Суб’єкти фінансових правовідносин

Врегульовуючи за допомогою правових норм відносини у сфері публічної фінансової діяльності, держава визначає коло суб’єктів фінансового права. Ці суб’єкти мають певні права і несуть обов’язки, виконання і дотримання яких гарантує та забезпечує планомірне утворення, розподіл і використання державних (місцевих) гро­шових коштів для суспільних потреб. Носії цих прав і обов’язків і є суб’єктами фінансового права. Але при цьому їх слід відрізня­ти від суб’єктів фінансових правовідносин, незважаючи на те що вони багато в чому збігаються.

Суб’єкт фінансового права – це особа, наділена правосуб’єктністю, тобто потенційно спроможна бути учасником фінансових правовідносин, оскільки вона наділена необхідними правами й обов’язками. Суб’єкти фінансового права – це юридичні та фізичні особи, які мають фінансову правосуб’єктність. Таким чином, фінан­сова правосуб’єктність виступає своєрідним правовим засобом включення суб’єктів фінансового права у сферу конкретних фінан­сових правовідносин. Елементами правосуб’єктності вважаються правоздатність та дієздатність.

Правоздатність – це здатність бути носієм прав та обов’язків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен громадянин зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Дієздатність – це здатність самостійно реалізовувати права та обов’язки. Аналізуючи податкові правовідносини, слід зазначити, що громадянин, який є правоздатним у сфері сплати податків, стає дієздатним (тобто може реалізувати свої обов’язки зі сплати податків) це раніше, ніж досягне певного віку (згідно з чинним законодавством України -16 років) і зареєструється у податковій інспекції за місцем проживання як платник податків та отримає ідентифікаційний код. Отже, громадянин, який є суб’єктом фінансового права, не завжди виступатиме суб’єктом фінансових правовідносин. Суб’єктивне право існує в конкретних правовідносинах, в які вступає правосуб’єктна особа. Це конкретна форма, в якій визначаються права та обов’язки, що виникли внаслідок вступу правосуб’єктної особи у правовідносини.

Суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник конкретних фінансових правовідносин. Відповідно до зазначено­го суб’єктом фінансових правовідносин є індивідуально визначе­ний реальний учасник конкретних фінансових правовідносин.

Права й обов’язки у сфері фінансової діяльності належать суб’єктам фінансового права внаслідок дії фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідноси­нах. На думку Н.І. Хімічевої, ці поняття не можна протистави­ти. Суб’єкт фінансового права, вступаючи в конкретні право­відносини внаслідок реалізації своїх прав і обов’язків, набуває нової якості – він стає суб’єктом (учасником) фінансових право­відносин. Але при цьому він зберігає свої якості, які мав до всту­пу у правовідносини, тобто він залишається суб’єктом фінансо­вого права.

Отже, поняття суб’єкт фінансового права є більш широким, ніж поняття суб’єкт фінансових правовідносин. Носії фінансо­вих прав і обов’язків можуть ще не вступати в конкретні право­відносини, і навіть після вступу у ці відносини певна частина прав і обов’язків може залишатися нереалізованою. Однак їх обсяг у фінансовому праві є меншим, ніж в інших галузях права внаслідок особливостей фінансових правовідносин, зумовлених виникненням цих правовідносин у процесі публічної фінансової діяльності. Участь у фінансових правовідно­синах державних органів чи органів місцевого самоврядування, які наділені фінансовими повноваженнями, в принципі передба­чає необхідність повного здійснення прав і обов’язків у сфері фінансової діяльності, що становлять їх компетенцію. Але і в цій сфері у зв’язку з дією уповноважуючих фінансово-правових норм, а також дією інших факторів суб’єкти можуть і не проявляти волю щодо реалізації деяких своїх прав.

Суб’єктів фінансових правовідносин можна об’єднати у три групи:

• перша група – адміністративно-територіальні утворення: держава та її місцеві утворення. Держава, як правило, виступає в особі уповноважених нею державних органів – Верховної Ради Ук­раїни, Президента України, Кабінету Міністрів України, На­ціонального банку України. Суб’єктами фінансового права також виступають і місцеві утворення (адміністративно-тери­торіальні одиниці): Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села. Держава та її місцеві утворення – це коло суб’єктів, яке є більш властивим для бюджетних право­відносин. Чинне законодавство закріплює право на держав­ний та місцеві бюджети саме за цими суб’єктами, а не за державними органами чи органами місцевого самоврядуван­ня. Але вони (держава та місцеві утворення) виступають суб’єк­тами і в інших фінансових правовідносинах, наприклад, у відно­синах, пов’язаних із державним або місцевим боргом при випуску облігацій державних чи місцевих позик, при викори­станні банківського кредиту для покриття нестачі бюджет­них коштів тощо. У цих випадках органи державної влади або місцевого самоврядування виступають від імені і в інтере­сах як у цілому держави, так і її місцевих утворень, які і є носіями прав і обов’язків. Виконання фінансових обов’язків перед іншими суб’єктами забезпечується при цьому за раху­нок коштів держави та її територіальних утворень, тобто відпо­відного державного чи місцевого бюджету;

