Пропорційність між енергогосподарством і відділом головного енергетика (ВГЕ)

Пропорційність між професіями, кваліфікаціями експлуатаційного і ремонтного персоналу.

Пропорційність між різними групами устаткування.

Відсутність такої пропорційності приводить до появи так званих вузьких місць, тобто невідповідності потужності (продуктивності) окремих видів устаткування, наприклад установок що генерують, пропускної здатності енергетичних мереж.

Диспропорції між групами устаткування приводять до зниження надійності енергопостачання, недовикористанню потужності окремих видів устаткування і підвищенню витрати енергоресурсів. В остаточному підсумку це істотно знижує ефективність роботи енергогосподарства і підприємства в цілому.

Недостача чи надлишок робочих окремих професій і кваліфікацій різко знижує продуктивність праці, якість виконуваних, робіт і надійність енергопостачання. Тому необхідно враховувати специфіку енергогосподарства при підборі, підготовці і розміщенні кадрів по робочих місцях і зонам обслуговування.

Так, чим могутніше і крупніше енергогосподарство, тим відносно більше повинний бути ВГЕ. Але ця залежність не прямо пропорційна, тому що на чисельність персоналу ВГЕ будуть впливати різні фактори, наприклад механізація управління. Більш того, чим вище рівень організації в енергоцехах і ВГЕ, тим менше буде чисельність персоналу у відділі.

При розробці організаційної структури ВГЕ варто виходити з того, що кожне бюро (група) повинне бути здатним оперативно вирішувати свої функціональні задачі, спрямовані на чітку організацію роботи в енергоцехах (на ділянках).

5. Пропорційність між ланками структурних підрозділів у керуючій і керованій системах (в ВГЕ і енергоцехах).

В даний час не мається чітких рекомендацій з організаційній структурі управління енергогосподарством, і на промислових підприємствах до цього підходять по-різному. Розробка наукових методів по визначенню оптимальної ланковості структурних підрозділів у енергоцехах і ВГЕ є найважливішою задачею на сучасному етапі удосконалювання структури управління виробництвом.

Отже, управління енергогосподарством у цілому і в його підрозділах підпорядковується визначеним закономірностям, пізнання яких дозволяє виробити принципи управління.

2. Організаційна структура апарата управління енергогосподарством

З виробничою структурою енергогосподарства безпосередньо зв'язане питання про організаційну структуру апарата управління енергогосподарством, тобто відділу головного енергетика.

Велика кількість різноманітного енергоустаткування і складних енергоустановок вимагає єдиного керівництва енергогосподарством. На заводах його здійснює головний енергетик. У керуванні енергогосподарством йому допомагає управлінський апарат ВГЕ і енергоцехов.

Головний енергетик виконує наступні задачі:

· здійснює безпосереднє адміністративно-технічне керівництво ВГЕ і енергоцехами,

· технічне і методичне керівництво службами цехових енергетиків, нагляд за експлуатацією енергоустаткування, енергоустановок і використанням енергоресурсів на підприємстві.

У своїй роботі головний енергетик керується наступними документами:

- чинним законодавством,

- постановами уряду,

- наказами і вказівками міністерства,

- правилами технічної експлуатації енергоустаткування, техніки безпеки і користування енергією, Держтехнадзора й іншими,

- наказами, розпорядженнями директора і головного інженера підприємства,

- положенням про ВГЕ підприємства.

Головному енергетику доцільно мати двох заступників — по електротехнічному і по теплотехнічному господарству.

Заступники головного енергетика здійснюють безпосереднє технічне й оперативне керівництво відповідними енергоцехами і персоналом енергослужб виробничих цехів.

Відділ головного енергетика (ВГЕ) повинний працювати в тісній взаємодії з відділами капітального будівництва, головного механіка, головного технолога, матеріально-технічного постачання, планово-економічним, організації праці і зарплати. Ці відділи погоджують з ВГЕ питання і документи, що відносяться до компетенції головного енергетика, до діяльності підлеглих йому підрозділів чи підрозділів, що стосуються енергогосподарства, і його персоналу.

Питання і документи узгодження:

· виробництво усіх видів земляних робіт на території заводу;

· придбання, перестановка і заміна енергоустаткування;

· проекти будівництва нових об'єктів і реконструкції існуючих цехів;

· графіки ремонтів технологічного устаткування;

· плани підготовки ІТП і робітників;

· положення про преміювання за економію палива й енергії;

· договори на відпустку різних видів енергії стороннім споживачам і ін.

Відносини ВГЕ з відділами заводу будуються на взаємному виконанні зобов'язань, обумовлених відповідними типовими положеннями, директивними вказівками і наказами керівників підприємства.

