Характеристика професійних якостей психолога-практика

Проблема підвищення ефективності праці практичного психолога безпосередньо пов'язана не тільки з якістю вузівської підготовки, системи безперервної освіти і умовами діяльності, а й із питанням відбору кандидатів для підготовки до діяльності в практичній психології. Підходи до розв'язання вирішення цього питання досить різні: від здійснення відбору за мінімумом значущих характеристик до складання досить докладних списків професійно важливих якостей. Щоб проілюструвати складність проблеми відбору практичних психологів, наведемо два приклади.

Комісія Американської психологічної асоціації для відбору психологів прийняла наступні критерії відбору: 1) неабиякі розумові здібності і розсудливість; 2) оригінальність, винахідливість і різнобічність:

3) здатність до самонавчання, невтомна допитливість; 4) інтерес до людини як до особистості, а не як до об'єкту для впливу, тобто повага до особистості іншої людини; 5) усвідомлення своїх особистісних характеристик, почуття гумору; 6) чутливість до складностей мотивацій; 7) терпимість; 8) здатність займати "терапевтичну" позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємовідносини з іншими; 9) наполегливість, методичність у роботі, здібність витримувати напруження; 10) готовність взяти на себе відповідальність; 11) тактовність і готовність до співпраці; 12) цілісність натури, самоконтроль і врівноваженість; 13) уміння розрізняти моральні цінності; 14) висока освіченість; 15) глибокий інтерес до психології.

Досить вдалу, на наш погляд, структуру комплексу психологічних здібностей, яку назвали "талантом спілкування", розроблено Н.В.Бачмановою і Н.А.Стафуріною Це "ескіз" комунікативного боку особистості психолога-практика. Якості особистості згруповані в такі блоки: 1) здатність до повного і правильного, реального сприйняття об'єкта; 2) здатність до розуміння внутрішніх властивостей і особливостей об'єкта; 3) здатність до співпереживання, емпатія, доброта і повага до людини і т. ін; 4) здатність до самоаналізу, рефлексія; 5) уміння керувати самим собою і процесом спілкування, бути уважним, уміння слухати і т. ін.

Як бачимо, вимоги до професійно важливих якостей практичного психолога, які ми щойно навели, не тільки досить високі, але й здебільшого не зовсім систематизовані. В цій статті ми зробимо спробу сформулювати основні вимоги саме до тих особистісних якостей практичних психологів, які безпосередньо впливають на ефективність їхньої діяльності. Ці вимоги ми виділили виходячи з аналізу психологічного змісту професійних задач психологів, огляду психологічної літератури з проблеми, спостережень за діяльністю практичних психологів, інтерв'ю з ними та експертами.

Отже. перший блок професійно важливих якостей включає в себе спрямованість та мотиви професійної діяльності. Це передусім гуманістична спрямованість особистості, специфічна професійна спрямованість і гнучка "Я – концепція". Другий блок – це вимоги, які ставляться до соціально-перцептивних якостей людини, до здатності вірно відображувати соціальні об'єкти, зокрема до психологічної спостережливості. Третій блок – вимоги до якостей особистості, що пов'язані з процесом опрацювання та осмислення соціальної інформації. Це вимоги до соціального мислення, його критичності, професійної рефлексії. Четвертий блок – вимоги до якостей, пов'язаних з передачею інформації, з впливом на інших людей, спілкуванням.

Розглянемо ці вимоги більш детально. Зауважимо, що межі між окресленими комплексами якостей, що складаються в блоки, досить умовні. Отже, перший блок. Особистість шкільного психолога повинна характеризуватися, передусім гуманістичною спрямованістю, яка виявляється у доброзичливості, витримці, чуйності, щирості, дружності, відвертості, оптимізмі у ставленні до дітей і дорослих. Для практичного психолога повинна бути характерною і специфічна професійна спрямованість – інтерес до людини, її внутрішнього світу як предмета пізнання і перетворення. Психолог не повинен мати стереотипів у системі міжособистісних стосунків. Це – людина, яка позитивно сприймає себе та інших, спокійна, впевнена у своїх гуманістичних прагненнях, спроможна безумовно позитивно ставитись до тих кому допомагає. Крім того, на наш погляд, практичний психолог, як фахівець, що працює з унікальним за своєю складністю об'єктом, – особистістю, – має відрізнятися яскраво вираженою мотивацією вдосконалення, самовдосконалення та професійного зростання, з постійним розширенням спектра цілей і мотивів професійної діяльності, збагаченням "Я – концепції".

