Народовці і москвофіли

У Західній Україні після поразки революції 1848 р. утво­рилося дві течії –

- народовство

- москвофільство (народовці і москвофіли).

Народовство - це ліберальний політичний рух, пред­ставники якого виступали за об'єднання українських земель, розвиток української літератури, єдиної літера­турної мови.

Народовці організували в 1861 р. товариство «Руська бесіда» у Львові, а в 1864 р. - український театр і това­риство ім. Т. Г. Шевченка. Центральним представницьким органом народовців була обрана в 1885 р. Народна рада, що вважала себе спадкоємицею Головної руської ради. У діяльності народовців важливу роль грало культосвітнє товариство «Просвіта», засноване в 1868 році у Львові.

У 1899 р. народовці організували Українську національно-демократичну партію, яка відіграла основну роль у майбут­ньому уряді ЗУНР. Лідерами народовців були Володимир Шашкевич, Кренофонт Климкович, Федір Заревич.

Згодом у народовському русі відбулося розмежування. Частина його зайняла угодовські позиції, інша — ради­кальні. У 1890 р. кілька лідерів галицьких народовців уклали з намісником у Галичині угоду. Відповідно до цієї угоди наро­довці зобов'язалися підтримувати політику австрійського

уряду за надання їм декількох депутатських місць у парла­менті, відкриття трьох українських гімназій, збільшення чисельності українських кафедр у Львівському університеті та інші поступки. Після цього була проголошена т.зв. «нова ера» у відносинах народовців з урядом і польською шляхтою.

Інша частина народовців у 1899 р. об'єдналася з частиною радикалів в Українську національно-демократичну партію, що поряд з іншими висувала і радикальні національні завдання: зміцнення почуття національної єдності з «російськими україн­цями», пробудження серед українців Закарпаття того ж націо­нального духу, що й у Галичині і Буковині. Керівний орган партії Народний комітет виступив із закликом до українців боротися за незалежну Україну.

Москвофіли - найбільш праве, консервативне крило в україн­ському національному русі, що об'єднувало українських помі­щиків, буржуазію, священиків уніатської церкви. Лідерами москвофілів були Богдан Дідицький, Іван Наумович, Михайло Єнчковський та ін. Москвофіли орієнтувалися на Росію. Вони не визнавали існування українського народу і його мови, пропа­гували ідею «єдиної, неподільної руської народності» від Карпат до Камчатки. Вони користувалися підтримкою, у тому числі матеріальною, правлячих кіл Росії.

Москвофіли створили потужну видавничу базу. Крім того, вони мали власні установи, товариства і науково-літературні збірники, через які пропагували свої ідеї. У відповідності зі своїми поглядами на місце українського населення в слов'ян­ському світі вони почали спробу створити і нав'язати українцям «язичіє» - суміш російської, української, польської і церков­нослов'янської мов, яку представляли як «руську» або «пан-руську» мову.

Дата добавления: 2014-01-04