У 1832 р. вони згуртували навколо себе однодумців, метою яких було відродження престижу рідної культури

Після смерті Йосифа II через опір аристократії і поміщиків реформи припинено.

«Руська трійця»

Найбільш широко національні ідеї знайшли відображення в діяльності об'єднання «Руська трійця» (у 30-40-х рр.), за­сновниками якого були студенти Львівського університету

- Маркіян Шашкевич,

- Іван Вагилевич

- Яків Головацький.

Вони працювали над очищенням мови від надуманої «вишука­ності» і перетворенням її на зрозумілу мову, а також над пробудженням національної свідомості народу.

«Руська трійця» розгорнула велику фольклористично-зби­ральну роботу.

У 1836 р. Вагилевич зробив перший переклад «Слова о полку Ігоревім» живою українською мовою.

Шашке­вич створив «Читанку», готував граматику і словник україн­ської мови.

У трьох церквах «трійчани» читали релігійно-моральні проповіді українською мовою.

Діячі «Руської трійці» зображували козацтво як символ національно-визвольної боротьби народу, робили упор на тому, що Богдан Хмельни­цький вважав Волинську, Галицьку, Львівську і Берестейську землі невід'ємною частиною всієї України.

Під впливом загальнослов'янського руху «Руська трійця» внесла в програмні документи ідею возз'єднання всіх україн­ських земель у складі майбутньої федерації.

На основі своїх фольклорних записів і публіцистичних тво­рів члени «Руської трійці», минаючи львівську цензуру, у 1827 р. видали в Будапешті альманах «Русалка Дніст­ровая».

У ньому були поміщені народні пісні, думи, легенди, історичні документи, що розкривали героїчне минуле, заняття, побут і культуру українського народу.

Ці матеріали і пуб­ліцистичні статті звеличували боротьбу українського народу за своє визволення, поетизували народних героїв і проголошували необхідність возз'єднання всіх українських земель.

Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократичної молоді державній і клерикальній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз'єднання українських земель.

Влада вороже зустріла альманах, конфіскувала і знищила майже весь тираж (за винятком 250 екземплярів), а його авторів притягла до судо­вої відповідальності і тривалий час переслідувала.

Шашкевич помер у 1843 р., Вагилевич піддавався новим переслідуванням після революції 1848 р. і відійшов від активної суспільної діяль­ності.

Головацький фактично до смерті (1899 р.) залишився відданим обраній у молодості справі.

Заслугою об'єднання стало також те, що воно змогло виробити соціально-економічну і політичну програму націо­нально-визвольного руху і прагнуло перенести її на всю Ук­раїну.

«Руська трійця» зробила багато для розвитку культури, вивчення своєї історії, підготовки українських кадрів.

«Хлопоманство»

«Хлопоманство» виникло в середовищі молодої полонізо­ваної української шляхти Правобережжя.

Ідеологом і натхнен­ником хлопоманів став студент випускного курсу Київського університету Володимир Антонович.

Погляди В. Антоновича поділяли й активно підтримували Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук, Павло Житецький та ін.

Щоб продемонструвати свою єдність із народом, вони роз­мовляли винятково українською мовою, носили національ­ний одяг, дотримували народних звичаїв і обрядів.

Під час студентських канікул вони подорожували по селах, збирали народні пісні, казки, прислів'я, звичаї й обряди.

Одночасно студенти розповідали селянам про славне минуле України, про її тяжке становище і можливий вихід із нього. Така діяльність тривала протягом всього 1860 р.

Поява в селі сторонніх людей і незвичайні розмови насторо­жували сільську владу. Сільські старости затримували хлопо­манів, передавали поліції для дізнання.

Під таким адміністра­тивно-політичним тиском хлопомани змушені були припи­нити свої ходіння по селах і приєднатися до тих громадівців, що діяли в містах.

«Братство Тарасівців»

Наприкінці 80-х рр. XIX ст. під впливом ідей «неполітичної культури» серед молодого покоління інтелігенції посилилося прагнення вивести українство на широкий шлях національ­ного розвитку і надати йому політичного звучання. Першою такою організацією в 90-х рр. стало «Братство тарасівців», організоване в 1891 р. студентами з Харкова Іваном Липою, Миколою Байздренком, Михайлом Базькевичем і студентом Київського університету Віталієм Боровиком. Найбільший успіх мали «тарасівці» у Харкові, де з їхньої ініціативи більше 20 чол. об'єдналися в «Молоду громаду». Товариство устано-

вило зв'язки з аналогічними гуртками в Полтаві, Чернігові, Києві, Олександрії, Херсоні й Одесі. У своєму програмному документі «Кредо молодих українців» «тарасівці» заявили про незгоду з українофілами через їхні зв'язки з російською культурою і про прагнення стати космофілами (любля­чими увесь світ). Розвивалася ідея нерозривної єдності всіх українських земель, незалежно від їхнього перебування в складі Австро-Угорської чи Російської імперій. Одне з важливих місць вони відводили вирішенню економічних питань, справедливо вважаючи, що тільки матеріально забезпечений народ здатний вирішувати національно-про­світницькі завдання. У травні 1893 р. братство припи­нило своє існування в результаті арештів.

Діяльність «Братства тарасівців» активізувала студентський громадівський рух. З ініціативи Дмитра Антоновича в Києві в серпні 1898 р. відбувся загальноукраїнський нелегальний з'їзд студентських громад. Він об'єднав усі громади в одну Загальну українську партійну організацію і створив вико­навчий комітет, який повинен був координувати діяльність громадівських організацій. Всеукраїнську студентську спілку Іван Франко назвав «Молодою Україною», вважаючи, що їй належить майбутнє України.

Дата добавления: 2014-01-04