Другий блок професійно важливих якостей. Діяльність шкільного психолога висуває високі вимоги до сприйняття та уваги людини. Психолог повинен володіти особливою психологічною спостережливістю – здатністю за не значимими, на перший погляд, мало помітними явищами та ознаками побачити визначальні якості особистості, риси характеру, темпераменту, волі; з ледь уловимими змінами в поведінці зрозуміти стан людини; помітити симптоми неблагополуччя; швидко виявити найбільш сильні та найбільш слабкі сторони особистості; визначити її статус в групі і т. ін. Тобто, висококваліфікований психолог повинен володіти вмінням добувати різнобічну та глибоку інформацію про психологічні якості особистості за досить короткий період безпосереднього контакту з людиною. Розвинута психологічна спостережливість особливо потрібна для більш точного виділення і опису індивідуально-психологічних особливостей і здібностей обдарованих дітей.

Але спостереження, – це складний психічний процес, у якому сприйняття тісно пов'язане з діяльністю мислення (порівняння, розрізнення, аналіз), пам'яттю, уявою і всією особистістю спостерігача, його інтересами, мотивами, спрямованістю.

Третій блок професійно важливих якостей: соціальне мислення (розуміння людей, їхніх дій та прагнень, уміння розкрити характер міжособистісних стосунків. розрізнити основні та другорядні риси в структурі особистості і т. ін.): критичність мислення (лежить в основі самоконтролю, самооцінки), професійна рефлексія. Перерахуємо особистісні якості, які на думку Г.В.Олпорта, необхідні для адекватного розуміння людей. На наш погляд, вони дають дуже точну картину професійно важливих якостей шкільних психологів, які працюють з обдарованими дітьми.

1. Досвід. Для того щоб добре розбиратися в людях, передусім, необхідна зрілість. Це означає не тільки досягнення певного віку (30 років і більше), але (і це головне) наявність великого досвіду взаємодії з людьми у найрізноманітніших обставинах і складних випадках.

У людини досвідченої для кожного з різноманітних людських проявів вже є багата апперцептивна ланка ретельно перевірених інтерпретацій (асоціації, умовиводи). Крім того, велике значення має інтуїтивне розуміння, для якого теж є необхідний досвід.

2. Схожість. Ця вимога потребує того, щоб людина, яка хоче оцінювати інших людей, за своєю природою була схожа на тих, кого вона хоче зрозуміти. Щодо цього твердження є експериментальні докази. Людині, яка досить точно оцінює якусь рису іншої людини, здебільшого самій притаманна ця риса. Але багато залежить від якостей того, хто оцінює. Бувають випадки, коли дуже рухлива уява однієї людини значно компенсує досвід іншої, яка його не вміє ефективно використовувати.

3. Інтелект. Багато експериментальних досліджень підтвердили той факт, що існує певний зв'язок між високим інтелектом і здатністю правильно оцінювати людей. Але якщо ті, хто оцінює, досить гарно знають тих, кого вони оцінюють, досвід тут може замінити інтелект. Загалом же високий інтелект є необхідним, і це не потребує доведення. Розуміння людей – це дуже складний процес з'ясування, приміром, зв'язків між колишніми і сьогоднішніми вчинками, між експериментальною поведінкою і внутрішніми якостями, між причиною і наслідком і т. ін.

4. Глибоке розуміння себе. Це дуже важлива якість: розуміння своїх власних антисоціальних тенденцій, своєї нещирості та непослідовності, складних взаємодій власних мотивів... Усе це звичайно утримує нас від занадто поверхових і спрощеннях суджень про людей. Помилковість в розумінні нашої власної природи буде автоматично перенесена на наші судження про інших (проекція чи ціннісне судження).

5. Складність. Як правило, люди не можуть глибоко зрозуміти тих, хто складніше їх самих.

