Світовий досвід виходу з кризи в розвинених країнах

ЛЕКЦІЯ 9

1. Концепція соціального ринкового господарства Німеччини (Антикризова направленість реформ Л. Ерхара)

2. “Новий курс” Рузвельта – програма виходу американської економіки з кризи.

3. Реформа Р. Рейгана “Рейганоміка”

1. Концепція соціального ринкового господарства Німеччини (Антикризова направленість реформ Л. Ерхара)

Актуальним є вивчення досвід антикризового стану Західної Німеччини. Адже більша частина промислових підприємств була повністю зруйнована, окремі привабливі підприємства були вивезені до СРСР.

В 1946 році промислове виробництво складало 30 % від рівня до війни (1939 р.). Кількість грошей, що знаходились у використанні значно перевищувала товарні резерви. Інфляція досягнула 600 % по відношенню до довоєнного рівня. В результаті великого руйнування міського господарства і міграції німців з Східних областей Німеччини загострювалась житлова криза. В таких умовах Л. Ерхардом були розроблені і проведені реформи, які були направлені на виведення країни з глибокої кризи і завдяки їм за короткий час (біля 10 років) здійснилось “Німецьке чудо”. Німеччина стала процвітаючою країною.

Ідеї політики Ерхарда базувались на ідеї сильної держави як “конституційної”, “управляючої”, “регулюючої” сили здатної формувати і мобілізувати суспільство. По своїм теоретичним установкам концепція “Соціально ринкового господарства” була по суті творчим використанням, з врахуванням конкретних німецьких національних і історичних умов кейнсіанської теорії “непрямого регулювання”.

Держава активно втручалась в економічні процеси, які були чітко зорієнтовані на формування ринкової економіки, основані на приватній власності на засоби виробництва і захищені законодавчою системою влади. Відомі слова Ерхарда “ в сьогоднішніх умовах відповідальність за економіку несе лише держава і визначення рамок економічного порядку покладається саме на державу”.

До інших позитивних факторів виходу Німеччини з кризи необхідно віднести:

1. Економічна допомога по плану Маршала (в німецьку економіку передавався американський транспорт, майно армії США, продовольство, насіння, паливо).

2. З фонду Європейської програми відновлення давались кредити на пільгових умовах.

3. Грошова реформа 1948 роках. Її мета позбавлення від зайвих грошей і створення твердої валюти (дойчмарки). Кожний мешканець отримував 40 марок, половину заощаджень і готівки дозволялось обмінювати в співвідношенні 1:10, а інша половина була заморожена, і обмінювалась по курсу 1: 20. В кінцевому рахунку розміри грошової маси (готівкові кошти і банківські депозити) були скорочені більше ніж в 14 разів.

4. За грошовою реформою пройшла реформа цін, після певної стабілізації були відпущені ціни. Пізніше були прийняті заходи проти самовільного зростання цін (антимонопольні і антикартельні укази). Пізніше були прийняті законодавчі акти про кредитну і податкову політику.

5. Важливим елементом економічної політики Ерхарда стало збільшення в троє експорту, захист внутрішнього ринку від конкурентів, пом’якшення податкового тиску. Заборонялось приймати нових службовців і збільшувати їм оклади. Проводився жорсткий курс на економію державних коштів.

6. Велика увага приділялась розвитку середнього та малого бізнесу. Вже в 1953 році на підприємствах з чисельністю до 500 чоловік працювало 50,8 % зайнятих і вироблялось 50 % промислової продукції.

7. Створення ефективної системи зайнятості, що включала в себе перепідготовку кадрів, розвитку громадських робіт, скорочення безробіття, умови для сильних і захист незахищеного населення.

8. Позитивну роль для виходу з кризи Німеччини відіграло індикативне планування. Це не просто плани-прогнози, плани-догадки, які не відповідали дійсності, а ефективний економічний, правовий і адміністративний механізм впливу на всі сфери суспільства. Для цього використовувалась висока кваліфікація розробників планів, різні методи і інструменти, досягнення світової науки, відсутність догматизму і вузькість підходів, твердість і послідовність професійного державного апарату, який діяв в умовах політичної нестабільності і цілеспрямовано реалізовував прийняті програми, вироблялась широка загальнонаціональна згода в суспільстві по відношенню до головних цілей соціально-економічного розвитку на найближчу і віддалену перспективу.

