Музейна справа в Україні. Меценати та колекціонери

Музеї як такі почали з'являтись у першій половині XIX ст. Це були переважно археологічні та історико-краєзнавчі музеї: Миколаївський (1806), Феодосійський (1811), Одеський (1825), Керченський (1826), старожитностей при Київському університеті (1835) та ін.

У 1890 p. було відкрито Херсонський музей старовини, а в 1892 p. — Херсонеський, до експозиції якого увійшли матеріали розкопів античного та середньовічного міста Херсонеса Таврійського. У 90-ті роки почали працювати історичний музей у Львові (1893), Архівної комісії в Чернігові (1897), української старовини В. Тарнавського (1901). Найбільшим за обсягом і експозицією був природничий музей у Полтаві (1891). У Севастополі 1869 p. відкрито музей Чорноморського флоту, який з 1905 p. переорієнтувався на тематику музею героїчної оборони міста.

На базі приватних колекцій творів мистецтва наприкінці XIX — початку XX ст. було сформовано: перший в Україні міський музей образотворчого мистецтва в Харкові (1886), музеї в Києві (1889), Одесі (1899), картинну галерею І. Айвазовського у Феодосії (1880), а також музеї в Миколаєві та Катеринославі.

У Львові у 1874 p. відкрито перший міський промисловий музей, у 1895 p. — етнографічний музей Наукового товариства ім. Т. Шевченка, у 1907 p. — Народний музей.

Усього до 1917 p. в Україні налічувалося 36 музеїв.

Меценатство та благодійництво в Україні були популярними з княжої доби. У добу козаччини ряди благодійників поповнилися. Це були П. Конашевич-Сагайдачний, І. Мазепа, П. Могила, які внесли великі кошти на розвиток освіти, літератури, малярства тощо.

Гідно продовжила їхню справу в XIX ст. родина Тарновських — меценатів і колекціонерів мистецьких творів. Зокрема, В. Тарновський зібрав багато рукописів та малюнків Т. Шевченка і в 1897 p. подарував їх Чернігівському земству. Його батько фінансував у 1840 p. перший випуск "Кобзаря".

На базі колекцій Б. Ханенка (1858—1917)— колекціонера, мецената, археолога — було засновано Музей західного та східного мистецтва в Києві.

Родина цукрозаводчика М. Терещенка зібрала велику колекцію творів російського живопису, яка стала основою Музею російського мистецтва в Києві, а також ця родина фінансове утримувала Київську рисувальну школу.

Колекція української старовини художника С. Васильківського стала основою Харківського краєзнавчого музею. Харківському земству він передав понад 5 тисяч експонатів.

Великий внесок у збереження мистецької спадщини зробив одесит Жозе́п де Ри́бас Ио́сиф (О́сип) Миха́йлович Дерибас, іспанський дворянин, засновник одеського порта та м. Одеса. Земляки вшанували його пам'ять, назвавши одну з вулиць міста Дерибасівською.

Питання для самостійної роботи:

1. Визначте сутнісні характеристики культури.

2. Роль і значення становлення капіталістичних відносин в Україні та розвиток культури.

3. Особливості української науки і культури початку XIX ст.

4. Які науково-мистецькі товариства діяли в Україні?

5. "Просвіти", їх роль і значення в культурному розвитку народу.

Список рекомендованої літератури:

1. Донникова И.А. Культурология. Введение в теорию культуры: учебное пособие – Одесса: ОНМА, 2007. – 76 с.

2. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. — К., 1998.

3. Галич О. Сповідь перед історією // Вітчизна. — 1994. — № 11-12.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 т. — К., 1992.

5. Драгоманов М. Твори: В 2 т. — К., 1970.

6. Ефименко А. Н. История украинского народа. — К., 1990.

7. Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. — К., 1990.

8. Запаско Я. П., Ісаєвич Я. Д. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні. — Львів, 1981. — Кн. 1; Львів, 1984. — Кн. 2. — Ч. 1, 2.

9. Історія культури України / В. А. Бокань та ін. — К., 1993. — Ч. І; 1994. — Ч. ІІ.

10. Історія України. — Львів, 1996.

11. Історія України. Нове бачення: В 2 т. — К., 1996.

Дата добавления: 2014-01-04