6. Соціальний інтелект. Психологу-практику дуже потрібна ця якість, оскільки він повинен спокійно слухати і в той же час досліджувати, спонукати до відвертості, але при цьому ніколи не виглядати необізнаним. некомпетентним, бути доброзичливим, але стриманим, терплячим і водночас спонукаючим – і ніколи не нудьгувати. Така тонка рівновага в поведінці потребує високого рівня розвитку різноманітних якостей, які сприяють встановленню добрих стосунків з людьми.

Необхідно наголосити на особливій ролі в діяльності практичного психолога такої властивості як критичність мислення (що лежить в основі самоконтролю, самооцінки, рефлексії). Психолог повинен постійно пам'тати, що при вивченні такого важливого об'єкта, як людина, усі отримані і проаналізовані ним дані (чи то інформація, здобута з формалізованих психодіагностичних процедур, чи результати спостережень, бесід) мають більший або менший ступінь неточності. Зрозуміло, що у висококваліфікованого психолога цей ступінь неточності має прямувати до нуля. Але ніколи отримана інформація про психіку людини не може бути достовірною на сто відсотків. Тому психолог при постановці діагнозу, прийнятті будь-яких рішень повинен чітко усвідомлювати межі своєї професійної компетенції та можливості свого інтелекту. Висновок повинен ґрунтуватися на критичному і обережному тлумаченні даних, отриманих з різних джерел.

Рефлексія - це усвідомлення суб'єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими людьми, партнерами у спілкуванні. Причому це не просто знання, розуміння самого себе, але й осмислення того, як інші сприймають і розуміють тебе, твої власні особливості, емоційні реакції та пізнавальні особливості. Для психолога ця здібність надзвичайно важлива. Ми б навіть назвали її професійною рефлексією (адекватна самооцінка в процесі діяльності). Рефлексивне ставлення до власної поведінки - одна з важливих психологічних умов більш глибокої свідомості, критичного аналізу і конструктивного вдосконалення своєї професійної компетенції.

Четвертий блок професійно важливих якостей шкільного психолога. В роботі останнього велике значення мають емоційно-вольові властивості. Витримка, володіння собою, ініціативність, сміливість у спілкуванні та інші якості – мають суттєвий вплив на успішність роботи в умовах дефіциту часу, в конфліктних ситуаціях, а також у повсякденній діяльності в "оптимальному " режимі. Так, найважливішою функцією емоційно-вольової сфери с збереження (підтримка) активності та працездатності в умовах комунікативної діяльності великої інтенсивності, в умовах високої втомлюваності. Бажаними характеристиками є також: надійність, стриманість, теплота, оптимізм, відкритість, невимушеність, енергійність, пристосованість. Наявність у кандидата на професію практичного психолога протилежних якостей – непередбачуваність, імпульсивність, ворожість, песимізм, підозрілість, скутість, млявість, непристосованість – може бути серйозним аргументом на користь професійної непридатності цієї людини.

Обов'язково слід визначити ще одну серйозну вимогу до психолога – він повинен нести особисту відповідальність за свої судження, оцінки, рекомендації, вимоги та вчинки. Водночас, при виникненні щонайменших сумнівів, запитань, недостатньої компетентності у людських проблемах необхідно радитися з колегами, консультуватися з фахівцями суміжних професій.

Отже, вимоги до практичних психологів дуже високі. Настільки високі, що виникає питання: чи може взагалі існувати людина, яка повною мірою відповідатиме цим вимогам? Відповідь досить прогнозована – скоріш за все, таких професіоналів зустріти дуже важко. Але ми свідомо даємо ідеальний портрет практичного психолога, щоб якомога більше розширити межі самовдосконалення фахівця, А з огляду на те, що професійний і особистісний розвиток триває все свідоме життя людини, - хтозна, може, комусь і пощастить досягти вершин видатної професійності.

У цілому можна сказати, що програма цільової спрямованості має забезпечувати повноцінне суб’єктне включення до навчально-професійної діяльності за трьома основними напрямами: теоретична підготовка, практика оволодіння спеціальними технологіями професійної діяльності, особистісний розвиток, саморозвиток, самопізнання та самовдосконалення.

