Поняття про фізіологію та гігієну праці як систему органiзацiйних, гiгiєнiчних та санiтарно-технiчних заходiв

Лекція 3

Біологічні небезпеки

Інфекційні хвороби – це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослини. Шляхи і способи передавання інфекційних хвороб різні: через органи дихання, при використанні зараженних продуктів, фуражу, води; після контакту з зараженими речами; при спілкуванні з хворими людьми і тваринами; при укусах комах і кліщів. Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: холера, природна віспа, брюшной тиф, снід, гріп та інші.

Епізоотія – це розповсюдження хвороб серед тварин. Таких як, сибірська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія, чума великої рогатої худоби та інші. Деяки з них небезпечні і для людей.

Епіфітотія – це захворювання рослин, такими як, ржа хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз (картопляна гниль) та інші.

Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія в галузі.
План
1. Поняття про фізіологію та гігієну праці як систему органiзацiйних, гiгiєнiчних та санiтарно-технiчних заходiв.
2. Стан умов праці в галузі.
3. Завдання аналізу умов праці.
4. Деякі професійні захворювання, характерні для працівників галузі.
5. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
6. Психофiзичнi фактори умов працi (промислова естетика, ритм i темп роботи, виробнича гiмнастика, кiмнати психологiчного розвантаження) та їх вплив на безпеку праці.–самостійне опрацювання.

Гігієна праці – це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.
В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров’я робітників та службовців найбільш повно висвітлені в ст. 7 «Обов’язки підприємств, установ та організацій». Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемологічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотримання вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих чинників виробничого середовища; інформування органів та установ держсанепідемслужби про надзвичайні ситуації та події, що становлять небезпеку для здоров’я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров’ю в результаті порушення санітарного законодавства.
У системі заходів із забезпеченням безпеки праці важливе місце займають заходи щодо запобіжного і поточного санітарного нагляду. На етапі запобіжного санітарного нагляду можна досягти значного покращення умов і безпеки праці шляхом заборони виробництва і використання на підприємствах усіх форм власності високотоксичних речовин і матеріалів, недосконалого з гігієнічної та ергономічної точок зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування, засобів захисту.
Поточний санітарний нагляд полягає у контролі за дотримання чинних санітарних правил та норм при експлуатації різних об’єктів, у тому числі і промислових підприємств.
Державний санітарний нагляд здійснюють установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров’я України.
Вихідною методологічною основою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність - це специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату, та, власне процесу діяльності. Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.
В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три основні стадії праці: ручна, механізована, автоматизована.
Майже до початку ХХ ст.. функції людини стосовно техніки залишались в основному енергетичними, тобто для керування технікою людина ко-ристувалась своєю мускульною силою. Це були складні рухові процеси, які вимагали значних фізичних затрат, високої координації руху та спритності.
З появою на початку ХХ ст. нових видів техніки (авто, літак) виникла потреба враховувати психологічні можливості людини (швидкість реакції, особливості пам’яті та уваги, емоційний стан…).
Особливості операторської діяльності значно змінили працю людини. Збільшилась напруженість праці, тому що перед оператором постає завдання керувати більшою кількістю об’єктів та параметрів. Людина має справу не з прямим спостереженням, а з інформаційним відображенням. Зростають вимоги до точності, швидкості, надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів. Трудова діяльність супроводжується значними витратами нервово-емоційної та розумової енергії.
Комп’ютеризація та роботизація, з одного боку розширили можливості людини, а з іншого дуже змінили вимоги до її діяльності. Збільшилась потреба у творчій висококваліфікованій праці.
Таким чином, ручна, механізована та автоматизована праця відрізняються величиною фізичного навантаження на нервову систему, що впливає на фізичні і психічні можливості людини.
Важливе значення з точки зору фізіології має вивчення фізичного і психічного станів людини під час трудової діяльності. Останню можна поділити на фізичну та розумову.
Для фізичної характерний енергетичний аспект (навантаження на організм), а для розумової – інформаційний (робота головного мозку під час отримання та аналізу інформації).
Фізична діяльність визначається, в основному роботою м’язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на категорії. Розглянемо в таблиці їх.
Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму
Табл.1.
Категорія робіт Загальні енерговитрати організму
Дж/с (Вт) Ккал/год
Легка -І а 105-140 90-120
Легка – І б 141-175 121-150
Середньої важкості – ІІ а 076-232 151-200
Середньої важкості – ІІ б 233-290 201-250
Важка - ІІІ 291-349 251-300
Легка -І а: до неї належать роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження (сфера управління, швейне, годинникове ви-робництво).
Легка – І б: належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деякими фізичними напруженнями (професії на підприємствах зв’язку, контролери,майстри…).
Середньої важкості – ІІ а: належать роботи, які пов’язані з постійним ходінням, перенесенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження (прядильне виробництво, ткацтво, механоскладальні цехи).
Середньої важкості – ІІ б: це роботи, які виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщення невеликих (до 10 кг) вантажів, потребують великих фізичних зусиль (професії у машинобудуванні, металургії).
До важкої категорії –ІІІ належать роботи, які пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують значних фізичних затрат (ручні металургійні операції, машинобудування, гірничовидобувні підприємства).
Чим вища категорія тим більше навантаження на дихальну, серцеву, судинну системи. Якщо частота серцевого скорочення в стані спокою = 65-70, то при виконанні фізичних робіт = 150-170. Легенева вентиляція так само підвищується паралельно виконуваній роботі (вентиляція в стані спокою -6-8 літрів на хв., а при виконанні фізичному навантаженні може доходити і до 100 і більше літрів на хв.). Також при виконанні фізичної роботи змінюються і інші функції організму.
Розумова діяльність людини визначається, в основному участю у трудовій діяльності ЦНС та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-20 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов’язана з роботою орнів чуття,в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів, операторі ЕОМ, учнів, вчителів) напруженість чуття зростає у 5-10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.
При інтенсивній та довготривалій роботі може настати втома, для якої є характерним зниження працездатності. Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників. Втома є захисною реакцією, яка спрямована проти виснаження функціонального потенціалу організму людини. Після відпочинку втома зникає, а працездатність відновлюється. Втома виникає як при фізичній так і пр. розумовій діяльності. Хоча при останній вона менш помітна, особливо якщо виконуєш любиму роботу. При розумовій роботі людина не може проконтролювати процес розвитку втоми, тому що навіть, коли ви закінчили роботу мозок ще не підсвідомо продовжує пошук вирішеного завдання. Втома, як правило супроводжується відчуттям стомленості – суб’єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.
Важливо, щоб втома накопичуючись не перейшла у перевтому, оскільки при ній можливі патологічні зміни в організмі та розвиток захворювань ЦНС.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.
Оцінка умов праці проводиться на підставі „Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.
2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.
3 клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятли¬вий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.
4 клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від практично визначених рівнів чинників виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з гігієнічними нормативами. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості та ін. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Важкість праці відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі тощо.
Напруженість праці відображає навантаження переважно на ЦНС, органи чуттів, емоційну сферу працівника і оцінюється за показникам, що ха-рактеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режим праці.
Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприятиме обґрунтованій розробці та впровадженню комплексу заходів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема за рахунок покращення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу.

Дата добавления: 2014-01-04