Залежний і незалежний попит на запаси

Та моделі управління запасами

Види попиту на матеріально-технічні запаси, системи

Питання №3

Функція отримання переваг при наданні скидок.

Більшість постачальників пропонують скидки (дисконти) при більших замовленнях. Закупівля великих кількостей запасів може знизити вартість продуктів, що виробляються. Але існує й цілий ряд недоліків, пов'язаних із купівлею великих партій запасів. Це і більш висока вартість зберігання, псування, руй­нування складу, зростання величини страхування, крадіжки тощо. Крім того, збільшуючи інвестиції в запаси, фірма змен­шує грошову готівку і відповідно зменшує можливість інвес­тування за іншими напрямами.

Створення та зберігання запасів потребують значних вит­рат, щорічна сума яких перевищує 1/4 вартості самих запасів. Тому необхідно чітко управляти запасами, щоб ці витрати бу­ли мінімальними і щоб забезпечити той рівень обслуговуван­ня та задоволення потреб клієнтів, до якого прагне компанія.

Водночас використання матеріалів із запасу визначається швидкістю їх споживання, тобто не піддається регулюванню з боку операційних менеджерів. Вони можуть зосередитись ли­ше на управлінні надходженням матеріалів у запаси, прийма­ючи два основні рішення: про час видачі замовлення на за­купівлю чи виробництво товару для поповнення запасу і про кількість або обсяг замовлення.

Характер і ефективність цих рішень залежать від виду по­питу на конкретний тип запасу. Теорія менеджменту виділяє залежний і незалежний попит.

Якщо використання предмету безпосередньо пов'язане з планами виробництва інших виробів, то такий попит нази­вається залежним. Іншими словами, тут попит на певний виріб має вплив на попит на інші вироби. Цей попит (залеж­ний) існує в основному на матеріали та комплектуючі вироби, що застосовуються при випуску продукції.

Тому ко­ли менеджер може спрогнозувати попит на кінцевий продукт, то кількість усіх потрібних компонентів цього продукту може бути підрахована, бо вони залежать від цього кінцевого про­дукту і зумовлені планами виробництва останнього. Оскільки плани виробництва відпрацьовуються завчасно, залежний по­пит можна прогнозувати досить точно.

Якщо ж попит на предмети споживання не зумовлюється планами виробництва інших виробів, то такий попит нази­вається незалежним. Попит на більшість готових виробів, що знаходяться в гуртових чи роздрібних торгових запасах, неза­лежний. Наприклад, попит на холодильники може бути неза­лежним від попиту на телевізори. Більше того, попит сьогодні може мати не більше значення, ніж попит завтра. Прогнозува­ти такий попит набагато важче, ніж залежний попит.

Деякі предмети споживання мають як залежний, так і не­залежний попит, наприклад, запасні частини. Вони можуть ви­роблятися як для конкретного певного виробу, так і для роздрібного продажу в магазинах.

У будь-якому випадку процесом створення та використан­ня ресурсів необхідно управляти. Залежно від характеру, виду попиту застосовують різні системи управління запасами.

Система управління запасами при залежному попиті

Система управління запасами при залежному попиті на продукцію дає можливість чітко планувати потреби вироб­ництва в матеріальних ресурсах, оскільки в цій ситуації основою планування є план виробництва. Мета такого планування - забезпечити виробничий процес лише тим, що безпосеред­ньо необхідне для виконання планів поточного періоду та визначення рівня щорічної загальної суми витрат на форму­вання запасів.

Системи управління запасами при незалежному попиті

Управління запасами при незалежному попиті також пе­редбачає використання різних підходів, щоб мінімізувати за­гальні витрати, пов'язані із запасами.

Насамперед, управління запасами при незалежному по­питі використовує такі два підходи: система з фіксованою кількістю продукції; система з фіксованим часом.

1) Система з фіксованою кількістю продукції. За цієї систе­ми постійно контролюється рівень запасів, при якому повторюється замовлення та зумовлювана кількість, тобто ці величи­ни є фіксованими. Коли кількість падає нижче від встановлено­го рівня, видається замовлення на поповнення запасів, причому замовляється одна й та сама кількість виробів (рис. 2).

Система з фіксованою кількістю запасів найбільш при­датна для запасів з такими характеристиками:

1) висока частка вартості предметів постачання;

2) високі витрати зберігання запасів;

3) високий рівень збитків у випадку відсутності запасів;

4) скидка в ціні залежно від замовленої партії;

5) відносно непередбачуваний чи випадковий характер попиту.

2) Система з фіксованим періодом часу. У даному випад­ку замовлення на поповнення запасів розміщується із зада­ною періодичністю, наприклад, раз на два тижні. Кількість виробів, що замовляється, нестабільна і залежить від наяв­ного залишку. На схемі це можна відобразити таким чином (рис. 3).

Ця система найбільш придатна для предметів матеріаль­но-технічного постачання з такими характеристиками: малоцінні предмети; низькі втрати на зберігання запасів; незначні втрати за відсутності запасів у певний період; даний вид запасів - один з багатьох, що закуповується в конкретного постачальника; скидка в ціні залежить від вартості замовлення відразу на кілька виробів; відносно стабільний рівень попиту тощо.

