Соціалістичні ідеї М.Туган-Барановського

Значимість закону у правових поглядах П.Скоропадського обумовила увагу до вихідних засад законотворчої діяльності, як необхідної умови формування правової держави.

Ідеї рівності, узгодження індивідуальної свободи і сус­пільного інтересу поклав в основу свого державно-правово­го вчення економіст і юрист, секретар фінансів Генерального секретаріату Центральної Ради Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919). Свій суспільний ідеал, засно­вану на праві державу, в якій забезпечується «царство соціальної свободи», вчений виклав у роботах «Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку», «Соціально-економічні ідеали нашого часу», «Соціалізм як позитивне вчен­ня», «Соціальні основи кооперації» тощо.

Він глибоко співчував пригнобленому народу, підтримував вимоги її широкої автономії, а з 1915 р. — права на­ціонального самовизначення. Вважав, що розвиток особистості включає і таку її грань, як національність, участь у житті нації. «Якщо ви боїтеся перетворити людей у булижник, то потрібно боятися стерти і грані національності».

Захопившись у молодості марксизмом, Туган-Барановський поступово виробляє свою концепцію соціалізму, а головне — ролі особистості в соціальному прогресі, соціальної справедливості і християнського ідеалу в суспільному житті. Головним у його кон­цепції соціалізму був висновок про еволюційний характер суспіль­ного розвитку, активну роль людини, її свідомості, праці в про­цесі перебудови суспільства на шляхах соціального прогресу. Вчений звернувся до досвіду соціалістичних експериментів у мину­лому, їх загибелі й урокам. Він вважав дуже корисним і повчаль­ним їх вивчення. Соціалістичну державу майбутнього та економіки пов'язував з кооперацією, в якій бачив вищу, у порівнянні з капіталізмом, форму соціально-господарської організації.

Як вченого-економіста і юриста Туган-Барановського хви­лювали проблеми соціальної справедливості. Він прагнув вибудувати свою теорію розподілу, відмінну від марксистської. Свій задум почав втілювати в роботах «Теоретичні основи марксизму», «Соціальна теорія розподілу», обґрунтовуючи соціальну спра­ведливість, регулюючу роль держави в розподілі суспільних благ як важливий економічний закон, конституційний принцип су­спільства. Його висновки знайдуть розвиток у західній концепції соціальної держави і політики загального благоденства.

З філософсько-етичних позицій Туган-Барановський осмис­лює проблеми суспільного ідеалу, моралі, взаємин особистості і держави. Вважав своїми духовними попередниками І. Канта і Ф. Достоєвського, які визнали, як він пише, «верховною святинею життя людську особистість». Відстоюючи розуміння рівнос­ті людей як рівноцінність їх особистостей, заперечував саму ідею будь-якої тоталітарної держави на чолі з «вищим незаперечним авторитетом, богом, перед яким добровільно схилялися, на який молилися б ці жалюгідні істоти». «Фантастичними і похмури­ми» називав він подібні ідеї.

Високо оцінював вчений ідеал християнства і його значення для суспільства — звільнення кожної особистості, знищення вся­кого насильства. На думку Туган-Барановського, це ідеал «не сьогоднішнього дня», а «завтрашнього» майбутнього. Він перед­бачає нескінченну цінність конкретної особистості у всій її бага­тогранності. Чим багатогранніша індивідуальність, тим яскраві­ше її творчість, духовніше суспільство. «Якщо запропонувати на вибір суспільство, засноване на насильстві, експлуатації, на со­ціальній нерівності, але яке здатно до культурної творчості, або суспільство, не знаюче ні насильства, ні нерівності, але в якому згас дух, то немає сумніву, що краще страждаюче людство, ніж ситі свині. Є щось більш високе, ніж щастя і достаток. Це — нескінченне прагнення до розвитку особистості». Тут його по­гляди були близькими до ліберальних.

Таким чином, Туган-Барановський як вчений економіст і юрист виділив нові аспекти в теорії соціалізму, продовжив мір­кування Канта і Гегеля про особистість, мораль, суспільний іде­ал. Соціалізм майбутнього бачився йому заснованим на демократичних принципах, де «люди влади стануть не володарями, а виконавцями волі, слугами народу», і «будуть знаходиться під постійним контролем вільного народу, де буде виключене гноблення особистості». Своїми ліберальними поглядами Туган-Барановський вирізнявся серед діячів Центральної Ради.

Сучасну йому капіталістичну державу М. І. Туган-Барановський вважав заснованою на силі, метою якої є забезпечення класового панування та розширення території. Характерною ознакою суспільства з капіталістичним способом організації економіки є класова боротьба. Зазначене серед першочер­гових напрямів діяльності такої держави визначає силову функцію, постійне зміцнення збройних сил задля підкорен­ня інших народів, зміцнення політичної влади, а також об­меження соціального спротиву з боку пригноблених класів. Водночас крупні капіталістичні держави з допомогою сили унеможливлюють самовизначення народів.

Силовий аспект та інші анахронізми державності мо­жуть бути усунені в соціалістичній державі, яка буде штуч­но створена відповідно до нової мети: визнання особистості верховною цінністю, забезпечення її свободи, матеріального добробуту та духовного розвитку.

Утім зміна одного суспільного ладу іншим не може бути автоматичною. Вона можлива за умови розвитку та репро­дукування в суспільній свідомості ідей свободи та рівності, визнання та утвердження в соціальній практиці природно-правових принципів рівності людей від народження та у своїх правах на життя та щастя.