9. Антикризові реформи Ерхарда мали підтримку суспільства.

10. У відповідності з Законом ФРН була створена експертна рада по перспективам загального економічного розвитку ФРН, яка розробляла необхідні вихідні пропозиції для прийняття урядом господарсько-політичних рішень.

Таким чином, реформаторська антикризова діяльність Ерхарда була направлена на соціально орієнтовану модель розвитку і “конкурентний ринок” не є продуктом стихійної гри економічних сил.

2. “Новий курс” Рузвельта – програма виходу американської економіки з кризи

В кінці 20 і початку 30-х років 20 сторіччя, американська економіка знаходилась в глибокій кризі. Найбільший економічний припадав на 1933 рік, коли ВВП зменшилось в порівнянні з 1929 роком майже в 2 рази і склало 54 % від докризового рівня. В країні нараховувалось 17 млн. безробітних. “Новий курс” був зорієнтований на економічну теорію англійського економіста Кейнса і передбачав наступні заходи:

1. Реформа кредитно-фінансової системи. Рузвельт запропонував Конгресу “Надзвичайний закон про банки”. Федеральна резервна система надавала позики банкам, але Міністр фінансів отримував право попереджувати масове вилучення вкладів. Законом передбачалось відкриття банків тільки тоді, коли їх стан був здоровим. Заборонявся експерт золота. Спеціальним указом громадяни США зобов’язувались здати золоті запаси на 100 дол. Одночасно тимчасово випускались нові банкноти не забезпечені золотом.

2. Закон про банківську діяльність 1933 року, по якому розділялись депозитні і інвестиційні функції банків, і була створена Федеральна корпорація страхування депозитів. Депозит до 10 тис. дол. страхувався на 100 %, від 10-50 тис. на 75 %, більш 50 тис. дол. – 50 %. Відновилась довіра до банку.

3. В 1934 році була проведена девальвація долара., яка знизила його золотий вміст на 41 % і було розпочато карбування срібних монет, в країні вводився біметалізм. Девальвація долара., вилучення монетного золота із приватних рук, полегшала доступ до кредитів і створила механізм інфляційного розвитку американської економіки.

4. Позитивну роль на стабілізацію фінансово-кредитної системи США зіграло відміна “Сухого Закону”.

5. Громадянський корпус збереження ресурсів. Закон про направлення безробітних молодих людей на роботу в лісні райони, створювались табори на 250-500 тис. чол. у віці 18-25 років. В таборах давали харчі, видавали форму і платили 1 долар в день. В таборах була майже військова дисципліна. Цю школу пройшло 3 млн. чоловік. Було посаджено 200 млн. дерев, побудовані мости, дороги, меліоративні споруди.

6. Закон про відновлення промисловості. Підприємці кожної галузі добровільно мали виробити “Кодекси чесної конкуренції”, які встановлювали рівень заробітної плати, тривалість робочого дня, розподіляли ринки збуту. Закон діяв 2 роки і були виконані такі умови: заробітна плата 12-15 дол. в тиждень, тривалість робочого дня 8 годин і заборонялась дитяча праця.

7. Для аграрного сектору було запропоновано скоротити посівні площі і кількість тварин, але фермерам була гарантована виплата процентів з фермерської заборгованості на суму більше 2 млрд. дол. “Новий курс” передбачав підтримку рівня цін на сільськогосподарські продукти не шляхом знищення залишків, а шляхом їх збереження та підтримання політики демпінгу за кордоном, при експорті пшениці тощо, підтримуючи фермерів видачею премій.

8. Рузвельт домігся управляти долиною річки Теннессі (TVA). Державна корпорація (TVA) побудувала каскад гідростанцій, було 5 гідростанцій побудувала 20, зупинили ерозію ґрунту, посадили лісосмуги, надавали допомогу фермерам, річка стала судноплавною.

9. Вперше в 1933 році з’явився соціальний бюджет. До 1933 року економіка США майже переборола наслідки Великої депресії.