Експлуатація енергоустаткування і мереж здійснюється енергоцехами і енергоділянками виробничих цехів,

До функцій експлуатаційного обслуговування відносяться наступні:

· спостереження за роботою і станом устаткування;

· пуск і зупинка устаткування; проведення різних переключень;

· змащення, обтирання, чищення устаткування;

· ведення оперативних журналів;

· запис показань приладів контролю й обліку і т.д.

В ВГЕ можуть бути створені наступні функціональні підрозділи: планово-економічне бюро (група); бюро (група) планово-попереджувального ремонту; електроконструкторське бюро (група); теплобюро (група); електробюро (група); вентиляційне бюро (група) і ін.

На підприємствах маються значні резерви щодо удосконалення організації управління енергогосподарством різними методами.

Методи удосконалення організації управління енергогосподарством:

- діагностики,

- розробкою типових структур,

- порівнянням різних варіантів структури управління,

- математичним моделюванням.

Метод діагностики припускає використання й узагальнення досвіду роботи енергогосподарства і розробку на цій основі рекомендацій з удосконалювання його структури.

Розробка типових структур управління енергогосподарством дозволяє забезпечити єдиний підхід до організації апарата управління енергогосподарством на підприємствах не тільки підгалузей, але і галузі в цілому. Поряд з цим розробка типових структур дозволить максимально врахувати конкретні умови кожного підприємства.

Порівняння різних варіантів структури управління енергогосподарством через велику трудомісткість дослідження не дозволяє розглянути велике число варіантів, і тому немає впевненості в тім, що обраний варіант дійсно буде оптимальним.

Математичне моделювання полягає в тім, що з допомогою моделі функціонування організаційної системи досліджуються основні характеристики великого числа варіантів організаційних структур енергогосподарства.

З розглянутих методів слід віддати перевагу розробці типових структур управління. Пояснюється це тим, що удосконалення організаційної структури управління енергогосподарством повинне бути безупинним, а це можливо лише на основі типових структур. Типізація забезпечує єдиний підхід до пошуку оптимального варіанта структури в кожнім конкретному випадку.

Розробка структури апарата управління енергогосподарством є важливим етапом у побудові організаційної структури управління енергогосподарством, тому що дозволяє установити чітку співпідпорядкованість і взаємозв'язок його структурних підрозділів.

В даний час маються дві розроблені типові структури ВГЕ на підприємствах.

Відповідно до першого, рекомендується встановлювати структуру і штати ВГЕ, виходячи з масштабів і складності енергогосподарства підприємства. Останні оцінюються по електричному і тепловому навантаженню, а також споживанню стиснутого повітря і води.

Однак такий підхід до оцінки масштабів і складності енергогосподарства необ'єктивний.

Наприклад, при однаковій споживаній потужності підприємства можуть мати різне число електроустановок — від декількох десятків до сотень і тисяч. Зовсім очевидно, що енергогосподарство підприємства з великим числом струмоприймачів буде значно складніше.

Ще складніше робити висновки про масштаби і складність енергогосподарства по заданих показниках, таких як - споживана потужність, теплове навантаження, витрата стиснутого повітря, витрата води.

При цьому не можна визнати рівноцінними масштаби і складність енергогосподарства підприємств з однаковим споживанням теплової енергії, стиснутого повітря і води, якщо одні з них мають власні котельні, компресорні і насосні станції, а інші одержують енергоносії (чи частина їх) з зовнішніх джерел.

Крім того, необхідно оцінювати й інші фактори, що значною мірою визначають складність і масштаби енергогосподарства, такі як - наявність устаткування для одержання і розподілу газів, холодильної техніки, установок кондиціонування повітря, утилізаційних і т.д..

Відповідно до другої типової структури, рекомендується встановлювати структуру і штати ВГЕ виходячи з категорії енергогосподарства промислового підприємства, що визначається трудоємністю річного плану ППР (у тисячах людино-годин):

Однак він не враховує, інших факторів (наприклад, рівня енергоспоживання), що вносять відповідний вплив на нормативну чисельність персоналу ВГЕ.

Належність енергогосподарства до тієї чи іншої категорії дуже умовна, тому що трудоємність річного плану ППР по окремих категоріях знаходиться в широких межах. Тому чисельність персоналу, що встановлена в ВГЕ по окремих категоріях енергогосподарства, також буде умовною.

Крім того, для обох систем характерні недоліки в побудові структури ВГЕ.

Наприклад, згідно першої структури у складі ВГЕ планово-економічне бюро (групи) не передбачається, а згідно другої - це бюро об'єднано з бюро ППР. Рекомендовані цими системами структури ВГЕ не враховують один з основних принципів побудови апарата управління — принцип нормо керованості.

Для усунення відзначених недоліків найбільш доцільним виявляється методика побудови структури ВГЕ і визначення чисельності персоналу на основі розроблених норм витрат управлінської праці для ІТП і службовців.