Таким чином, оптимізація особистісно-професійного розвитку практичних психологів може бути забезпечена шляхом реалізації комплексної інтегрованої системи як фундаментальної, теоретичної підготовки, так і за допомогою формування практичних умінь, навичок у різних напрямах, що сприяють психологічному оздоровленню, саморозвитку, самовдосконаленню й самопізнанню майбутніх фахівців. При цьому розвиток професійних умінь, навичок, ціннісних орієнтирів і професійно важливих якостей відбувається успішніше при дотриманні та врахуванні комплексу психологічних та соціально-психологічних умов.

Серед практичних рекомендацій, виконання яких сприяє оптимізації особистісно-професійного розвитку майбутнього практичного психолога, доцільно виділити такі: 1) теоретична підготовленість майбутніх практичних психологів; 2) формування й розвиток практичних умінь і навичок; 3) підвищення ефективності зв’язку підготовки та професійної діяльності (взаємозв’язок теорії і практики); 4) розвиток практичного психолога в цілісності, унікальності як природно-соціальної і культурно-професійної індивідуальності; 5) розвиток особистості практичного психолога як активного, творчого суб’єкта діяльності; 6) розвиток здібності до широкого і глибокого соціально-педагогічного мислення і творчості; 7) розвиток здатності управляти своїм психічним і фізичним станами; 8) свідоме здійснення практичним психологом на себе виховного впливу, управління своєю поведінкою; 9) прогноз перспектив актив особистісно-професійного росту; 10) спрямованість на продуктивність і ефективність майбутньої професійної діяльності; 11) аналіз ступеня сформованості професійно важливих якостей; 12) визнання практичного психолога суб’єктом безперервного процесу розвитку (саморозвитку), пізнання (самопізнання), професійного функціонування (самореалізації), особистісно-професійного вдосконалення (самовдосконалення).

3. Типові труднощі психолога при входженні до нового колективу.

Кожний психолог, приходами в новий колектив, зустрічається з типовими для більшості його колег проблемами.

1.Дезорганізуюче почуття безпорадності.

Першепочуття, що виникає в молодого фахівця, - це розгубленість. Здається, що зробити треба багато, а часу немає.

Слідзупинитися і не впадати в паніку, тому що, хапаючись за рішення всіх проблем, що виявляються, бажаючи показати себе грамотним фахівцем, за кілька тижнів доводить себе до виснаження і як наслідок - соматична реакція - занедужує та йде на лікарняний.

Вихід: все знати неможливо, не бійтеся про це і мимрити оточуючим. Ви тільки починаєте свою роботу. Візміться за те, що, з вашого погляду, виходить краще: проведіть діагностичне обстеження дітей відповідно до плану, організуйте кабінет психологічного розвантаження педагогів. Вирішуйте проблеми в міру їх виникнення!

2. Входження в педагогічний колектив. Привідсутності життєвого досвіду в силу необхідності починаючий психолог просто не знає, з ким і як поводитися, яку позицію зайняти. Здатність розпізнавати людей - найцінніше уміння, що приходить з досвідом спілкування. У фахівця виникає питання: яку позицію зайняти, чи налагоджувати дружні взаємини або дотримуватися нейтралітету? Перший час потрібно і поспостерігати й аналізувати, щоб розібратися в тонкощах взаємостосунків у колективі, а особливо і жіночому. Виділяють декілька напрямків взаємовідносин:

керівник - заступник;

керівник - трудовий колектив, педагоги;

керівник - окремі фахівці (психолог, логопед, соціальний педагог, організатор тощо);

педагог — педагог.

Необхідно виділити для себе нюанси в кожному напрямку, проаналізувати, виділити проблемні зони, спробувати розібратися в можливих негативних відносинах. А перший час краще займати нейтральну позицію, постаратися не потрапити під вплив якої-небудь, непевно існуючої мікрогрупи.

3.Проблема «особистісного» дорослішання.

Професійна схильність до рефлексії сприяє тому, що психолог починає виразно бачити й почувати зміни у власному світогляді, у своїх поглядах на які-небудь події й речі. Це не завжди його радує. Але це неминуче й, як правило, позитивно. Треба просто бути готовим до цього.

