Психологія педагогічної діяльності

Педагог - це фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах.

Діяльність педагога мас складну структуру. Психологічна наука розглядає її як багаторівневу систему, компонентами якої є ціль, мотиви, дії і результат. Натомість стрижневим підходом педагогічної науки до педагогічної діяльності є виділення її компонентів як відносно самостійних функцій. Функцію в філософському» аспекті розуміють як відношення двох груп об'єктів, у якому зміна одного з них спричиняє зміну іншого.

Педагогічна діяльність - це діяльність педагога в навчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистості вихованців.

Які властивості повинен мати педагог, щоб його можна було назвати вихователем? Що стоїть за словами «педагогічна майстерність педагога»?

Безперечно, будь-яка майстерність, у тому числі й педагогічна, розкривається в діяльності, причому в діяльності ефективній. Саме таке розуміння майстерності прийняте в педагогіці. Ефективність процесу виховання багато в чому залежить від дій педагога - суб'єкта педагогічного процесу, тобто вихователя, який безпосередньо й багатогранно впливає, на кожний його компонент. Головне - педагог повинен зробити вихованця центральною постаттю цього процесу, його активним, свідомим, повноправним та самостійним учасником. Завдання вихователя полягає в тому, щоб формувати у вихованця мотивацію, навички та вміння самовдосконалення, озброїти його ефективною методикою, прищепити почуття суб'єкти ості в педагогічному процесі. Впоратися з Цим дуже Складним завданням може тільки справжній майстер своєї справи.

Щоб проаналізувати складові педагогічної майстерності, слід чітко визначити структуру діяльності педагога, яка включає низку взаємозумовлених компонентів.

Діагностична діяльність пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості учнів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності.

У зв'язку з цим діагностика індивідуально-психічних особливостей набуває важливого значення. Ще К. Д. Ушинський наголосив: щоб виховувати людину всебічно, насамперед слід знати її всебічно. Безперечно, для цього вихователь повинен досконало володіти технологією і процедурою вивчення індивідуально-психічних особливостей вихованців, вмінням ставити обгрунтований діагноз на основі цих досліджень. Отже, він водночас повинен бути психологом- дослідником і мати для цього відповідні навички та вміння. Окрім цього, така робота потребує від нього високих духовних якостей.

• Орієнтовщ-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначати конкретні цілі, зміст,- методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу. Він спочатку ставить діагноз, а потім визначає конкретні орієнтири для формування і розвитку особистості кожного вихованця і всього колективу.

• Наслідком цієї діяльності є конструктивно-проектувальна,я ка передбачає постійне вдосконалення педагогом методики проведення різних навчально-виховних заходів. Характер використаних методів і конкретна методика насамперед залежать від результатів пойередрх дій. Але в будь-якому разі ця діяльність потребує від нього психолого-педагогічного мислення, педагогічної спрямованості, ініціативи, творчості, володіння багатим арсеналом організації виховних заходів і глибоких психологічних та

педагогічних знань.

• Після цього обов'язкова організаційна діяльність. Від умілого планування навчально- виховної роботи і визначення оптимальних шляхів її реалізації, обгрунтуваності конкретних заходів залежать перебіг педагогічного процесу та його конкретні результати.

• Практичне здійснення конкретних педагогічних заходів передбачає наявність у вихователя навичок і вмінь їх проведення, ефективних педагогічних методик. Ця діяльність потребує досконалої педагогічної техніки.

У теорії педагогіки.вищої школи й дотепер відсутня цілісна й науково обгрунтована концепція професійної підготовки вчителя іноземної мови щодо реалізації функцій своєї соціальної ролі, яка відповідає новим реаліям сучасності. Однією з причин цього в означеному напрямку досліджень виступає те, що більшість дослідників, керуючись застарілими уявленнями про образ учителя іноземної мови як головного джерела й носія іномовної інформації, сформованому ще в далекому минулому, безпідставно обмежують професіограму цього типу спеціаліста переважно рамками методичних знань, що не дозволяє їм вийти на. більш високий рівень її усвідомлення, Інша причина полягає в недостатньо Повному врахуванні поліфункціональної структури педагогічної діяльності вчителя іноземної мови сучасного типу як особливого виду соціального управління, яка обумовлює перспективи його особиетісно-професійного саморозвитку як лідера, творця, дослідника, проектувальника й організатора навчально-пізнавальної й іншомовної мовленнєвої діяльності учнів, тобто менеджера освітнього процесу.

Між тим, необхідні концептуальну основу для подолання визначених вище протиріч складають наукові доробки вчених, які виконані в руслі кібернетичного підходу до вивчення сутності педагогічної діяльності, що поєднав різні дослідницькі стратегії.

Закцентуємо увагу на необхідності оволодіння майбутніми вчителями новою професійною роллю - менеджера освіти. Це передбачає оволодіння ними не лише функціональними, але й структурними компонентами педагогічної діяльності, що утворюють її внутрішній механізм, який виявляється у формі рефлексивного управління (Анісімов O.e., Кулюткін Ю.М., Ліненко А.Ф., Сочень Т.С., Сухобська Г.С., Щедровицький Г.П.).

4. Педагогічні проблеми викладання НМ. Характеристика рефлексивного педагогічного управління діяльністю учнів.

Предметом ДІЯЛЬНОСТІ вчителя є і „інша" діяльність - діяльність учнів, студентів, яку він повинен організовувати, направляти і розвивати, відповідно до цілей навчання, виховання і розвитку учнів. Бо розвиток учнів може здійснюватися на основі засвоєння соціального досвіду людства через активну діяльність їх самих. Звідси основне завдання викладача - побудувати таку діяльність, в процесі й результаті якої йшов би розвиток їх ідейно-моральних якостей, системи їх знань, їх пізнавальних здібностей, їх практичних умінь і навичок. У реалізації цього завдання важливу роль грає парадигма відношень „Викладач - учень".

