Поняття про темперамент, теорії темпераменту

Самостійна позааудиторна робота

Тема 2. Темперамент. Характер. Здібності

План:

1. Поняття про темперамент, теорії темпераменту.

2. Структура темпераменту та його фізіологічні основи за І.П. Павловим.

3. Загальні уявлення про типи темпераменту.

4. Поняття про характер, структура. зміст. Компоненти характеру, основні риси, властивості. Акцентуації характеру.

5. Поняття про здібності. Структура і види здібностей

Самостійна робота:

Скласти блок-схему «Взаємозв’язок характеру, здібностей, інтелекту» (15 хв.)

1. Роль темпераменту в діяльності людини. Формування характеру

2. Нейрофізіологічні механізми відчуттів і сприймань.

Темперамент – одне з найдавніших й найпопулярніших понять психології.

Темперамент (лат. temperamentum – відповідне співвідношення рис) характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто за показниками темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, енергійності, емоційності.

В історії психології відомо кілька теорій, що пояснюють природу темпераменту.

1. Гуморальна теорія, якій уже понад ХХV століть (від латинського humor -- волога) пов'язує темперамент з особливостями внутрішнього середовища організму.

Перші відомі нам спроби пояснити індивідуальні відмінності людей здійснив відомий давньогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н. ери). Він вважав, що стан організму залежить від певного співвідношення рідин, які є в організмі - кров, лімфа, жовч.

Далі римський лікар та послідовник Гіппократа Гален дійшов висновку, що ці відмінності зумовлені різним співвідношенням основних видів рідин в організмі. Якщо переважає кров - людина - сангвінік (sanguis - кров), слиз - флегматик (phlegma - слиз), жовта жовч (сhole - жовч) - холерик, чорна жовч - меланхолік (melaina chole).

До середини XVII ст. всі дослідники вбачали анатомо-фізіологічні основи темпераменту в будові та функціонуванні кровоносної системи. Так, німецький філософ Кант вважав, що природною основою темпераменту є індивідуальні особливості хімічного складу крові.

Близькі до такої точки зору ідеї російського педагога, анатома і лікаря П. Лесгафта (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.), який розробив теорію, в якій основою темпераменту є особливості системи кровообігу (товщина стінок, діаметр просвіту кровоносних судин, будова і форма серця). Діаметр і товщина стінок визначають швидкість і силу кровообігу, а від цього залежить швидкість обміну речовин, і в підсумку – індивідуальна характеристика темпераменту як міри збудження організму та тривалості реакцій.

2. Соматичні теорії. Пов'язували якості темпераменту із будовою тіла.

Е. Кречмер визначав три типи темпераменту, що залежать від типу будови тіла.

1) лептосоматик (leptos - слабкий) – тендітна будова, високий зріст, витягнуте обличчя, довгий ніс – тип темпераменту шизотимік;

2) пікнік (pyknos - товстий) – велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова - тип темпераменту циклотимік;

3) атлетик (athlon - боротьба) – розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, широкі плечі, вузькі стегна, випуклі кістки обличчя – тип темпераменту іксотимік;

4) диспластик (dys - погано; plastos - сформований) - будова безформна, неправильна. Можливі різні деформації тіла. Тип темпераменту змішаний або не визначається зовсім.

У 40-і рр. 20 ст. У. Шелдон визначив якості темпераменту залежно від переважання функцій певних органів тіла:

1) вісцеротонія (viscera - нутрощі) - вісцеротоніки;

2) соматотонія (soma - тіло) - соматотоніки;

3) церебротонія (cerebrum - мозок) - церебротоніки;

4) змішаний тип.

Дата добавления: 2014-01-04