Існують наступні методи нормування:

1. метод аналогії,

2. метод укрупнених нормативів,

3. метод прямого нормування,

4. метод загальної трудоємності (метод, заснований на загальній трудоємності продукції і питомій вазі трудових витрат працівників).

Найбільш простий метод розробки нормативів - метод аналогії, що доцільно використовувати для визначення обсягу робіт тих категорій ІТП і службовців, праця яких не піддається обліку через відсутність норм на виконувані ними роботи. Метод аналогії можна застосовувати для визначення чисельності ІТП по функції оперативного управління;

Інший метод нормування — метод укрупнених нормативів чисельності, заснований на непрямому вимірі трудоємності комплексу робіт з кожної функції управління. Укрупнені нормативи чисельності розробляються одночасно з типовими структурами управління енергогосподарством. Цей метод може бути використаний головним чином для розрахунку чисельності керівників, фахівців і технічних працівників. Наприклад, для визначення чисельності ІТП в ВГЕ;

Третім є метод прямого нормування. Він застосовується для нормування постійно повторюваних робіт шляхом розробки нормативів і норм часу. Так, наприклад, цим методом доцільно нормувати роботи, виконувані друкарками, обліковцями й ін. — для визначення чисельності службовців;

Метод загальної трудоємності. Для розрахунку витрат праці і визначення норм часу на окрему функцію управління енергогосподарством може бути застосований цей метод, заснований на загальній трудоємності продукції і питомій вазі трудових витрат працівників, зайнятих реалізацією цієї функції. У цьому випадку береться час, фактично відпрацьований управлінським персоналом (фактична трудоємність управління по функції Тф), виявляються резерви зниження трудоємності управління DТ и на їхню величину зменшується фактична трудоємність Н_в.п..

Норми витрат праці в людино-годинах можуть бути визначені по наступній формулі:

де ВП -валова продукція, обсяг робіт і т.д.

Метод загальної трудомісткості застосовується для визначення чисельності ІТП в енергоремонтних цехах (чи на ділянках).

Нормативи чисельності ІТП визначаються по формулах, які виведені з урахуванням фактичної чисельності ІТП та заданих факторів (вартості фондів, обладнання, кількість споживаємої енергії, чисельності робітників та інш.) (чотири варіанти нормативних формул) з метою вибору найкращого — найбільш придатного для практичного використання:

де Н — нормативна чисельність ІТП відділу головного енергетика чи енергомеханичного відділу; Ф — вартість основних фондів, тис. грн.; Р_ре — чисельність робочих енергогосподарства заводу, чол.; Ф_о - вартість основних фондів без вартості будинків і споруджень, тис. грн.; Р_вр — чисельність виробничих робітників на заводі, тис. чол.; Ф_б — вартість будинків, млн. грн.; Ф_ве — вартість енергоустаткування, млн. грн.; Р_рс — кількість одиниць ремонтної складності, тис.; Е— кількість енергії, що споживаеться млн. квт-г.

Для розрахунку нормативної чисельності ІТП в ВГЕ варто використовувати формули (Н1) і (Н4). Оптимальний варіант був обраний на підставі порівняння фактичної і нормативної чисельності по функції управління енергогосподарством. Добір факторів, що впливають на чисельність ІТП, вироблявся на підставі результатів кореляційного аналізу, якому передував логіко-економічний добір факторів.

Розрахунки показують, що оптимальна чисельність ІТП, при якій утвориться енергобюро, складає п'ять чоловік.

Розміщення ІТП по робочих місцях і структурних підрозділах здійснюється відповідно до норм керованості й обслуговування.

Норма керованості — це число ІТП, що приходяться на керівника групи (начальника бюро), чи число керівників груп (начальників бюро), безпосередньо підлеглих заступнику головного енергетика чи головному енергетику.

Норма обслуговування - це число груп (бюро), закріплених за одним керівником.

Вищевикладене дозволяє запропонувати структуру і штати ВГЕ (табл. 1.1) і організаційну структуру управління енергогосподарством (мал. 1.5) стосовно до підприємств машинобудування і металообробки.

У залежності від виробничої потужності підприємства структура може помітно змінюватися шляхом об'єднання окремих рівнів і ланок управління енергогосподарства. Однак усі задачі управління, функції окремих ланок і співпідпорядкованість принципово зберігаються незалежно від виділення тієї чи іншої частини управління в самостійну ланку.

Удосконалення організаційної структури управління енергогосподарством необхідно сполучити з розробкою заходів щодо оптимізації, зокрема по упорядкуванню, документообігу.

Це пояснюється тим, що більшість результатів діяльності апарата управління енергогосподарством фіксується на матеріальних носіях інформації — документах, Об'єктивною ознакою кожного документа є періодичність його складання і використання.

