Обчислення процесуальних строків

Процесуальні строки — періоди часу, встановлені законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями, а строки — моменти часу можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Тобто своєрідними еталонами обчислення тривалості процесуальних строків — проміжків часу є рік, місяць, день, а способом обчислення процесуальних строків-моментів є подія, яка повинна неминуче настати.

Щодо строків, які визначаються вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, то слід зазначити, що вони мають певні особливості, їх тривалість є відносно визначеною, а це свідчить про те, що для них визначальним є не останній день строку, яким він закінчується, а настання події, з якою і пов'язується нормами ЦПК настання певних наслідків. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що особливість подій як юридичних процесуальних фактів полягає в тому, що події самі по собі не викликають процесуальних наслідків, вони можуть бути тільки приводом до звершення дій учасниками процесу. Наведене, на наш погляд, свідчить про те, що строк, який визначається вказівкою на подію, яка неминуче настане, за свою природою та суттю не є процесуальним, а відбиває вимогу щодо порядку, послідовності вчинення процесуальних дій, а не час, протягом якого їх можна вчинити.

Якщо строк обчислюється днями, місяцями, роками або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, процесуальну дію може бути виконано протягом усього вказаного проміжку часу, тобто в будь-який день не пізніше останнього дня даного строку. Процесуальний строк триває безперервно, тобто включає й неробочі дні, крім випадків, коли неробочий день збігається з останнім днем строку (ч. З ст.70 ЦПК).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, якою визначено його початок, а тому момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість. Оскільки процесуальні строки тривають безперервно, то, якщо початок перебігу строку припадає на неробочий день, строк обчислюється з цього (неробочого), а не з найближчого робочого дня.

Стаття 69 ЦПК та її концептуальне тлумачення, як видно, пов'язує правило про початок перебігу процесуальних строків зі строками-періодами, які характеризуються певною тривалістю. З огляду на те, що відповідно до ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку починається

з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, також враховуючи те, що процесуальні строки — періоди часу мають конкретний характер, подія, з якою пов'язано його початок, повинна мати чітко визначений характер — відповідну календарну дату.

Процесуальний строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. При цьому законодавець не конкретизує, який конкретно місяць і число слід вважати ≪відповідним ≫ місяцем і числом — початок строку чи початок його перебігу.

Відповідним місяцем і числом, на наш погляд, слід вважати місяць і число, який збігається з числом місяця з календарною датою або днем настання події, якою визначено початок перебігу строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У тому випадку, коли закінчення такого строку припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. Загальним для всіх строків, незалежно від способу їх обчислення, є правило, відповідно до якого, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Окремо ЦПК встановлює правило визначення останього дня строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати. Перебіг такого строку відповідно до ст. 70 ЦПК закінчується наступного дня після настання події. Проте дане правило не може бути застосоване до жодного з тих строків, визначених вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Як приклад перебігу строку, закінчення якого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, наводять строк набрання рішенням суду законної сили (ст. 223 ЦПК України), строк подання заяви про приєднання до апеляційної скарги (ч. 2 ст. 299 ЦПК України), розглядаючи при цьому ≪закінчення строку≫ та ≪початок розгляду справи≫ як подію, яка повинна неминуче настати.

Останній день процесуального строку в усіх випадках триває, як правило, до 24 години, але коли у цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчуються раніше, то строк минає в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до 24 години останнього дня строку скарга, інші документи чи матеріали або грошові суми здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку. Подача скарги, документа або грошових сум на пошту прирівнюється до здійснення процесуальної дії в суді. У даному випадку доказом здійснення дії у встановлений строк є поштовий штемпель на конверті, поштова або телеграфна квитанція, які додаються до справи.

Із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде передбачених законом підстав для поновлення або продовження

строку.

Загальним для всіх процесуальних строків, незалежно від їх виду та способу обчислення, є правило про їх зупинення. Перебіг процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі (статті 201,202 ЦПК). Тобто підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі. При цьому зупинення процесуальних строків починається з моменту настання події, внаслідок якої суд зупинив провадження.

Виходячи з вимог ст. 71 ЦПК, після відновлення провадження зупинені процесуальні строки продовжуються протягом часу, який залишив ся до їх закінчення, тобто час, який сплив до зупинення провадження, входить до загального процесуального строку. Суть зупинення процесуальних строків полягає у припиненні їх перебігу на строк, який не зараховується у рахунок тривалості процесуального строку.

Обчислюючи процесуальний строк, який залишився після відновлення провадження, за логікою ст. 71 ЦПК, слід виходити з того, що відновлюється перебіг строків із дня відновлення провадження у справі (ч. 2 ст. 204 ЦПК), тобто з моменту винесення судом ухвали про відновлення провадження у справі. Крім того, оскільки момент припинення перебігу та момент продовження перебігу зупиненого процесуального строку не є відповідно закінченням та початком перебігу процесуальних строків, то застосування до них правил, передбачених

статтями 69 та 70 ЦПК, є неможливим.

Із контекстуального тлумачення ст. 71 ЦПК видно, що вона зупинення перебігу процесуальних строків пов'язує із зупиненням провадження у справі та його підставами. З огляду на те, що процесуальні строки і строки судового засідання — періоди часу або моменти часу,

в межах яких особи, які беруть участь у справі, здійснюють процесуальні дії, також враховуючи те, що вони мають конкретний характер (початок, кінець, момент), регламентація зупинення процесуальних строків взагалі не має сенсу.

Цивільне судочинство розвивається на основі складного юридичного факту — процесуальних дій суду та інших його учасників. І тому не можна говорити про зупинення строку про подачу зустрічного позову, строку на апеляційне оскарження тощо.

Навпаки, слід відмітити, що неможливість здійснення процесуальних дій суб'єктами процесуальної діяльності при зупиненні провадження у справі унеможливлює включення у правову регламентацію процесуальних строків. Процесуальні дії, як і процесуальні строки, в межах яких можуть вони здійснюватися, є у визначених випадках рівнозначними елементами юридико-фактичного складу цивільних процесуальних правовідносин.

Дата добавления: 2014-01-04