4. Проблема налагодження контактів з дітьми й батьками.

Ця проблема побічно стосується проблеми взаємодії психолога й педагогів. У випадку позитивних контактів педагог при необхідності або виникненні проблем може порадити батькам звернутися по допомогу до психолога. Але психолог і сам повинен подбати про себе: вивісити в групових роздягальнях запрошення для батьків із вказівкою консультативних годин, зацікавити новою інформацією психологічного плану, що стосується проблем у розвитку дітей, повісити оголошення про проведене діагностичне обстеження дітей і про можливості довідатися його результати в години прийому і т.д.

5. Повне «занурення» у роботу на шкоду особистому часу (проблема професійного вигоряння)

Часто молоді фахівці кидаються в роботу, віддаючи їй всі сили й час. Таке завзяття справляє приємне враження на адміністрацію, але небезпечне для самого фахівця - перевантаженнями, порушенням балансу між: роботою й особистим життям. До того ж згодом це проходить, робочий запал зникає, а керівництво, що звикло до того, що психолог сидить на роботі днями й ночами, починає дивуватися й обурюватися, що фахівець пішов з роботи вчасно. Може виникнути, звичайно, «виробнича необхідність» (об’їзди, перевірки і т.д.), тоді краще залишитися після роботи й допомогти тим, хто цього потребує.

6. Критичне відношення до віку («наявності досвіду») психолога з боку педагогів і батьків.

Своє небажання звертатися по допомогу до психолога деякі педагоги й батьки мотивують його молодістю. У цьому випадку найкраще допоможе почуття гумору. Одна розумна жінка-психолог на такий аргумент відповіла: «А в нас, психологів, професійна обов'язок виглядати молодо!»

Таким чином, стає очевидно, що перші кроки психолога в колективі — період відповідальний і важкий. І, як уже говорилося, від того, як фахівець себе зарекомендує, залежить успішність його подальшої роботи.

Дляпобудови власної моделі діяльності психологу важливо з'ясувати очікування педагогів, їх уявлення про психологічну роботу. Інформацію можна одержати з безпосередніх бесід і власних спостережень. Краще, якщо психолог сам прийде до педагогів у групу (клас). Не варто задавати прямі запитання. У процесі таких бесід «з'являється» багато підводних каменів, на перший погляд непомітних: особистісні особливості педагога, особливості взаємин з адміністрацією, цінності колективу, система роботи з батьками, професійна позиція педагога, відношення до дітей і т.д. Завдання психолога - виділити важливе для себе.

Якщо психологічна служба вже діяла в установі, новому спеціалісту необхідно проаналізувати закономірності її функціонування, плани, документацію, її особливості сформованих взаємин з колективом. Нераціонально міняти систему, необхідно виділити в ній позитивні моменти й врахувати негативні.

У випадку, якщо психолог в установі не працював, необхідно розкрити колективу особливості роботи психолога, напрямки й форми його діяльності, його можливості й очікування. Таке знайомство може відбуватися у формі групових консультацій, семінару, ділової гри.

Роботі з педагогами в перший рік діяльності необхідно приділяти особливу увагу. Це обумовлено тим, що при побудові позитивної взаємодії з педагогами виникає можливість найбільш ефективного вирішення цілого ряду проблем. Для цього необхідно зацікавити педагогів, запропонувати їм цікаві теми для бесід у неформальній обстановці. Можна використати «несподівані моменти»: письмові запрошення, конкурси, психологічні ігри. Але важливо, щоб це не перетворювалося в порожню трату часу. Психолог повинен чітко дотримуватися своєї мети та спрямовувати хід бесіди в потрібне русло.

Необхідно якнайчастіше бувати в групах (класах), педагоги повинні знати, що психолог - це помічник, а не контролер. Тільки тоді буде створена необхідна атмосфера довіри, що виключає тиск на педагогів. Важливо пояснити, що діяльність і педагога, і психолога спрямована на створення умов для розвитку дитини, забезпечення її благополуччя, а відмінності у їх діяльності полягають лише в засобах досягнення цієї мети.

Дата добавления: 2014-01-04