Забезпечити свій суспільний ідеал М. І. Туган-Барановський вважав можливим за умови безпосереднього втручан­ня держави в основні сфери соціуму, жорсткої централізації влади та управління господарством. Держава повинна бути наділена правом виключної власності на засоби виробниц­тва і продукти суспільної праці до переходу їх до індивіду­ального споживання.

Розмірковуючи про централізацію влади, вчений при­пускав можливість певного обмеження свободи особи задля задоволення загального інтересу.

З метою виключення посилення бюрократизації в умо­вах такої централізації, а також можливих загроз індивіду­альній свободі М. І. Туган-Барановський пропонував ство­рити ефективну систему місцевого самоврядування, з яким би держава ділилась рядом своїх функцій, залишаючи за со­бою вирішення загальних питань суспільства.

Суттєве підвищення продуктивності праці, а відповідно, і збільшення матеріального виробництва та добробуту насе­лення можливе за умови планової економіки.

Заснована на праві державність нового типу припинить антагонізм між класами та війни з іншими країнами, з мі­нить соціальний зміст обов'язкового атрибуту держави — примусу, а також характер політичної влади.

Її метою буде організація виробничої сфери, забезпечен­ня громадських потреб, узгодження загальних та індивіду­альних інтересів. Оформлений правом загальний інтерес буде покладено в основу примусу соціалістичної держави.

Поміж зазначених напрямів діяльності важливою функ­цією майбутньої держави повинно бути узгодження про­цесів суспільного виробництва та попиту, а також пропорційний розподіл суспільної праці.

Територіальні межі соціалістичних держав у своїй біль­шості зазнають змін, вони будуть визначені, виходячи з «гос­подарської діяльності» на відміну від капіталістичних, які створені в результаті сили, класової боротьби та війн.

Ідеї рівності, узгодження індивідуальної свободи і сус¬пільного інтересу поклав в основу свого державно-правово¬го вчення економіст і юрист, секретар фінансів Генерального секретаріату Центральної Ради Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919). Свій суспільний ідеал, засно¬вану на праві державу, в якій забезпечується «царство со¬ціальної свободи», вчений виклав у роботах «Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку», «Соціально-економічні ідеали нашого часу», «Соціалізм як позитивне вчен¬ня», «Соціальні основи кооперації» тощо.

Сучасну йому капіталістичну державу М. І. Туган-Барановський вважав заснованою на силі, метою якої є забезпечення класового панування та розширення території. Характерною ознакою суспільства з капіталістичним способом організації економіки є класова боротьба. Зазначене серед першочер¬гових напрямів діяльності такої держави визначає силову функцію, постійне зміцнення збройних сил задля підкорен¬ня інших народів, зміцнення політичної влади, а також об¬меження соціального спротиву з боку пригноблених класів. Водночас крупні капіталістичні держави з допомогою сили унеможливлюють самовизначення народів.

Силовий аспект та інші анахронізми державності мо¬жуть бути усунені в соціалістичній державі, яка буде штуч¬но створена відповідно до нової мети: визнання особистості верховною цінністю, забезпечення її свободи, матеріального добробуту та духовного розвитку.

Утім зміна одного суспільного ладу іншим не може бути автоматичною. Вона можлива за умови розвитку та репро¬дукування в суспільній свідомості ідей свободи та рівності, визнання та утвердження в соціальній практиці природно-правових принципів рівності людей від народження та у своїх правах на життя та щастя.

Забезпечити свій суспільний ідеал М. І. Туган-Баранов-ський вважав можливим за умови безпосереднього втручан¬ня держави в основні сфери соціуму, жорсткої централізації влади та управління господарством. Держава повинна бути наділена правом виключної власності на засоби виробниц¬тва і продукти суспільної праці до переходу їх до індивіду¬ального споживання1.

Розмірковуючи про централізацію влади, вчений при¬пускав можливість певного обмеження свободи особи задля задоволення загального інтересу.

З метою виключення посилення бюрократизації в умо¬вах такої централізації, а також можливих загроз індивіду¬альній свободі М. І. Туган-Барановський пропонував ство¬рити ефективну систему місцевого самоврядування, з яким би держава ділилась рядом своїх функцій, залишаючи за со¬бою вирішення загальних питань суспільства.

Суттєве підвищення продуктивності праці, а відповідно, і збільшення матеріального виробництва та добробуту насе¬лення можливе за умови планової економіки.

Заснована на праві державність нового типу припинить антагонізм між класами та війни з іншими країнами, змі¬нить соціальний зміст обов'язкового атрибуту держави — примусу, а також характер політичної влади.

її метою буде організація виробничої сфери, забезпечен¬ня громадських потреб, узгодження загальних та індивіду¬альних інтересів. Оформлений правом загальний інтерес буде покладено в основу примусу соціалістичної держави.

Поміж зазначених напрямів діяльності важливою функ¬цією майбутньої держави повинно бути узгодження про¬цесів суспільного виробництва та попиту, а також пропор¬ційний розподіл суспільної праці.

Територіальні межі соціалістичних держав у своїй біль¬шості зазнають змін, вони будуть визначені, виходячи з «гос¬подарської діяльності» на відміну від капіталістичних, які створені в результаті сили, класової боротьби та війн.

Дата добавления: 2014-01-04