• друга група – колективні суб’єкти. Під колективними суб’єк­тами слід розуміти організовані, відокремлені, самокеровані групи осіб, які наділені правом вступати у відносини з іншими суб’єктами персоніфіковано, як єдине ціле. До колектив­них суб’єктів фінансового права належать органи законо­давчої та виконавчої влади: Верховна Рада України, Рахун­кова палата України, Кабінет Міністрів України, Міністер­ство фінансів України, Державна казначейська служба, Дер­жавна податкова служба України, Пенсійний фонд тощо. Ці органи не тільки можуть, а й зобов’язані брати участь у фінансових правовідносинах, оскільки це покладено на них Конститу­цією та законами України. Підставою для визнання зазна­чених органів суб’єктами є наявність у них компетенції у сфері публічної фінансової діяльності. Також у фінансових правовідносинах бе­руть участь органи місцевого самоврядування. Крім того, до колектив­них суб’єктів також належать підприємства, організації, ус­танови різних форм власності, серед яких виділяють ко­мерційні (суб’єкти господарювання) та некомерційні організації. Суб’єкти господарювання – юридичні особи є активними учасниками фінансових правовідносин, оскільки вони є платни­ками податків, можуть бути одержувачами бюджетних коштів тощо. Некомерційні установи одержують із бюджету асигнування для своєї діяльності, але вони також вступають і в інші фінансові правовідносини;

• третя група – індивідуальні суб’єкти, до яких відносяться фізичні особи. Їх права та обов’язки пов’язані в більшій мірі з податковими та іншими обов’язковими платежами, які над­ходять до державного чи місцевих бюджетів. Фізичні особи також можуть вступати у фінансові правовідносини у сфері державного та місцевого кредиту, державного страхування тощо. Чинне законодавство визначає умови, за яких суб’єкта­ми фінансового права можуть бути не тільки громадяни Ук­раїни, а й іноземні громадяни та особи без громадянства. Се­ред фізичних осіб – суб’єктів фінансового права, виділяються громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без ство­рення юридичної особи.

Деякі вчені виділяють дві групи суб’єктів: це колективні суб’єкти, до яких відноситься держава в особі уповноважених органів, місцеві утворення, юридичні особи, некомерційні устано­ви, та індивідуальні суб’єкти. Також серед зазначених суб’єктів можна виділити управнених суб’єктів фінансових правовідносин та зобов’язаних суб’єктів фінансових правовідносин

Нормативно-правові акти та література.

1. Закон України вiд 17 березня 1995 р. «Про Автономну Республіку Крим» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 69 (з наступними змінами).

2. Закон України вiд 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст.170 (з наступними змінами).

3. Закон України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адміністрації» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст.190 (з наступними змінами).

4. Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 241 (з наступними змінами та доповненнями).

5. Бондаренко І. Сутність фінансово-правового методу / І. Бондаренко // Право України. – 2006. – №4. – С.60-62.

6. Воронова Л. К. Наука фінансового права та її сучасні завдання / Л. К. Воронова // Фінансове право. – 2007. – № 1. – С. 5–9.

7. Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права України: навч.-метод. посібник / Гаврилюк Р. О. – Чернівці: Рута, 2003. – 88 с.

8. Дмитрик О. А. Содержание и классификация финансовых правоотношений / О. А. Дмитрик; под. ред. Н.П. Кучерявенко – Х.: Легас, 2004. – 160 с.

9. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. – 584 с.

10. Ковальчук А. Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку: [монографія] / Ковальчук А. Т. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 488 с. – (Бібліографія: с. 436–456).

11. Кучерявенко М. Який рівень дискусії про предмет фінансового права може мати творчу перспективу? / М.Кучерявенко // Право України. – 2006. – №12. – С.113-117.

12. Пацурківський П. С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології / Пацурківський П. С. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – 244 с.

13. Пацурківський П. Начала фінансового права: постановка проблеми / П.Пацурківський // Право України. – 2006. – №6. – С.25-29.

14. Семчик О. О. Держава як суб’єкт фінансових правовідносин: [монография] / О. О. Семчик; [за ред. Л. К. Воронової]. – К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка», 2006. – 116 с.

15. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України: Монографія / Р.А. Усенко. – К.: Дакор, КНТ, 2007. – 168 с.

16. Чернадчук В. Норми-дефініції у фінансовому законодавстві: окремі теоретико-прикладні аспекти / В. Чернадчук // Юридична Україна. – 2007. – № 1. – С. 43–49.

17. Яхменко Т.М. Фінансове право: галузь права, навчальна дисципліна і наука: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Тетяна Михайлівна Яхменко. – К., 2003. – 206 с.

Дата добавления: 2014-01-04