Проблеми права та держави у творчості М.Грушевського

Виникнення та діяльність політичних партій в України

Соціалістичні ідеї М.Туган-Барановського.

Політико-правові погляди П.Скоропадського.

Універсали Центральної Ради та Конституція УНР

Конституційні теорії В.Винниченка.

Проблеми права та держави у творчості М.Грушевського.

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ПЕРІОДУ ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 4 ГОД

ЛЕКЦІЯ 8.

Кормовая ценность житняка

Житняк

Кормовая ценность

Ломкоколосник используют на зелёный корм, сено, сенаж. Эти корма охотно поедаются животными, имеют высокую питательность. Зелёный корм ломкоколосника в фазу колошения в 1 кг содержит 0,26 корм. ед., питательность сена – 0,5 корм. ед. в 1 кг.

Содержание протеина в ломкоколоснике в фазу выхода в трубку – до 20%, колошения – 18%, цветения – 15% от сухого вещества.

Житняк – ценная кормовая культура для степной засушливой зоны. Выращивается на сено, зелёный корм и сенаж. В засушливых условиях обеспечивает более высокий урожай по сравнению с другими злаковыми травами: кострецом безостым, пыреем, овсяницей. Является перспективным растением для улучшения сенокосов и пастбищ на засолённых почвах. Средняя урожайность сена в степной зоне 1,5-2,0 т/га, в благоприятные по осадкам годы до 5 т/га.

Более распространенными и урожайными сортами житняка являются Карабалыкский 202, Гребенчатый 14, Высокий 9, Славгородский 51, Онгудайский.

Житняк используется на зелёный корм до колошения, хорошо поедается на пастбище всеми животными. После колошения поедается удовлетворительно, а после цветения сильно грубеет и поедается плохо. Используется для создания сеяных сенокосов и пастбищ, а также для заготовки сена. Зелёный корм и сено из житняка сбалансированы по кальцию, магнию. Фосфора меньше зоотехнической нормы. В кормах повышенное содержание калия. Из микроэлементов мало меди, цинка и кобальта.

Значний розвиток в Україні на початку XX ст. оде­ржав соціалістичний напрямок політико-правової думки. Однак на відміну від ортодоксальних марксистів, а в Росії — від орто­доксальних ленінців, багато вітчизняних мислителів мали свої уявлення про державу і право з огляду на «українське питання», проблему відродження української державності, критично сприй­мали марксистське вчення. До їх числа з повним правом можна віднести таких ведучих діячів Української Центральної Ради, як М. Грушевський, В. Винниченко, М. Туган-Барановський.

Новий період у розвитку державно-правових вчень започаткували М. Грушевський та В. Винниченко, які, синтезувавши досягнення вітчизняної і зарубіж­ної державно-правової думки, зробили державу і право об'єктами наукового пізнання, розвинули ідею національ­но-демократичної держави, здійснили спробу практичного її втілення у життя.

На початку XX ст. в умовах посилення революційних настроїв і опозиції царському уряду в Росії розгорнулась дискусія щодо проектів конституційної перебудови імперії. В дискусії взяли участь відомі суспільно-громадські діячі України. Умовно можна визначити два напрямки у розвитку державно-правової думки в Україні цієї доби: народницько-федеративний (М. Грушевський) і самостійно-державниць­кий (М. Міхновський).

Дата добавления: 2014-01-04