Суть управління запасами, мета створення та суспільно-необхідний рівень споживання запасів матеріальних ресурсів

Питання №1

Рівень довіри.

Рівень довіри Р_Д означає, що правило визначення інтервалу дає вірний результат з імовірністю Р_Д, що звичайно вибирається близькою до 1, однак, 1 не дорівнює. Переконаємося статистично на прикладі в тім, що довірчий інтервал з рівнем довіри Р_Д може не містити (з малою імовірністю 1- Р_Д) істинне значення параметру.

Приклад 3.4. Розглянемо наведений у (3.5) випадковий інтервал I(x₁,..., x_n), що при будь-якім значенні а накриває це значення з великою імовірністю Р_Д:

Р { I (x₁,...,x_n) є a } = Р _Д,

і тому, якщо знехтувати можливістю здійснення події a Ï I, що має малу імовірність (1- Р_Д), можна вважати подія a Î I(x₁,...,x_n) є практично достовірною, тобто можна вірити тому, що обчислений за конкретними спостереженнями x₁,...,x_n інтервал I містить невідоме значення параметра а.

Проведемо випробування інтервалу (3.5) на 50 вибірках обсягу n= 10 для трьох рівнів довіри Р _Д: 0.9, 0.99, 0.999 (відповідно, три значення f_p).

При Р _Д = 0.9 число невірних з k =50 результатів виявиться в околиці 5, тому що середнє число невірних

k (1- Р _Д) = 5.

При Р _Д =0.99 поява хоча б одна невірного з k =50 досить ймовірна: імовірність цієї події 1- Р _Д ^k=1-0.99⁵⁰» 0.61.

При Р _Д =0.999 поява хоча б одна невірного є сумнівною: імовірність цієї події 1- Р _Д ^k=1-0.999⁵⁰» 0.05.

У всіх операційних системах, що виробляють товари, та в більшості систем сфери обслуговування завжди є в наявності відповідні запаси. Вони є одним із найбільш дорогих активів фірми, охоплюють близько 40 % загального інвестованого капіталу, тобто це одна з основних складових частин інвес­тицій фірми, що потребує кваліфікованого управління ними.

Управління запасами в найбільш загальному плані — це відповідний вид діяльності, об'єктом якого є створення та зберігання запасів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами — це формування та підтримка оптимального рівня потрібної кількості та типів фізичних ресурсів для забезпечення ре­алізації стратегічного плану організації. Усі організації мають свої типи планування запасів та управління ними. Банк здійснює управління запасами стосовно його грошової готівки, школи — запасами навчальних посібників тощо.

У випадках з фізичними продуктами організація має виз­начитись, виробляти їх чи закуповувати. Визначившись із цим питанням, вона повинна спрогнозувати попит і лише потім операційні менеджери визначають запаси, необхідні для задо­волення цього попиту.

Формуються запаси з метою розв'язання таких проблем:

• створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів та усунення необхідності безперервних по­ставок;

• забезпечення оптимального обслуговування споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний з можливістю поставки про­дукції у будь-який час);

• сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко пе­реходити на виробництво іншої продукції завдяки запа­сам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);

• забезпечення стабільності виробництва (чим більша невизначеність ситуації на ринку, тим більша необхідність страхування через створення резервних запасів);

• вирівнювання виробничого процесу згідно з попитом, що змінюється (здатність задовольнити попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягів запасів);

• отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею за­ пасів за нижчою ціною й продажем їх у майбутньому).

Суспільнонеобхідний рівень матеріалоспоживання

В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між то­варовиробниками встановлюється деякий найбільш пошире­ний рівень витрат, який на даний період є відносно нормаль­ним, або суспільне необхідним. На певний час цей рівень стабільний, з деякою тенденцією до зниження.

Усі виробники мають функціонувати в рамках цього, об'єктивно сформованого рівня матеріалоспоживання. Будь-яке перевищення суспільнонеобхідного рівня витрат для даного товаровиробника супроводжується негативними економічними наслідками — аж до банкрутства. Тому кожне підприємство повинно працювати так, щоб його витрати не перевищували цей сформований суспільно-необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму вико­ристання матеріальних запасів ресурсів, тобто ресурсозбере­ження.

Величина витрат запасів матеріальних ресурсів значноюй мірою визначається характером процесу матеріалоспоживан­ня. Водночас цей процес знаходиться під впливом ряду фак­торів:

1.Тип виробництва, а саме: масове, великосерійне, середньо серійне, дрібносерійне й одиничне.

2.Обсяг виробництва.

3.Ступінь регламентації виробничого процесу, насампе­ред в частині вимог до предметів праці — від його почат­кової стадії аж до готової продукції.

4.Тривалість виробничого циклу, який визначає величи­ну незавершеного виробництва.

5.Номенклатура (асортимент) створюваної продукції чи виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми.

6.Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкого переналагодження для випуску нових видів виробів.

7.Вид виробів чи робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріале- та наукомісткості.

8.Рівень завершеності виробів, що виготовляються.

9.Рівень надійності виробів, що визначає матеріаловитрати в процесі їх експлуатації.

10.Характеристика технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності тощо.

Перераховані фактори визначають характер формування запасів, їх використання та управління матеріальними ресур­сами.

Дата добавления: 2014-01-04