Питання – 1. Теоретичні основи клейового з’єднання деталей швейних виробів

Питання

Лекція – 6,7,8

Тема: "Безниткові з ’ єднання деталей швейних виробів"

1. Теоретичні основи клейового з’єднання деталей швейних виробів.

2. Вимоги, що висуваються до клейових з’єднань.

3. Види клеїв і способи їх використання в швейній промисловості.

4. Обладнання, що застосовується для отримання клейових з’єднань

Зварювання термопластичних матеріалів.

5. Фізична суть процесу зварювання матеріалів.

6. Характеристика способів зварювання матеріалів.

7. Напрямки вдосконалення безниткових методів з’єднань з метою економії сировини та матеріальних ресурсів.

Література: О -[1, с. 148-149; 153-158; 161-165]; [2, с. 57-75]; [3, с. 77];

Д - [5]

Деталі одягу з ’ єднують різними способами: нитковим, клейовим, зварним, комбінованим, закльопочним. Застосування того чи іншого способу з ’ єднання вирішується в кожному конкретному випадку в залежності від вимог, що висуваються до з ’ єднань, виду з ’ єднувальних матеріалів, а також продуктивності праці при виконанні з ’ єднання.

Клейовим називають нероз'ємне з'єднання, яке утворюється в результаті взаємодії клейової речовини з матеріалом, якій скріплюється хімічним або термічним способами.

Клейовий спосіб з ’ єднання швейних виробів базується на використанні клейових речовин, які утворюють адгезійний або когезійний зв ’ язок з матеріалами, що склеюються. Процеси склеювання при виготовлені одягу відбуваються при використанні термопластичних клейових речовин. Клейовий спосіб з ’ єднання деталей передбачає дві стадії обробки. Перша стадія характеризується температурою, тиском, часом обробки і зволоженням. Друга – температурою і часом охолодження.

Суть процесу склеювання із застосуванням термопластичних клейових матеріалів полягає в тому, що при нагріванні склеюваних матеріалів, що перебувають під тиском, термопластичний клей розм’ягчується, плавиться і переходить у в'язко текучий стан, завдяки чому проникає в склеюванні матеріали на деяку частину її товщини, де після цього при їх охолодженні твердіє і утворює клейові з’єднання.

Однією з важливих характеристик клейового з’єднання являється міцність, яка визначається двома факторами:

1) адгезією, яка характеризується взаємодією клейової речовини з матеріалом;

2) когезією, яка характеризується взаємодією частинок клею між собою.

Склеювання деталей одягу відбувається в основному за рахунок адгезії, однак потрібно при цьому враховувати і сили когезії.

Існує декілька теорій адгезії: адсорбційна, електрична, дифузійна, механічна та хімічна. У наш час більшість науковців рахують, що визначаючою є хімічна адгезія, згідно чого вона пов’язана з хімічною реакцією при взаємодії клейової речовини і матеріалу.

Клейові з'єднання виконують трьома видами швів:

· з'єднувальним по поверхні (накладний з відкритим зрізом);

· у підгін з відкритим зрізом;

· у підгін з закритим зрізом

Таблиця 1. Види клейових швів

Вид шва	Графічне зображення шва	Схема шва	Вид клейового матеріалу
з'єднувальним по поверхні (накладний з відкритим зрізом)			термоклейовий прокладковий з точковим регулярним і нерегулярним покриттям
у підгін з відкритим зрізом			термоклейовий прокладковий, термоклейовий кромковий, клейова плівка, клейова павутинка, липка стрічка, клейова нитка
у підгін з закритим зрізом			клейова плівка, клейова павутинка, клейова нитка

В якості клейових матеріалів на швейних фабриках використовують: термоклейові прокладкові матеріали з точковим і суцільним покриттям, клейовий пружок, клейові плівки, клейову нитку, клейову павутинку, липку стрічку, клейову нитку.

