Питання – 3. Види клеїв і способи їх використання в швейній промисловості

Вимоги, які ставляться до клеїв.

Питання – 2. Вимоги, що висуваються до клейових з’єднань

До клеїв висуваються вимоги, виходячи із загальних умов використання і призначення швів.

1. Висока адгезія з матеріалами, яка забезпечує необхідну міцність швів.

2. Еластичність, яка забезпечує достатню для одягу еластичність швів.

3. Необхідність витримувати багаторазові навантаження на згинання без виникнення тріщин.

4. Стійкість до впливу води і речовин, що використовуються при хімчистці.

5. Стійкість до температур, при яких виріб знаходиться в експлуатації.

6. Можливість простих способів використання клею в виробництві.

Клейові з'єднання повинні:

· забезпечувати високу міцність з'єднання шарів матеріалів (міцність визначається на розривних машинах і характеризується двома показниками: розривним навантаженням при розшаруванні зразків матеріалу; розривним навантаженням при зсуві зразків матеріалу);

· невисоку жорсткість з'єднання (визначається як різниця між показниками жорсткості склеєних зразків матеріалів і показниками жорсткості самого матеріалу);

· мати низькі показники зминання (визначаються на приладах де визначають орієнтовне і неорієнтоване зминання; також може визначатись органолептичним способом);

· бути стійкими до багатократного згинання (якісними характеристиками для оцінки слугують показники: витривалість – кількість кількості згинань яке витримує зразок до руйнування; довготривалість – час від початку випробувань до руйнування зразка);

· добре зберігати лінійні розміри (зміну лінійних розмірів визначають після замочування зразків та їх прання);

· не переходити (мігрувати) на верхній шар матеріалу (методика оцінки розроблена ЦНДІШП);

· бути стійкими до дії розчинників, що використовуються при хімчистці (після дії на зразок певних розчинників, його перевіряють на міцність та жорсткість);

· бути стійкими до дії світлопогоди (сонячне світло, кисень, повітря, волога, зміна температури);

· мати високу морозостійкість;

· бути стійкими до дії води.

В швейній промисловості використовують наступні види клеїв: поліамідні, поліетиленові, полівінілбутеральні, полівінілхлоридні.

Найбільш широко використовують поліамідні і поліетиленові клейові матеріали.

Поліамідні клеї (П-54, П-548, П-12/6/66, П-12АКР, ПКО-104 тощо) використовують у вигляді порошку, клейових ниток, клейової сітки і тканого матеріалу «павутинка».

Клейові матеріали на базі поліамідного клею використовуються для виготовлення верхнього одягу, тому що вони стійкі до речовин, які використовуються при хімчистці, однак не стійкі до дії води.

Клейові матеріали з полівінілбутераля (ПВБ) використовуються у вигляді плівки товщиною 0,13-0,25 мм для склеювання деталей одягу, що не піддаються пранню і тривалій дії води.

Клейові матеріали на базі поліетилену високого тиску (ПЕВТ) використовується при виготовленні легкого одягу, який може пратись і стійкий до хімічних речовин трихлоретилену і перхлоретилену і не стійкий до бензину і уайт-спіриту, які використовуються в хімчистці.

Випускається у вигляді порошку, клейових ниток і плівки товщиною 0,16-0,12 мм.

Клейовий матеріал на базі полівінлхлоридного (ПВХ) клею найбільш стійкий до дії води і випускається у вигляді плівки товщиною 0,20-0,25 мм.

На якість склеювання значний вплив має температура плавлення клею, яка наведена в таблиці 2.

Таблиця 2 – Орієнтовні температури плавлення різних видів клеїв

Клей	Температура плавлення, ^0С
Поліамідний П-54	170-177
Поліамідний П-548	134-140
Полівінілбутираль (ПВБ)	140-158
Поліетилен високого тиску (ПВТ)	108-120
Поліетилен низького тиску (ПНТ)

Дата добавления: 2014-01-04