обов'язковим при:

· організованому наборі працівників;

· при укладенні контракту;

· у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в пись­мовій формі;

· трудовий договір про робо­ту в районах з особливими природними географічними і геоло­гічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров;

· коли приймаються на роботу неповнолітні;

· трудові договори з працівниками, діяльність яких пов'язана з державною таєм­ницею;

· при укладені трудового договру з фізичною особою.

· в інших випадках, передбачених законодавством України.

При письмовій формі трудовий договір укладається в двох примірниках, з яких один знаходиться у працівника. Тому в разі відсутності у працівника примірника трудового договору в письмовій формі необхідно вважати, що трудовий договір ук­ладено в усній формі.

Вірне оформлення трудового договору це внесення власником або уповноваженим ним органом в відповідні документи точних відомостейпро працівника,про його роботу в відповідності до законодавства та досягнутої угоди. Можна виділити слідуючі етапи оформлення трудового договору:

1) подання працівником заяви про прийняття на роботу з всіма необхідними документами;

2) візи відповідних посадових осіб, які мають право прийняття на роботу;

3) видача власником або уповноваженим ним органом наказу про прийняття працівника на роботу;

4) надання наказу працівнику під розписку;

5) внесення до трудової книжки записів про прийняття на роботу, оформлення трудової книжки працівникам, які вперше поступають на роботу;

6) ознайомлення власником або уповноваженим ним органом працівника під розписку в особистій карточкі.

В наказі про прийняття на роботу зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, посада чи робота, на яку приймають працівника, з якого числа він приступає до роботи і розмір оплати за працю.

В наказі може бути також вказано про встановлення вип­робувального строку, тимчасовий, строковий чи безстроковий характер виконання роботи, тривалість неповного робочого тижня та інші умови, що встановлюються стосовно саме дано­го працівника.

При укладенні трудового договору сторонами може встановлюватись випробувальний строк. За час випробування власник перевіряє відповідність працівника роботі на яку він приймається. Умови про випробування можуть встановлюватись тільки угодою сторін. Одностороннє встановлення власником умов про випробування не допускається. Якщо працівник не згоден на включення цієї умови, то трудовий договір не укладається, абор укладається без випробування.

Під час випробування на працівника поширюється законодавство про працю. Тобто вони користуються тими ж правамита несуть такі ж обов’язки, як і інші працівники.

Випробувальний строк не поширюється на:

· осіб, які не досягли 18 років;

· молодих працівників після закінчення професійних навчально – виховних закладів;

· молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

· осіб, звільнених в запас з військової чи альтернативної служби

· інвалідів, направлених на роботу в відповідності до рекомендацій медико-соціальної експертизи

· при прийнятті на роботу тимчасових та сезонних працівників;

· в випадку прийняття на роботу за конкурсом.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. Щодо інших працівників строк випробування не може перевищувати трьох місяців. За погодженням з відповідним комітетом профспілки строк вип­робування може встановлюватись до шести місяців. Окремими нормативно-правовими актами, що регулюють трудові відносини деяих категорій праціників може встановлюватися інший випробувальний строк. Так, наприклад, до шести місяців може встановлюватись випробування при прийнятті на державну службу.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1323; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.048 сек.