3) Система точності записів обліку. Ця система також є дійовою складовою виробничої системи та системи руху за­пасів. Лише тоді, коли точно визначено, що є в наявності, ор­ганізація може приймати досить обґрунтовані рішення щодо замовлень, планування та перевезень.

Щоб гарантувати точність, записи надходжень та викори­стання запасів мають бути такими ж надійними, як і зберіган­ня на складах. Цей точний облік руху запасів має підтверджу­ватися інвентаризацією або системою аудиторських пе­ревірок. Такі аудиторські перевірки називаються циклами розрахунку.

Цикли розрахунків базуються на класифікації запасів, отриману в результаті АВС-аналізу. У результаті процедури циклу розрахунків (інвентаризації) підраховуються одиниці найменувань, порівнюються з даними поточного обліку, які підтверджуються чи ні, а встановлені неточності періодично документуються. Причини неточностей потім аналізуються, і відповідне коригування вводиться в облікові дані на основі прийнятої класифікації.

4) Система "запаси точно в строк. У більшості виробничих та сервісних організацій запаси існують як системи "точно у випадку". При такій концепції запаси наявні між всіма сегмен­тами виробництва і розподілу, що приводить до невиправдано великих розмірів заділів на робочих місцях, підвищенню за­гальних витрат тощо.

Суттєвий вплив на теорію й практику управління запаса­ми мала розроблена на початку 70-х років у Японії (фірма "Тайота") внутрішньовиробнича система "запаси точно в строк", названа системою „Канбан".

Ця система дає змогу мінімізувати тривалість виробничо­го циклу, усунути у виробничих підрозділах фірми склади си­ровини, матеріалів комплектуючих виробів, готової продукції, а міжопераційні запаси скоротити до мінімально можливих розмірів. У системі запасів "точно в строк" чітка кількість їх оди­ниць надходить у той момент, коли вони потрібні, ні хвилиною раніше чи пізніше виникнення потреби в них.

Ключ системи "запаси точно в строк" - це виробництво невеликими партіями стандартних виробів. Зниження розмірів партій є головною умовою, що забезпечує зниження запасів та їх вартості. Коли використання запасів постійне, се­редній рівень запасів є сума максимальної та мінімальної ве­личини запасу, поділена на два. Тобто, алгебраїчне середній рівень запасу = (Максимум запасу + Мінімум запасу)/2.

Середній рівень запасу падає, коли падає знов замовлюва-на кількість тому, що максимальний рівень запасу змен­шується. Якщо запаси рухаються лише тоді, коли потрібно (тобто витягуються, а не виштовхуються), то ідеальний розмір їх заділів на кожному робочому місці в середньому буде постійними.

5) Системи "Канбан" якраз і працює за принципом прямого поповнення запасу при дуже невеликому розмірі серіїзапа­су. Переваги: виробництво напівфабрикатів прямо пов'язане з реальним споживанням і не створює додаткового навантажен­ня на відділ планування, дозволяючи уникнути великого обся­гу "паперової" роботи.

Послідовність дій учасників системи "Канбан", умови й вимоги, які при цьому мають виконуватися, називають прави­лами "Канбан": в иріб витягується з однієї дільниці на іншу; попередній робочий центр випускає вироби, кількість яких дорівнює кількості раніше витягнутих виробів; бракована продукція не надходить на наступну дільницю; запас виробів на складі має бути мінімальним; коливання попиту компенсується зміною інтенсивності потоку карток замовлення; виробничі потужності робочих центрів мають бути зба­лансованими; дисципліна поставок не допускає порушень.

У цілому ж система "Канбан" потребує точного плануван­ня, має функціонувати ритмічно, бо виникнення дефіциту напівфабрикатів у будь-якому робочому центрі негайно впли­не на роботу всієї системи.

Зараз розроблені різні модифіковані версії системи „Кан­бан", які можна об'єднати в такі типи системи "Канбан": постачання рівними партіями при варіюванні часу між поставками; постачання через рівні проміжки часу при варіюванні розміру партії; варіювання розміру партії й часу постачання в заданих межах; варіювання типів заготовок у партії при багато номенклатурному виробництві.

Більшість теоретиків та практиків менеджменту вважа­ють, що при встановленій меті управління запасами (утриму­вання на мінімальному рівні щорічної загальної суми витрат на забезпечення запасів) моделі управління запасами мають допомогти звести до мінімуму такі показники: кількість замовлень на рік; тривалість страхових циклів; тривалість часу постачання, виготовлення та внутрішньозаводського транспортування; тривалість циклів зберігання на складі; кількість товарів, що знаходяться на складі; кількість складів та комор.

Можливості реалізації цих завдань досить високі, оскільки моделі управління запасами забезпечені програмами і можуть бути чітко розв'язані за допомогою ЕОМ.

Дата добавления: 2014-01-04