Збудник правця

Загальна характеристика. Клостридії і неклостридіальні анаероби належать до мікроорганізмів, які живуть в умовах повної відсутності кисню або незначної його кількості. Молекулярний кисень діє на них токсично. Тому ця група бактерій називається облігатними (обов'язковими) анаеробами.

Патогенні клостридії. Неклостридіальні анаероби

Тема 13.

НЕКЛОСТРИДІАЛЬНІ АНАЕРОБИ

ПАТОГЕННІ КЛОСТРИДІЇ.

Конкретні цілі:

— знати мікробіологічну характеристику патогенних клостридій;

— розуміти патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого патогенними клостридіями;

— знати методи мікробіологічної діагностики правця, ботулізму, газової гангрени, патологічних процесів, зумовлених неклостридіальними анаеробами;

— знати особливості взяття патологічного матеріалу для дослідження та його транспортування в бактеріологічну лабораторію.

Природним середовищем існування облігатних анаеробів є глибокі шари ґрунту, мул водойм, стічні води, кишечник ссавців, птахів, холоднокровних тварин, людини.

Облігатні анаероби бувають спорогенними й аспорогенними. У виникненні патологічних процесів у людини суттєву роль відіграють спорогенні бактерії роду Сlostridium і аспорогенні бактерії родини Васtеrioidaceae.

Характерною ознакою клостридій є утворення спори, яка за діаметром більша, ніж вегетативна клітина, тому часто паличка зі спорою нагадує веретено, звідки і пішла назва роду Сlostridium (від грец. кlоster — веретено). Клостридії значно поширені у природі. Кишечник людей і тварин вони заселяють на першому тижні після народження, де розмножуються і виділяються в навколишнє середовище. Удобрений перегноєм ґрунт завжди містить у собі

спори клостридій, які в теплу пору року здатні розмножуватися і накопичуватися у ґрунті, а для деяких видів клостридій ґрунт є природним середовищем існування. Якщо клостридії з харчовими продуктами і кормом потрапляють у кишечник людей і тварин, вони не спричинюють захворювання. Зазвичай патогенні клостридії зумовлюють захворювання у разі потрапляння у рану, тобто вони є збудниками ранових інфекцій (екзогенної інфекції). Деякі клостридії здатні спричинити ендогенну інфекцію. Внаслідок нераціональної антибіотикотерапії в товстій кишці інтенсивно розмножується С. difficili, що призводить до псевдомембранозного коліту.

Всі клостридії — великі грампозитивні палички із заокругленими кінцями, рухливі (перитрихи), деякі нерухливі, утворюють спору округлої або овальної форми, яка розміщується у клітині центрально, термінально або субтермінально.

Для культивування потребують анаеробних умов. Для цього використовують фізичні, хімічні і біологічні методи культивування. До фізичних відносять методи, за яких механічним способом видаляють кисень з поживного середовища і з атмосфери, в якій культивують анаероби.

У разі культивування в анаеростаті повітря видаляють вакуумнасосом, а культивування проводять у вакуумі або анаеростат заповнюють сумішшю газів, яка не містить кисню. За методом Перетца на поверхню щільного поживного середовища (МПА) з посівом кладуть стерильне предметне скло. Анаероби ростуть під склом.

Перед посівом пробірки з середовищами Кітта—Тароцці і Вільсона—Блера кип'ятять на водяній бані упродовж 20хв для видалення повітря, потім охолоджують до температури 43-45°С. Після посіву середовище Кітта—Тароцці заливають стерильним вазеліновим маслом, аби уникнути надходження повітря у середовище. Після посіву пробірки ставлять у холодну воду. Середовище Вільсона—Блера ущільнюється і не насичується повітрям.

За методом Віньяля—Вейона анаеробів вирощують у напіврідкому середовищі. Матеріал, що містить анаероби, перемішують із середовищем і заповнюють пастерівські піпетки, потім запаюють їх.

Під час використання хімічних методів анаероби культивують в ексикаторі, на дно якого поміщають хімічні речовини, що легко поглинають кисень (піргалол, натрію гідрогенсульфіт).

За Фортнером (біологічний метод) у середовищі, налитому у чашку Петрі, вирізають і викидають смужку агару. На половину середовища висівають культуру аеробів (частіше ешерихії), на другу половину — анаеробів. Чашку заклеюють лейкопластиром або пластиліном. Аероби ростуть швидко і поглинають кисень, створюючи умови для анаеробів, які ростуть повільно (3-5 діб).

Рід Сlostridium включає велику кількість видів, але найбільш патогенними для людей є збудники правця, ботулізму і газової гангрени. Основні властивості клостридій відображені у табл. 6.

Збудник правця — Сlostridium tetani — був відкритий у 1883 році Н.Д. Монастирським і в 1884 році — А. Ніколайєром. У чистій культурі був виділений в 1889 році С. Кітазато.

