Слід відкорегувати з публічною політикою

У соціальній сфері – концентрація публічної|прилюдної| політики на соціальному добробуті та безпеці суспільства, людини, громадянина|товариства|. Головні суперечності|протиріч| в цій сфері – наростання соціальної нерівності і виникнення на цьому ґрунті небезпечних| зон конфліктності.

У свою чергу|своєю чергою|, що підрозділяється на промислову, торгівельну|торгівельну|, фінансову, фіскальну, аграрну тощо).

Н.А. ШМАТКО. ФЕНОМЕН ПУБЛИЧНОЙ ПОЛИТИКИ. «Социологические исследования», №7, 2001, С. 106-112.

[22] Giddens A. The constitution of society: outline of the theory of structuration. Cambridge: Polity Press, 1984. P. 169.

[23] У економічній сфері – політика домінуючої участі держави в розвитку державного та комунального|прилюдного| секторів економіки, де можливості|спроможності| приватного сектора досить обмежені, а також регулювання “правил гри” всіх суб'єктів ринкових відносин. Це стосується,|стосується| перш за все,|до| всього комплексу виробництва благ, споживання|вжиток| яких носить переважно суспільний|громадський|, неринковий або обмежено ринковий характер|вдача|, наприклад: суспільний|громадський| транспорт, суспільні|громадські| засоби комунікації, інфраструктура безпеки і духовного виробництва.

[26]Тим самим держава ототожнюється із суспільством, ос­кільки власне існування держави зумовлене стабільністю та гар­монійним розвитком суспільства та його публічної сфери.

[27] Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М.: Юрид. лит., 1997. — 400 с.

[29] Це слово походить від давньогрецького словосполучення, яким позначали державний лад, за якого вирішальну роль у прийнятті рішень і врядуванні належала народним зборам і голосуванню.

[30] Арістотель. Політика. – К.: 2001. – Кн..4, ІІІ, 8 – 1290 в.

[31] Там же.

[32] Поняття інститут, інституція у суспільних науках вживається для означення сталих загальновизнаних норм суспільної практики, що забезпечують соціальну та політичну стабільність.

[33]Формальні інститути є визначальними для політичної демократії

[34] Цінності за визначенням соціологів - загальні ідеї є які допомагають людям відрізняти добре від поганого, бажане від небажаного і формулювати на цій підставі суспільні орієнтири та принципи поведінки [ 1 ].

[35] Democracy and Growth. Why voting is good for you// The Economist. — 1994. – August 27. – P.15-17

[36] Ще Арістотель обґрунтовував утвердження різних видів державного правління (олігархії, політії, демократії та їхніх різновидів) чисельністю різних верств населення поліса, що відрізнялися між собою тим, якою власністю (майном) вони володіли.

[37] Коли працівники стають власниками акціонерного капіталу і дістають право на участь в управлінні, колективно-договірні відносини адміністрації підприємства й робітників розвиваються в напрямі від конфронтаційності до співпраці. Крім цього, колективна власність надає працівникам унікальну можливість для навчання основам бізнесу, виховує заповзятливість і зменшує плинність робочої сили.

[38] Інколи це робиться навіть згідно з рекомендаціями західних експертів. Останні, щоправда, ставлять вимогу, що, наприклад, робітникам має бути надано не більше ніж 20% акцій, збережено пріоритет пільгового продажу перед безкоштовною роздачею акцій тощо. Мета цих застережень — зменшити негативні наслідки колективної власності.

[39] У працях "Теорія моральних почуттів" (1759) та "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) А. Сміт показав позитивний вплив підприємницького, ринкового господарства як на економіку, так і на мораль суспільства. Відзначивши певний негативний вплив гонитви за багатством та кар'єрою на моральні якості людей, А. Сміт, проте, пов'язав з ринком формування громадянського (цивільного) суспільства і загалом становлення сучасної цивілізації. Систему вільного ринку, описану А. Смітом, сучасні автори (наприклад, Кемпбелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю у підручнику з макроекономіки) називають економікою "чистого" капіталізму, або капіталізмом епохи вільної конкуренції. На противагу цій економіці тоталітарні режими XX ст. створили "чисту" модель так званої централізовано-планової, або командної економіки, яка мала подолати стихійність та несправедливість ринкових механізмів, а насправді тільки довела свою економічну неефективність та руйнівний вплив на свободу особи й демократію.

[40] Громадянське суспільство — це вільне, демократичне, правове, цивілізоване суспільство; це ринкове багатоукладне конкурентне суспільство зі змішаною економікою, суспільство ініціативного підприємництва, розумного балансу інтересів різних со­ціальних прошарків.

[41] Для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття: “управління”; “менеджмент”; “адміністрування”; “керування” тощо.

“Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо.

Дата добавления: 2014-01-04