Сутність рефлексивного управління полягає в тому, що вчитель не тільки цілісно відбиває "внутрішній образ світу" своїх учнів і своєї особистості як професіонала, але й спроможний зі значним ступенем достовірності цілеспрямовано її перетворювати, поглиблювати, коректувати й розвивати. Обумовлюється це тим, що при рефлексивному управлінні вчитель водночас здійснює дві функції: проектує предметний зміст навчально-пізнавальної діяльності учнів; конструює форми їхньої спільної діяльності як учасників і суб'єктів навчально-виховної взаємодії й комунікації. Як результат, учитель змушує учня обирати позицію активного суб'єкта навчання, що здійснюється у загальній системі колективної роботи класу; розвиває здатність учня до самоуправління (саморегуляції;;самоорганізації, самоконтролю) власною діяльністю; організує навчання як процес; розв'язання навчально-пізнавальних проблем на основі творчої взаємодії

(діалогу) з учнями. Рефлексивний характер управлінського механізму педагогічної діяльності знаходить.свій прояв і у ставленні вчителя до самого себе. Так, активно спілкуючись з учнями, вчитель є одним із учасників діалогу з ними, водночас він не втрачає контролю М собою як професіоналом, оскільки оцінює себе як суб'єкта педагогічної взаємодії з погляду того, наскільки ефективно вдається йому організувати освітній процес і наскільки активними виступають учні. Розробка структурно-функціональної моделі рефлексивного управління у сфері педагогічної діяльності вчителя іноземної мови дозволила встановити, що основними компонентами цієї цілісної й діяльнісної системи є вчитель (як суб'єкт педагогічного пізнання, спілкування й праці), й учень (як суб'єкт навчально-пізнавальної та Іномовної мовленнєвої діяльності). У зв'язку із дією системоутворюючих факторів процесу навчання іноземної мови (проектуваліїно-конструктивного, комунікативного, змістовно-організаційного і аналітико-результативного та відповідних до них функцій педагогічної діяльності вчителя) з необхідністю виявляють себе основні компоненти і функції педагогічного менеджменту. Останні предстають у вигляді ієрархії рівнів: верхнього, обумовленого метою функціонування означеної педагогічної системи й пов'язаного з підготовкою і прийняттям управлінських рішень (функції діагностики, пошук інновацій, моделювання, планування); середнього, який визначається підсистемою стосунків "учитель-учні", змістом і способами їхньої спільної діяльності, пов'язаних з актом організації й практичного виконання прийнятих рішень і планів (функції мобілізації, стимулювання, мотивування; координації); нижчого рівня ієрархії, що характеризується наслідками ьспільної діяльності "вдштеля і учнів, пов'язаного з актом контролю і самоконтролю ефективності виконання прийнятих проектів управлінських рішень (функція моніторингу

якості освітнього процесу з іноземної мови). Загалом основні структурно-функціональні компоненти процесу навчання іноземної мови як цілісної педагогічної системи характеризуються тим, що між ними існує як мінімум парний, взаємообумовлюючий зв'язок. Причому зруйнування будь-якої пари або її складових негативно позначатиметься на всій системі педагогічного менеджменту вчителя іноземної мови,

оскільки структурна організація цієї системи виступає важливим чинником її існування. І навпаки, ступінь

досконалості Прямих і зворотніх зв'язків, особливо між головними учасниками процесу навчанні іноземної мови, переведення їх взаємодії на суб'єкт- суб'єктну платформу стосунків, здійснює вирішальний вплив на ефективність педагогічного менеджменту.

Педагогічний менеджмент учителя іноземної мови включає в себе такі структурно- функціональні компоненти й системоутворюючі фактори: мета педагогічної діяльності, що розуміється як заздалегідь запланований і очікуваний результат; учитель іноземної мови як суб'єкт педагогічної діяльності, який здійснює рефлексивне управління своєю власною й водночас іншою - навчально-пізнавальною та іномовною мовленнєвою діяльністю учнів; учень, який вивчає іноземну мову, як об'єкт управлінської діяльності вчителя - виконавець його розпоряджень й одночасно суб'єкт своєї власної навчально- пізнавальної діяльності; зміст діяльності (управлінська, навчально-пізнавальна, іномовна,, мовленнєва); способи діяльності (форми, методи, прийоми, стиль).

В означеному контексті педагогічний менеджмент розгортає свою діяльність як комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів рефлексивного управління процесом навчання учнів іноземної мови, спрямованих на підвищення «його ефективності. Вчитель іноземної мови, який виступає як суб'єкт системи рефлексивного управління навчально-пізнавальною й іномовною мовленнєвою діяльністю учнів, що забезпечує її суб'єкт-суб'єктний характер і високу продуктивність, власне, стає менеджером освітнього процесу.

Але головний момент рефлексивного керівництва - це постановка учня в позицію активного суб'єкта власної діяльності та розвиток у нього здатності до самокерування й самооцінки своєї діяльності, тобто формування в нього ' особистісних механізмів саморегуляції. Останнє можна визначити одним словом - самостійність учнів в процесі оволодіння знаннями. Способи й методи організації діяльності учнів можуть варіюватися - від чіткої її регламентації до розвитку активної самодіяльності студентів, від прямих засобів впливу на учня до опосередкованих, пов'язаних із створенням умов для самостійного навчання студентів.

Дата добавления: 2014-01-04