Морфологія. С. tetani — прямі палички завдовжки 2,4-5мкм, діаметром 0,5-1,1мкм, перитрихи, утворюють круглу термінальну спору, діаметр якої у 2-3 рази більший за діаметр палички, тому паличка зі спорою має вигляд барабанної палички. Грампозитивні, капсулу не утворюють (мал. 31).

Культивування. Як облігатні анаероби і високочутливі до кисню С.tetani культивуються в суворо анаеробних умовах.

Оптимальною температурою є 37°С. На середовищі Кітта— Тароцці утворюють рівномірне помутніння. Культура має своєрідний неприємний запах вигрібної ями. На кров'яному агарі утворюють зону гемолізу, всередині агару утворюють колонії у вигляді шматочка вати.

Ферментативна активність. У С. tetani сахаролітичні властивості не виражені, вони проявляють протеолітичні властивості: повільно гідролізують желатин, зумовлюють зсідання молока на 4-7-у добу, потім його пептонізацію, не утворюють індол, відновлюють нітрати до нітритів.

Антигенна структура. Розрізняють 10 сероваріантів С. tetani, але всі вони продукують один тип екзотоксину.

Резистентність. Вегетативні клітини С.tetani не стійкі до факторів навколишнього середовища, але спори відзначаються високою резистентністю, вони не чутливі до дії низької температури, розсіяного сонячного світла, висушування. В грунті спори зберігаються десятиліттями, а за сприятливих умов навіть проростають і розмножуються. Тому грунт є постійним джерелом зараження правцем людей і тварин. Під час кип'ятіння спори гинуть через 1-3 год, за 120°С — через 40хв, під дією 5% розчину фенолу — через 12-14 год. Матеріал, заражений або підозрілий на зараженість С. tetani, автоклавують під тиском 2 атм протягом 2год.

Фактори патогенності. Екзотоксин — головний фактор патогенності. Він складається з двох фракцій: тетаноспазміну (нейротоксину) і тетанолізину. Тетаноспазмін блокує синаптичну передачу нервових імпульсів. Тетанолізин руйнує еритроцити, можливо й інші клітини, пригнічує фагоцитоз. До екзотоксину С. tetani чутливі люди і теплокровні тварини.

Особливості епідеміології. С. tetani поширені в усіх країнах земної кулі, тому правець є глобальною проблемою. В деяких регіонах ступінь обсіменіння ґрунтів С. tetani становить 95-98 %. В Україні в 80-х роках XX ст. щороку на правець хворіло 90-110 осіб. З 1993 року була проведена активна масова імунізація населення проти правця і дифтерії, що зумовило значне зниження захворюваності на правець. В 1998 році було зареєстровано 41 випадок захворювання. Летальність від правця в Україні становить 60%. Основний шлях передачі — це проникнення збудника через пошкоджені шкіру і слизові оболонки. Вхідними воротами є колоті, вогнестрільні, різані рани, обпечена, обморожена чи розтерта поверхня шкіри, травмована поверхня матки (післяпологовий чи післяабортний правець), операційні рани, які можуть бути інфіковані хірургічним інструментом, перев'язувальним чи шовним матеріалом, руками. Збудник може проникнути через мікротравму, тоді вхідні ворота залишаються невідомими — криптогенний (від грец. kryptos — таємний, прихований) правець. Особливою проблемою є правець немовлят (tetanus neonatorum). Він пов'язаний з тим, що деякі на­роди зберегли ритуал — присипати пуповину ґрунтом, змішаним із перегноєм, попелом, глиною або порошками висушених трав. Спори С. tetani, що містяться в цих присипках, проникають через пуповину. Летальність при цій формі правця становить 85%, смерть настає на 6-8-у добу життя дитини. За даними ВООЗ, у 80-х роках XX ст. у країнах, що розвиваються, від правця немовлят померло 1 млн дітей, а загальна кількість випадків правця у цих країнах становила 2,5 млн.

Особливості патогенезу і клінічної картини. Правець — переважно токсична інфекція, дуже рідко можлива бактеріемія.

С. tetani, що проникли у рану, продукують екзотоксин, який спочатку діє на периферичні нерви і спричинює місцеве скорочення м'язів. Потім він проникає у кров, а також через нервові закінчення у нерви, по яких рухається у бік ЦНС із швидкістю 1см/год. Там він накопичується у рухових зонах спинного і головного мозку, блокує синаптичну передачу нервового імпульсу, що і призводить до нервово-м'язової патології.

Інкубаційний період триває від 1-3 діб до місця, в середньому 6-14 діб. Перші симптоми захворювання нехарактерні: хворі скаржаться на підвищену збудливість, неспокій, відчуття страху, безсоння. Може спостерігатися посилене потовиділення, субфебрильна температура тіла. Одночасно з'являється тягнучий біль в спині, попереку, потилиці. Часто хворі скаржаться на біль у горлі, особливо при ковтанні, зубний біль. Основні симптоми проявляються у вигляді тонічного (від лат. tonus — напруження) скорочення скелетних м'язів і підвищеної збудженості під дією різних зовнішніх подразників (звук, розмова, світло тощо). Клінічна картина правця у людей не пов'язана з місцем проникнення збудника, вона розвивається за типом низхідного правця (tetanus descendens).

