Оперативне регулювання ходу виробничого процесу

Щоденне виконання управлінським персоналом функцій з оперативного обліку, аналізу та контрою ходу виробництва є основою для відпрацювання варіантів впливів на його перебіг.

Регулювання ходу виробничого процесу — це завершаль­ний етапом оперативного планування та управління. Не­обхідність такого регулювання зумовлена випадковими відхи­леннями фактичного ходу виробництва від планового або вне­сенням коректив у виробничий план.

Здійснюється воно на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Фактичні дані про хід виробництва зіставляються з плановими, потім аналізуються виявлені відхилення і визначаються заходи із забезпечення рівномірного й комплексного виконання програми випуску деталей, збиральних одиниць та виробів. Усі ці дії отримали загальну назву "диспетчеризація".

Диспетчеризація — це система безперервного контролю та оперативного регулювання ходу виробництва з метою за­безпечення виконання плану згідно з відпрацьованим кален­дарним графіком.

Диспетчерування як завершальний етап оперативного уп­равління має за мету оперативне керівництво роботою всіх підрозділів, що займаються виробничо-господарською діяльністю. Основні форми діяльності з диспетчерування зво­дяться до таких видів робіт:

- постійне збирання та облік інформації про хід виконан­ня реалізації прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;

- виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;

- здійснення оперативних заходів з усунення та подальшо­го попередження відхилень від плану;

- координація поточних робіт взаємопов'язаних ланок ви­робництва для забезпечення чіткого ритму роботи у відповідності з календарним графіком;

- керівництво оперативною підготовкою виробництва.

Основою для диспетчерського контролю та регулювання, як уже відзначалося, є своєчасна і точна оперативна інфор­мація про існуючі неполадки та перебої в роботі окремих підрозділів. Від її якості, своєчасності та обсягу залежить прийняття оптимальних рішень, вимоги до яких (як і до самої інформації) постійно зростають в умовах ускладнення вироб­ничого процесу.

Диспетчерська система контролю та регулювання повин­на мати попереджувальний характер, що виражається у прогнозуванні можливості появи відхилень від плану в умовах зміни поставок та якості сировини, виходу з ладу обладнання, появи браку тощо.

У зв'язку в цим, система диспетчерського регулювання хо­ду виробництва має відповідати таким вимогам:

- опиратися на чітку організацію оперативного плану­вання виробництва, безпосереднім продовженням яко­го вона є;

- виходити з постійності контролю та спостереження за ходом виробництва;

- здійснювати швидке й чітке виконання розпоряджень керівництва;

- базуватися на чіткій відповідальності та послідовності оперативного керівництва виробництвом.

Уся поточна робота з диспетчерського керівництва вироб­ництвом у межах підприємства покладається на персонал цен­трального диспетчерського бюро (змінні диспетчери та опе­ратори), що знаходиться в підпорядкуванні головного диспет­чера підприємства (який, у свою чергу, підлягає замісникові керівника з виробництва).

Організаційна побудова диспетчерського апарату підприємства залежить від типу, характеру та масштабу ви­робництва. На крупних підприємствах існують планово-дис­петчерські відділи, в рамках яких функціонують центральні диспетчерські бюро, очолювані головним диспетчером. У складі центрального диспетчерського бюро створюються дис­петчерські групи, які здійснюють взаємодію з різними струк­турними підрозділами по забезпеченню ритмічного ходу ви­робництва.

Служба головного диспетчера здійснює такі основні функції:

- контроль ходу виконання виробничої програми за основ­ними видами виробів та за стадіями виробничого процесу;

- здійснення заходів із запобігання перебоїв у виробничо­му процесі;

- облік та аналіз внутрішньозмінних простоїв обладнання;

- облік і контроль забезпечення робочих місць усім не­обхідним.

На рівні цехів контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів підприємства. До їх компе­тенції відноситься:

- контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів;

- контроль комплектуючих виробів та контроль міжцехо­вих заділів;

- контроль оперативної підготовки та забезпечення вироб­ництва;

- спостереження за роботою відстаючих підрозділів тощо.

Отже, оперативне планування та управління здійснюється на основі постійного (щоденного) спостереження за ходом ви­робництва, цілеспрямованого впливу на колективи цехів, дільниць, а також на працівників для забезпечення безумовно­го виконання запланованих виробничих програм.

Дата добавления: 2014-01-04