Термоклейові прокладкові матеріали – це тканини, трикотажні і неткані полотна, багатозональні матеріали, на один бік яких нанесено клейове покриття з термопластичних полімерів.

Виділяють три основні напрямки застосування клейових матеріалів при виготовлені одягу:

1. обробка країв і зрізів деталей одягу клейовою павутинкою, сіткою, ниткою, плівкою, стрічкою з метою закріплення країв і зрізів, забезпечення їх рівності, формостійкості, запобігання від розтягу і осипання;

2. надання деталям одягу необхідної формостійкості за рахунок застосування термоклейових прокладкових матеріалів, клейової сітки, полімерних паст;

3. виготовлення і прикріплення клейових аплікацій і вишивок з використанням клейових плівок, павутинки і ниток.

Термоклейові прокладкові матеріали. З'єднання деталей по поверхні використовується при обробці комірів, бортових прокладок і з'єднання бортової прокладки з пілочками. Термоклейові прокладкові матеріали з'єднуються з деталями виробів до початку їх обробки: до зшивання виточок, рельєфів, обробки кишень та інших швів з'єднувальних. Прокладка розташовується з виворотного боку деталі і з'єднується з нею на пресовому обладнанні, яке має плоскі подушки. З'єднання прокладки з деталлю проводять в один або два прийоми. В жіночих і дитячих пальтах і костюмах для дублювання пілочок використовують одношарові прокладки, а в чоловічих багатошарові.

В залежності від конструкції виробу і властивостей матеріалу верху прокладка може розташовуватись по всій поверхні деталі або на окремих її ділянках. Клейовий пружок випускається на тканій основі, яка з одного боку покрита клейовою речовиною, ширина 6-14 мм. Прокладання клейового пружка виконують праскою. Пружок розташовують на певній відстані від зрізу деталі.

Лінію прокладання пружка позначають крейдою по допоміжному лекалу. В бортах пружок прикріплюють до бортової прокладки і до пілочки, при цьому зріз пружка випускають на 5-6 мм за зріз прокладки (рис.1). Ширина пружка в бортах піджаків 10 мм, у пальтах 12 мм, в деталях виробів без прокладки - 6 мм. На прикінці пружок прикріплюють до деталі на пресах при дотриманні встановлених режимів.

Рис.1. Схема прокладання клейового пружка у борта пілочки

Клейову нитку використовують для прокладання невидимої строчки. Її використовують для закріплення бортів, низу виробу і рукавів, які не мають оздоблювальної строчки по краю деталі. Клейову нитку на зшивних машинах, прокладають на відстані 2-3 мм від строчки або лінії підгину низу. По низу виробу або рукавів клейову нитку прокладають при обметуванні зрізів 3 нитковою строчкою. Кінцеве закріплення країв деталей виконується після їх обробки на пресувальному обладнанні.

Клейова "павутинка" і клейова плівка. Обробка деталей відбувається у два етапи:

· прокладання клейової "павутинки" або плівки по наміченій лінії;

· пресування для з'єднання деталей одягу клейовою "павутинкою" або плівкою.

Клейова "павутинка" та плівка застосовується при:

· закріпленні бортів у виробах оброблених у чистий край;

· закріпленні низу виробів та рукавів;

· прикріпленні утеплювача до прокладки нижнього коміру;

· прикріпленні кінців кишень до пілочок;

· прикріплення аплікації до деталей.

При обробці бортів клейова "павутинка" прокладається під час виметування бортів. Її ширина становить 10-15 мм. Кінцева фіксація відбувається шляхом їх склеювання під час пресування.

Для закріплення припуску на підгин використовують клейову "павутинку" шириною 20 – 25 мм. Її з'єднують по краю припусків на підгин машиною строчкою. В швах з закритим зрізом клейову "павутинку" з'єднують з припуском зшивною строчкою, у виробах з відкритими зрізами – обметувальною строчкою

Дата добавления: 2014-01-04