Першою характерною ознакою є спазм жувальних м'язів (тризм), потім уражаються м'язи потилиці, обличчя — у хворого з'являється вимушена сардонічна (злобно-глузлива) посмішка, потім уражаються м'язи тулуба і кінцівок. Унаслідок тонічного спазму м'язів спини у хворого вигинається хребет і він опирається на потилицю і таз. Цей стан називається опістотонусом (тетанічне викривлення тулуба назад). Може бути вигин убік (поза ембріона). Частота, сила, характер і поширення судом дуже варіабельні. У хворого зберігається свідомість, підвищення температури тіла відмічається не завжди. Смерть настає від паралічу серця або від асфіксії (задушення) внаслідок ураження м'язів гортані, міжреберних м'язів, діафрагми і становить 60-80%.

Першим симптомом правця немовляти є неспроможність дитини ссати через скорочення жувальних м'язів. Пізніше виникає "поза жабеняти": дитина лежить на спині з відкинутою назад головою та зігнутими і підтягнутими до тулуба ногами, на обличчі вираз страждання.

Післяопераційний і післяабортний правець часто характери­зується блискавичним перебігом хвороби: хворий гине від паралі­чу дихального центру або серцевої недостатності до початку прояву симптомів хвороби. Трапляються випадки, коли правець має легкий перебіг (локальний правець), він характеризується періодичними спазмами в ураженій ділянці.

Імунітет. Природний імунітет до правця відсутній. Постінфекційний імунітет — антитоксичний. Поствакцинальний імунітет до­сить напружений і зумовлений антитоксином, клітинами імунної пам'яті, підвищенням фагоцитарної активності.

Мікробіологічна діагностика. При типовій клінічній картині мікробіологічну діагностику не проводять. Мікробіологічне дослідження проводять у випадках, коли треба підтвердити діагноз, якщо правець розвинувся після операції, аборту чи пологів. Систематично обстежують епідемічно значущі об'єкти навколишнього се­редовища (пил, повітря, перев'язувальний і шовний матеріал, ліки для парентерального введення, зразки ґрунту).

Матеріалом для дослідження є шматочки тканин, ексудат, сто­ронні тіла, виділення з ран, пупкового канатика та тканини з піхви і матки, секційний матеріал (кров, шматочки печінки і селезінки).

Дослідження проводять переважно мікроскопічним, бактеріологічним і біологічним методами, інколи використовують серологіч­ний метод.

Мікроскопічний метод (орієнтовний діагноз) використовують у разі дослідження патологічного матеріалу від хворого або померлого.

Бактеріологічний метод (основний): досліджуваний матеріал висівають на середовище накопичення Кітта—Тароцці, потім виділяють чисту культуру на щільних поживних середовищах та ідентифікують її за культуральними, морфологічними, тинкторіальними і біохімічними ознаками, а також перевіряють (у біопробі і РН) на токсигенність.

Біологічний метод (найбільш ефективний): ставлять біопробу і реакцію нейтралізації токсину на білих мишах.

Серологічний метод — проводять РПГА, РІФ.

Принципи профілактики. Для профілактики правця важливим є первинне хірургічне оброблення рани. Це пов'язано з тим, що збуд­ник найчастіше залишається на місці проникнення. Імунну профі­лактику правця проводять у двох напрямках: екстрена імунопрофі­лактика і планова активна імунізація населення.

Екстрену імунопрофілактику проводять після травмування залежно від наявності попередніх щеплень. Особи, яким був проведений повний курс імунопрофілактики проти правця відповідно до календаря профілактичних щеплень, підлягають ревакцинації анатоксином. Особи, які не отримали повного курсу імунізації або взагалі не були щеплені, підлягають екстреній активно-пасивній імунізації: їм вводять правцевий анатоксин і через 30хв іншим шприцом і в іншу ділянку тіла — протиправцеву сироватку (3000 МО) або го­мологічний імуноглобулін (950 МО).

Планову активну імунізацію населення проти правця прово­дять вакциною АКДП з 3-місячного віку, потім АДП і врешті-решт правцевим анатоксином у терміни, визначені календарем профілактичних щеплень. Щеплення за цією схемою забезпечують імунітет проти правця на все життя і звільняють від необхідності вводити при травмах антитоксичну сироватку.

Лікування. Лікування починають після виявлення перших симптомів хвороби до повного зникнення рефлекторних судом. Для цього використовують протиправцеву антитоксичну сироватку (350 МО на 1 кг маси хворого), яку вводять за методом Безредки. Останнім часом використовують імунохімічно чистий правцевий ан­титоксин, який має більшу питому активність, довше персистує в організмі, тому забезпечує кращий терапевтичний ефект порівняно з сироваткою. Паралельно проводять антибіотикотерапію, використовують препарати пеніциліну, цефалоспорини, стрептоміцин.

Після клінічного одужання у перехворілих (80% випадків) залишаються порушення з боку нервової, серцево-судинної систем, а також дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті.

Дата добавления: 2014-01-04