ІV. Відповіді на запитання курсантів

ІІ. Ознайомлення курсантів з темою та метою лекції.

І. Вступна частина.

Тема лекції № 2.1. Психофізіологічні основи діяльності оператора.

ЛЕКЦІЯ

Предмет: Інженерна психологія

Тема № 3. Психічні стани людини і надійність систем «людина-техніка»

Час: 5 год., з них 2 год. лекцій, 2 год. семінарських занять, 1 год. самостійна робота

Час: 2 год.

Навчальна мета: ознайомити курсантів з основними психічними та психофізіологічними властивостями людини, основними аналізаторами та їх характеристикою, розкрити сутність поняття «надійність» людини в системах «людина-техніка»

Виховна мета: формування у курсантів умінь раціональної навчальної діяльності, необхідності дотримання службової дисципліни та правил поведінки у суспільстві

Матеріально-методичне забезпечення: тексти лекцій, керівні документи, методична література, навчальні посібники.

Лекцію розробив: канд.пед.наук, доцент кафедри ПДвОУтаП

Мукомел Світлана Анатоліївна

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол № 1від 27 серпня 2012р.

Послідовність проведення заняття:

ІІІ. Викладання навчального матеріалу:

Питання:

1.Психологія надійності людини в системах«людина-техніка».

2.Загальні поняття про властивості людини. Зоровий, слуховий, тактильний та інші аналізатори, їх характеристика.

3.Психічні процеси, психічні властивості та психічні стани людини - оператора.

V. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку).

Завдання для самостійного опрацювання

Підготуйте сповіщення за однією із тем:

1. Розкрийте психологічний зміст поняття «надійність» людини в системах «людина-техніка».

2. Відмови та їх наслідки для системи «людина-техніка».

3. Першопричини помилок за особистим фактором.

4. Надійність людини-оператора та її зв’язок з помилками людини в системах «людина-техніка».

Література:

1. Душков Б.А., Корольов Ф.В., Б.А. Смирнов. Основы инженерной психологии. Учебник для студентов вузов. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 576 с.

2. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология в системах «человек - техника»: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.

3. Стрелков Ю.К. Инженерная и профессиональная психология: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. – 360 с.

4. Стрелков Ю.К. Практикум по инженерной психологии и эргономике: Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 400 с.

5. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

1.Психологія надійності людини в системах «людина-техніка».

Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності, що зумовлено взаємодією всіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо навести декілька прикладів. Насамперед це стосується людського мозку. Одні дослідники вважають, що він використовується на 2-3%, інші — на 5-6% потенційних можливостей. Запас міцності «конструкції людини» має коефіцієнт 10, тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини є органом кровообігу; воно протягом усього

життя перекачує близько 170 мільйонів літрів крові (за 70 років), за допомогою 100 000 скорочень і розслаблень протягом однієї тільки доби, або 2,5 мільярдів протягом життя, у той час як найсучасніша система забезпечує в 100 разів менше.

Організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більше, ніж ми витримуємо у практичній діяльності.

З наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно високі. Це дає можливість виживати людині як біологічному виду в складних умовах. У результаті своєї бурхливої трудової діяльності людина на рубежі третього тисячоліття досягла величезних успіхів у перетворенні навколишнього світу. Проте досягнення людини в галузі науки, техніки, виробництва при створенні комфортних умов життя призвели до утворення нових видів небезпеки та до деградації резервів організму людини.

Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка

породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, а ні як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди. Звідси постає питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень.

Причини залежать від безлічі різноманітних факторів і їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори, індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Всім живим істотам притаманна перша сигнальна система — реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані з самозбереженням, продовженням роду тощо.

Поведінка за навичками — це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).

Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом,- що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Розрізняють свідомість конкретної людини і її самосвідомість. Результат першої — це знання конкретної людини про світ, а другої — знання людини про саму себе, свої реальні та потенційні можливості. Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості. Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

Надійність людини-оператора (у системі) — вірогідність безпомилкової і безвідмовної роботи людини-оператора протягом заданого інтервалу часу.

Надійність — сукупна професійна якість, яка визначається через категорію станів, а стан оцінюється за тим, наскільки в даний момент часу людина-оператор або система керування відповідають висуненим до них вимогам.

Вперше науковий зміст поняття «надійність» було сформульовано стосовно технічних засобів. Як самостійна наукова дисципліна теорія надійності встановлює закономірності виникнення відмов пристроїв і методи їх прогнозування; винаходить способи підвищення надійності технічних засобів в процесі їх проектування і наступному виготовленні, а також прийоми підтримання надійності під час їх збереження й експлуатації; розробляє методи перевірки надійності виробів.