					Таблиця 1.1. Структура та штати ВГЕ, чол.
ІТР	службовці	Енергогрупа при ВГМ	Головеий енергетик	Заступник головного енергетика	Групи (бюро)	Чисельність ВГЕ
електрична	теплотехнічна	вентиляційна	електро - конструкторська	планувально -попереджувального ремонту	планово - економічна
2 - 4		2 - 4									2 - 4
5 - 8					1 - 2		1 - 2		1 - 2		6 - 9
9 - 14					2 - 3	1 - 2	1 - 3	1 - 2			10 - 15
15 - 20					3 - 4	2 - 3		2 - 3	2 - 3	1 - 2	17 - 22
21 - 25				2 - 4	4 - 5	3 - 4	3 - 4				24 - 28
26 - 29					5 - 6	4 - 5		3 - 4			29 - 32
					5 - 6	5 - 6	4 - 6	4 - 6	5 - 6	4 - 6
і т. д.

По напрямку руху інформація підрозділяється на вхідну і вихідну. Вхідна інформація складається з зовнішньої (від вищестоящих і інших організацій, від підрозділів заводу) і внутрішньої (від структурних підрозділів, енергогосподарства). Вихідна інформація також підрозділяється на зовнішню (для вищестоящих і інших організацій, для підрозділів заводу) і внутрішню (для підрозділів енергогосподарства).

На основі сумарного числа передач документів (документопотоків) здійснюється аналіз більшості практичних рішень, прийнятих ІТП і працівниками енергогосподарства.

Для оптимізації документопотоків усередині енергогосподарства (при накладених обмеженнях) необхідно мінімізувати сумарне число, чи сумарну кратність, передач документів. Аналітично це може бути виражене так

де Т_ц — загальна тривалість циклу обробки документів;

t_i - час виконання технологічної операції (обробки одиниці інформації);

t_{м. о} — перерив між суміжними операціями, який використовувається для контролю інформації і передачі її до місця виконання наступної операції) з обліком часу, протягом якого документ лежить без руху;

к_о — число операцій (формування, прийом, передача, обробка і збереження), що виконуються над документами;

n _д—число документів.

		Рис.1.5. Типова структура управління енергетичним господарством _____ лінійно – функціональне управління _ _ _ оперативне управління

Економічний зміст мінімізації сумарного числа передач документів як показника оптимальності зводиться до досягнення мінімуму значення другого доданку. У результаті загальна тривалість циклу обробки всієї сукупності документів Т_ц буде зменшена оптимальним образом при даних обмеженнях і сформованому рівні механізації обробки документів.

Інакше кажучи, мінімальне число передач кожного документа — це дотримання прямоточности його проходження між структурними підрозділами підприємства. Цикл передач може бути визначено формулою

де N — число переданих (фізичних) документів;

n_n - число підрозділів, через які проходить документ.

Розглянуті питання дозволяють запропонувати схему вдосконалення організаційної структури управління енергогосподарством (мал. 1.6).

Для оцінки ефективності структури апарата управління підприємством використовують коефіцієнт раціональності, коефіцієнт керованості і коефіцієнт оптимальності.

Коефіцієнт раціональності кількісно характеризує структуру апарата управління енергогосподарством і дорівнює відношенню фактичної чисельності ІТП і працівників енергогосподарства, до нормативної (розрахункової) по кожній функції управління;

де n _ф— число функцій управління енергогосподарством, прийнятих у розрахунок.

Коефіцієнт керованості характеризує ефективність використання робочого часу головного енергетика, його заступників, начальників бюро (груп), начальника енергоцеху і так далі виходячиз норм керованості. Визначається цей коефіцієнт як відношення фактичної і нормативної (встановленої) норми керованості по кожному з передбачених структурою ВГЕ рівнів (ієрархії) управління;

де n_у — число рівнів управління енергогосподарством;

т — число керівників підрозділів енергогосподарства.

Коефіцієнт оптимальності може бути знайдений як відношення теоретичного (оптимального) розподілу документопотоків (усередині енергогосподарства, між енергогосподарством і підрозділами підприємств) до фактичного. Цей коефіцієнт забезпечує точну кількісну оцінку раціональності й ефективності документообігу в просторі і часі. Визначається він наступною формулою:

де Z _опт і Z _ф— значення цільової функції при оптимальному і фактичному розподілі потоків документів за результатами оптимізації.

Інтегральна оцінка якості існуючої структури управління енергогосподарством визначається як добуток коефіцієнтів

Граничне значення кожного коефіцієнта і їхній добуток дорівнює одиниці.

Старший викладач кафедри №12

Кандидат технічних наук Ю.П.Гончаренко

Дата добавления: 2014-01-04