Досвід США підтвердив особливу роль державного регулювання в системі капіталістичного господарства і має окремі збіжності з кризою в Україні.

3. Реформа Р. Рейгана “Рейганоміка”

Реформи під назвою “Рейганоміка” проводились у 1980 роках президентом США, консерватором Рональдом Рейганом.

Рейган підвищив корпоративні податки. На 1983 рік видатки бюджету США на чверть перевищували доходи, бюджетний дефіцит досяг астрономічних розмірів – майже 208 мільярдів дол. Економічні ідеї команди Рейгана дістали назву “рейганоміка”. Вона характеризувалась скороченням податків (прибутковий податок був зменшений на 25 %) і зростання державних замовлень високотехнологічним підприємствам ВПК.

1. Механізм дії цієї моделі був такий. Одним з факторів економічного зростання в усьому світі є купівельна спроможність населення. Скорочення податків призводить до того, що у споживачів залишається на руках більше вільних грошей, які вони починають інтенсивно витрачати, оживляючи економіку. Скорочення прибуткового податку робить благотворний вплив передусім на гаманці багатих. Апологети такої моделі вважають, що це добре: багаті роблять великі покупки, інвестують вивільнені кошти в економіку, що, зрештою, призводить до позитивних змін і в доходах бідних.

2. Спрямовані Рейганом бюджетні кошти на розвиток “оборонки” й наукових досліджень у цій сфері сприяли технологічному прориву не тільки у військових, а й мирних галузях. Це дало змогу США домогтися, зокрема, світового лідерства в галузі інформаційних технологій. Створення Інтернету було побічним продуктом військових розробок. Крім того, капітало- й ресурсомістке військове виробництво дає змогу зменшити безробіття й оживити фондовий ринок. Нині рівень військових видатків США повертається до рекордів рейганівської епохи. За підрахунками Бюджетного комітету Конгресу США, у найближчі 15 років військові витрати США зростуть на 27 %.

3. У 1986 році приватні особи сплачували податки, використовуючи складну шкалу. Рівень податкових відрахувань коливався від 11 до 50 відсотків залежно від розміру доходів. Рейган спростив цю систему, запровадивши три постійні ставки – 15, 28 і 33 відсотки.

4. Крім того, було проведено ряд реформ корпоративних податків, які обмежили кількість лазівок, до яких вдавалися компанії, щоб зменшити оподатковувану базу. Реформа системи корпоративних податків була необхідною: як стало відомо, в 1981-1983 роках більше половини з 250 найбільших компаній США як мінімум один рік не сплатили податків до федерального бюджету. Тому податкові ставки для корпорацій фактично були збільшені. Реформа Рейгана дала змогу збільшити доходи бюджету за рахунок податків компаній, однак на початок 1990-х років були знайдені прогалини в законодавстві, і частка податків корпорацій знову почала знижуватись.

5. У вересні 1985 році адміністрація Рейгана почала процес здешевлення долара щодо основних світових валют. За два роки долар подешевшав на 50 % до німецької марки і японської єни. Обсяг американського експорту)американські товари ставали дешевшими за товари конкурентів) зріс за цей самий час на 22,2 %. Для США це рішення стало неприємною новиною. За шість наступних років обсяг експорту зменшився в 6 разів. У 1990-х роках долар подорожчав щодо 34 основних валют на 28 %. Однак для США сильний долар зіграв також позитивну роль: тоді, як він став дорожчим, імпорт дешевшав. За рахунок цього США зберігали прийнятне сальдо в зовнішній торгівлі.

Реформа Рейгана дала змогу США вибратися із стану застою, в якому вони перебували в 1980-ті роки, й почати бурхливе зростання в 1990-ті. Рейганоміка зробила позитивний вплив на економіку багатьох інших країн світу. Особливо виграли від неї Китай та країни експортери нафти. Утім, у рейганоміки багато впливових критиків. Добре відомі негативні наслідки її застосування: США різко збільшили свій державний борг, величезним був дефіцит бюджету, що призвело до скорочення багатьох соціальних видатків.

Дата добавления: 2014-01-04