Зоровий аналізатор.

У житті людини зір відіграє головну роль. Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380-780 нанометрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора, тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження. Хвилі, що перебувають всередині зазначеного діапазону (380 - 780 нм) і відрізняються довжиною, створюють відчуття різного кольору Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. Для транспорту — зелене світло дозволяє рух. Гострота зору вимірюється мінімальним кутом (від 0,5 до 10°), при котрому дві точки ще сприймаються окремо на відстані 5 м. Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м’язів, котрі повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації. Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні їх відтінків. Найбільша видність вдень відповідає жовтому кольору, а вночі або в сутінках — зелено-блакитному. Гама переходів від білого кольору до чорного утворює ахроматичний ряд. Відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається протягом певного часу після зникнення сигналу.

Зв'язок між зоровим сприйняттям довгих хвиль і суб'єктивним відчуттям світла
Довжина хвилі, нм 380-450 455 – 470 470—500 500 – 550 550 – 590 590 – 650 650-780	Відчуття кольору Фіолетовий Синій Блакитний Зелений Жовтий Жовтогарячий (помаранчевий) Червоний

Рис.3.Будова ока

а — вертикальний розріз; б — фрагмент сітківки; в — світлочутливі клітини; / — війковий м'яз; 2 — райдужна оболонка; 3 — передня камера ока; 4, 5 — оптична вісь; 6 — зіниця; 7 — рогівка; 8 — зв'язка капсули кришталика; 9 — кон'юнктива; 10 — кришталик; 11 — склисте тіло; 12— білкова оболонка; 13 — судинна оболонка; 14 — сітківка; 15 — жовта пляма; 16 — місце виходу зорового нерва (17); 18 — паличка; 19 — колбочка; 20 — пігментний шар; 21 — нервові клітини; 22 — ядро

Ефект Пуркіньє— явище зміни колірного сприйняття людським оком при зниженні освітленості об'єктів. Червоні кольори в сутінках здаються темнішими, ніж зелені, а в нічний час - практично чорними, у той час як сині об'єкти «стають» більш світлими.

Johannes Purkinje (1787-1869 рр.), чеський фізіолог

Модель ефекту Пуркіньє — квітка герані, яка зображена в нормальному яскравому світлі, в темряві, і вночі.

Дата добавления: 2014-01-04