ЛЕКЦІЯ № 3. з навчальної дисципліни

з навчальної дисципліни

“Організація енергогосподарства”

Модуль 1.Організація та управління енергогосподарством в енергетиці та на промислових підприємствах.

Заняття 3. Організаційна структура управління ЕГ промислового підприємства.

Обговорено на засіданні кафедри № 12

“25” серпня 2011 року. Протокол № 1

Житомир 2011

Час проведення: 2 години

Місце проведення: навчальний клас

Учбово-матеріальне забезпечення:

Інфокус, слайди, схеми, робочі зошити.

Література:

1. В.Т.Мелехин, Г.Л. Багиев, В.А.Полянский. Организация и планирование энергохозяйства промышленных предприятий: Л. Энергоатомиздат, 1988.

2. В.Р.Окороков и др. Основы управления энергетическим производством: М. Высшая школа, 1987.

3. Ламакин Г.Н. Основы менеджмента в электроэнергетике: Учебное пособие. Ч.1. 1-е изд. Тверь: ТГТУ, 2006. 208 с.

№ з/п	Навчальні питання:	Час
І	Вступна частина. Прийом рапорту від чергового навчальної групи. Перевірка наявності студентів (курсантів) і готовності їх до заняття (проведення летючки). Оголошення теми, цілей, питань заняття та порядку їх відпрацьовування.	5хв.
ІІ	Основна частина. Закономірності управління ЕГ. Організаційна структура апарата управління Е/Г промислового підприємства.	80 хв.
ІІІ	Заключна частина. Відповіді на питання що виникли. Підведення підсумків заняття. Завдання на самостійну підготовку.	5хв.

1. Закономірності керування енергогосподарством

Управління, оскільки воно пов'язано з діяльністю людей, повинне враховувати дію загальносоціологічних і економічних законів, властивому даному суспільному ладу.

Поряд з економічними законами в сфері матеріального виробництва існують закономірності, характерні для кожної галузі промисловості, обумовлені специфікою її техніки і технології. Визначені закономірності характерні і для управління. Вони відбивають найбільш істотні, повторювані, об'єктивні явища в процесі управління і їхній логічний зв'язок. Тільки знаючи закономірності процесу управління, можна на науковій основі виробити конкретні прийоми у всьому різноманітті відносин управління.

Можна виділити специфічні закономірності. Такий розподіл варто вважати умовним, тому що ці закономірності в процесі управління виявляються і діють сукупно.

Специфічні закономірності управління енергогосподарством визначаються - розходженнями в структурі й обсязі енергоспоживання, схемах енергопостачання, складі основних виробничих фондів в енергогосподарстві, масштабах енергогосподарства підприємств.

Ці розходження обумовлені безліччю причин і факторів, основні з яких:

· галузева приналежність підприємства, а звідси характер сировини, технологія виробництва, призначення і характер продукції й ін.;

· ступінь охоплення підприємством різних стадій виробництва (готовий чи продукт напівфабрикат);

· ступінь спеціалізації продукції;

· ступінь кооперації (одержання напівфабрикатів, заготівель, готових виробів);

· ступінь механізації й автоматизації виробництва;

· тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

· енергетичні фактори (джерела енергопостачання, тип, потужність і розміщення энергогенерирующих установок) і зв'язку підприємства с системами енергопостачання промислового вузла;

· історичні умови розвитку підприємства і його енергогосподарства.

Зазначені фактори взаємозалежні і взаємообумовлені.

Наприклад, галузеві особливості і виробнича потужність підприємства визначають не тільки технологію виробництва, але також види і параметри використовуваних енергоносіїв, обсяг енергоспоживання і склад устаткування, що споживає енергію. На вибір енергоносіїв і енергоустаткування для технологічних процесів великий вплив роблять енергетичні фактори і зв'язки підприємства с системами енергопостачання вузла. У свою чергу, від енергоносія, його параметри і склад енергоспоживаючого устаткування впливають на вибір схеми енергопостачання. На обсяг енергоспоживання й склад енергоспоживаючого устаткування також впливає ступінь спеціалізації продукції, кооперації підприємства, механізації й автоматизації виробництва і т. д,

Основу енергогосподарства складають схеми енергопостачання, що визначають вирішальний вплив на вибір їх енергетичних факторів і зв'язків підприємства с системами енергопостачання вузла. Порозумівається це тим, що вибір джерел енергопостачання, типу, потужності і місця розташування установок, що генерують, найбільш ефективних способів використання вторинних енергоресурсів повинний вироблятися на основі комплексного обліку стану і перспектив розвитку системи енергопостачання вузла.

Вищевикладене показує, що схеми енергопостачання підприємств навіть однієї і тієї ж галузі промисловості будуть істотно відрізнятися один від одного і разом з видами використовуємих енергоресурсів і обсягом енергоспоживання визначають склад і потужність основних фондів енергогосподарства, а тим самим його масштаби й обсяг робіт з ремонтно-експлуатаційного обслуговування.

Отже, методи і засоби удосконалювання системи управління в значній мірі будуть залежати від особливостей енергогосподарства як об'єкта управління.

Найбільші труднощі виникають при керуванні енергогосподарством на підприємствах машинобудування і металообробки, особливо з дрібносерійним і одиничним виробництвом. На таких підприємствах систематично змінюється номенклатура продукції, що випускається, що приводить до розробки нової технології, зміні режимів роботи устаткування, до змін в організації виробництва і т.д. Звідси ускладнюється рішення таких задач, як організація управління енергогосподарством, спеціалізація енергоцехів, нормування енергоспоживання, планування енергопостачання й ін.

Як було встановлено, енергогосподарство являє собою систему, що безупинно розвивається і складається з ряду підсистем. У силу цього в енергогосподарстві змінюється співвідношення його окремих підсистем. Основною умовою нормального функціонування підприємства є пропорційність у розвитку основного виробництва й енергогосподарства, що оцінюється тим, наскільки надійне й економічне енергопостачання підрозділів підприємств. Експлуатація мало економічного енергоустаткування, недостатня механізація й автоматизація технологічних процесів (при виробництві, передачі, розподілі і споживанні енергії) і ремонтних робіт приводять до зайвих витрат в енергогосподарстві і тим самим підвищують собівартість продукції, що випускається на підприємстві.

Таким чином, для надійного й економічного енергопостачання основного виробництва, а також для зниження енергетичної складової в собівартості продукції підприємства необхідно передбачити ефективну співвідносність розвитку основного виробництва й енергогосподарства. Для досягнення цього необхідна пропорційність і усередині енергогосподарства, а саме між керованою і керуючою системами.

Виділимо закономірності управління Е/Г:

1. Пропорційність між експлуатаційними і ремонтними енергоцехами (ділянками), а саме між їхніми виробничими потужностями.

Якщо виробничі потужності визначені неправильно, то це приводить до диспропорцій в енергогосподарстві і, як наслідок, до зниження надійності й економічності енергопостачання, У такому випадку весь процес управління, як правило, зводиться до усунення наявних диспропорцій, що вимагає відволікання управлінського персоналу від виконуваних їм основних функцій.

Дата добавления: 2014-01-04