Поняття і ознаки права

Під терміном (словом) «право» розуміють:

- формальну рівність;

- всезагальну і необхідну форму свободи у суспільних відносинах людей;

- всезагальну справедливість;

- систему норм, що видаються державою (позитивне право);

- систему ідей, уявлень, про те, яким повинне бути позитивне право (природне право);

- встановлену правову можливість конкретного суб’єкта (суб’єктивне право);

- ним визначаються явища етичного, морального характеру.

Таким чином, можемо сказати, що право – це система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Ознаки права:

1.Вираження міри свободи, рівності та справедливості означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Найвище суспільне призначення права – забезпечувати у нормативному порядку свободу у суспільстві, підтверджувати справедливість, виключати сваволю і свавілля з життя суспільства. Неспроста ще римські юристи писали: jus est ars boni et aegui – право є мистецтво добра та справедливості. Із загально соціальної точки зору право – це міра свободи і справедливості, яка фактично захищена в цьому суспільстві.

2.Нормативність виявляє сенс і призначення права. За допомогою норм право регулює різні суспільні відносини, слугує знаряддям втілення в життя політики держави, засобом організації її різнобічної управлінської та іншої діяльності.

3.Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, постановах, указах тощо. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, правил юридичної техніки. Саме тому суб’єкти права чітко знають межі правомірної і неправомірної поведінки, свої права, свободи, обов’язки, обсяг і вид відповідальності за вчинене правопорушення.

4.Системність права полягає в тому, що право – це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов’язані та узгоджені. Лише системне, несуперечне право, яке виражає свою сутність через принципи, здатне виконати завдання, що постають перед ним. Сьогодні в Україні найважливіше і найнагальніше завдання – відновити і зміцнити системність права, оскільки неузгодженість нормативно-правових актів розірвала системоутворюючі зв’язки між юридичними нормами.

5.Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових і індивідуальних інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. Воля пронизує діяльність людини, її цілеспрямовану поведінку в усіх, у тому числі й правовій, сферах життя.

6.Загальнообов’язковість права виражається в тому, що встановлені правила поведінки є загальними та обов’язковими для всієї країни.

7.Державна забезпеченість, гарантованість права, аж до примусу, свідчить про те, що державна влада, держава в цілому підтримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Далеко не всі норми права додержуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності приписів – дисциплінарної, адміністративної, кримінальної. Тим самим держава забезпечує загальнообов’язковість норм права.

Дата добавления: 2014-01-04