Сучасна праця під впливом науково-технічної революції й удосконалювання трудового процесу стає усе більш складною і різноманітною. Впровадження нових машин і комплексів, оснащених програмним управлінням, впровадження гнучких виробничих систем – усе це вимагає не тільки високої професійної підготовки, необхідної для прийняття швидких і компетентних рішень, але й великої моральної зрілості, що забезпечує відповідальність і сумлінність дій працівника, свідоме ставлення його до своїх суспільних обов'язків. Виникає проблема професійної надійності майбутніх спеціалістів, що характеризує працівника за кінцевим результатом його діяльності.

На відміну від стійкості, яка характеризує збереження рівня ефективності і якості діяльності на відносно стабільній, однорідній, незмінній ділянці трудового процесу при вирішенні конкретної задачі, надійність діяльності відображає й особливості зміни стійкості при переключенні від одного завдання до іншого, при переході до різних умов виконання цих завдань в межах конкретної діяльності. У зв'язку із цим надійність конкретної діяльності характеризує вірогідність збереження її стійкості у мінливих умовах.

Проблема професійної надійності тісно пов’язана із широким колом суміжних питань, серед яких: людина і особистість; людський фактор; функціональний стан людини; діяльність і професійна діяльність; професійний добір і професійна придатність; працездатність людини; професійна помилка і відмова; становлення професіонала тощо, які знайшли відображення у наукових дослідженнях. Також досить докладно вивчаються питання співвідношення усталеності, ефективності і якості діяльності з її надійністю.

Вважають, що існує динамічний зв'язок між якісним боком надійності (властивостями організму та психіки людини) і кількісним (стабільністю і ефективністю професійних досягнень).

У вивченні надійності змагальної діяльності спеціалісти, як правило, розглядають чотири основних фактори: біомеханічний, медико-біологічний, психологічний, соціально-педагогічний.

Біомеханічний фактор надійності найбільш тісно пов'язаний з технікою, з якою працює людина.

Медико-біологічний фактор включає до складу надійності стан здоров'я, функціонування центральної нервової системи та її аналізаторів, енергетичні та біомеханічні передумови. Практиками та вченими розроблено критерії та тести визначення медико-біологічних умов, які сприяють підвищенню надійності діяльності.

Психологічний фактор відіграє інтегральну роль, забезпечуючи рівень психорегуляції, який відповідає завданням змагальної діяльності, створюючи передумови для реалізації біомеханічного, медико-біологічного і соціально-педагогічного факторів надійності людини-оператора. Найважливішими складовими психічної надійності спеціалісти вважають спеціалізоване сприймання, концентрацію уваги, регуляцію емоційних станів, вольові прояви, силу нервової системи, мотиви діяльності та їх ієрархію в структурі особистості, комунікативні здібності.

Соціально-педагогічний фактор надійності включає широкий спектр проблем людини-оператора відповідно до культурних, національних, інтернаціональних, патріотичних, державних інтересів та традицій.

Таким чином, психічна надійність - це властивість особистості.

Психічна надійність - це системна якість психіки, в якій задіяні біологічний, психофізіологічний, особистісний та соціально-психологічний рівні її функціонування. Не менш важливими компонентами поняття "психічна надійність" є стабільність та висока ефективність результатів діяльності людини-оператора. Відомо, що більша половина збоїв та помилок у системі "людина-машина" зумовлені ненадійністю людини. Вважається, що надійність людини підвищується порівняно з машиною в міру зростання складності завдання, тобто при зміні умов діяльності в бік ускладнення, при діях, які вимагають прийняття оригінальних рішень.

Особливе місце у формуванні поняття психічна надійність належить стійкості до стресу - неспецифічній реакції організму на різні шкідливі фактори: холод, голод, втому, швидке пересування, недостатність кисню, втрату крові, біль, невизначеність ситуації, надзвичайне значення подій для особистості тощо. На вплив стрес-факторів організм відповідає не тільки відповідною захисною реакцією, але й універсальним процесом - адаптаційним синдромом, тобто мобілізацією можливостей організму для пристосування до умов, які викликали стрес. Існують захворювання, які викликаються неадаптованістю організму до стресових умов (алергія, виразка шлунку, серцево-судинні захворювання), існує і звикання до хронічного стресу (в альпіністів, рятівників, учасників різних ралі). При цьому стресові реакції можуть бути викликані не тільки реальними умовами, але і уявою про небезпеку, тобто психічним шляхом. У зв'язку з цим навички психорегуляції можуть стати передумовою підвищення психічної надійності.

Дата добавления: 2014-01-04