Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

Виробництва й операцій

Тема 6 Короткострокове тактичне планування

План:

6.1 Короткострокові плани в структурі процесу планування. Взаємозв'язок стратегічних, агрегатних та коротко­строкових планів

6.2 Система основних взаємозв’язків тактичних планів та процедура планування потреби в матеріалах (ППМ)

6.3 Короткострокові розклади, контроль, завантаження робочих центрів та визначення послідовності робіт

6.4 Розклади у повторювальному виробництві та в сервісних системах

Виконаний у попередніх темах аналіз стратегічного та аг­регатного планування свідчить про те, що це досить складна та відповідальна процедура прийняття рішень. Математичні та евристичні моделі, в яких здійснюються спроби охопити всі сторони організаційних проблем, стають надто складними, щоб ними користувались менеджери. Щоб полегшити цей, процес і одночасно забезпечити чітке виконання рішень, про­блеми планування розділяють на частини відповідно до тра­диційних кроків їх ієрархічної послідовності.

Згідно з цим поділом передбачається, що вищий рівень ме­неджерів відпрацьовує стратегічні рішення про розміщення виробництва, вибір продукту, планування потужності (обсягу виробництва), ринки збуту тощо.

Цей рівень керівництва визначає, скажімо, скільки моде­лей автомобілів має виробляти кожний із заводів компанії. Але при цьому не вказується, які саме типорозміри, яку кількість тих чи інших моделей має виробити кожний із за­водів.

Ці проблеми відносяться до тактичних рішень, якими переймаються заводські менеджери середнього рівня. Ос­танні розробляють агрегатні плани, в яких (це відомо з попе­редньої теми) передбачається, скільки і що треба виробити та продати, яка кількість працівників потрібна, які запаси необхідні, які зовнішні потужності (субконтракта) варто за­лучити тощо. Тобто, через агрегатні плани здійснюється декомпозиція стратегії, доведення її до виробничого рівня у вигляді певних агрегатних величин — ряду тих чи інших груп виробів. Наприклад, скільки має бути вироблено моде­лей автомобілів, але не їх версій (дво-, чотири дверних) чи кольору (білого, зеленого); скільки виробити тонн сталі, але не її профілів тощо.

Наступним кроком розвитку („розгортання") стратегії фірми є процес дезагрегування, або перехід від агрегатного плану до більш конкретного, короткострокового тактичного планування поточної діяльності операційної системи.

При цьому за методами, що застосовуються в агрегатному плануванні, формується основний виробничий план (роз­клад) фірми. Цей план опирається на велику кількість вхідних даних, охоплюючи фінансові плани, споживчий по­пит, пропускну спроможність інженерних служб, можливості трудових ресурсів, коливання запасів, оцінку постачальників і т. ін.. Розгортання цього процесу можна подати схематично (схема 19).

Загальний розклад доводить рішення із завантаження (по­тужностей), проміжного планування через виробничі графіки до короткострокових періодів, конкретних призначень персо­налу, матеріалів та обладнання. Основними завданнями ко­роткострокових розкладів є:

Схема 19. Процес дезагрегування стратегії та основний виробничий план (розклад) фірми

1) мінімізація часу очікування покупця;

2) мінімізація часу виробничого процесу;

3) підтримання низьких рівнів запасів;

4) ефективне використання обладнання і персоналу тощо.

Добре відпрацьовані розклади мають бути простими, зро­зумілими, гнучкими, легко здійсненними та реалістичними.

6.2. Система основних взаємозв'язків тактичних планів та процедура планування потреби в матеріалах (ППМ)

Щоб ефективно здійснювати короткострокове тактичне планування, операційний менеджер повинен знати:

—виробничий графік (що має бути зроблено і коли);

—специфікації або відомості застосовуваних матеріалів (як зробити продукт);

—наявність матеріалів на складі та кількість їх замовлен­ня (що є на складі та що замовлено);

—поточний час (скільки його буде потрібно для отриман­ня компонентів);

—повну та чисту потребу в матеріалах згідно з відповідним обсягом попиту;

—короткострокові розклади, що визначають час виконан­ня операцій та рух елементів виробництва через опе­раційну систему;

—засоби контролю завантаження робочих центрів та вста­новлення послідовності робіт.

Ці вимоги до тактичного планування свідчать про те, що таке панування є досить складною системою взаємозв'язків (схема 20).

Схема 20 Взаємозв’язки системи тактичного плану

Як бачимо зі схеми 20, на рівні тактичного планування діяльності операційної системи головний виробничий план (розклад) є результуючою основою цього плануван­ня. Його дезагрегування здійснюється через розроблення виробничих графіків (виробничих планів майстрів), які для своєї реалізації, у свою чергу, визначають дотримання наведених наступних кроків у розгортанні тактичних дій менеджера.

Розглянемо цю послідовність конкретніше, розпочинаючи з виробничого графіка.

Виробничий графік визначає, що має бути виготовлено і коли. Він повинен бути погоджений з виробничим планом і має відповідати на запитання: що необхідно, щоб задовольнити попит і виконати виробничий план? Цей графік установ­лює, які продукти виробити і коли.

Багато організацій розробляють виробничі графіки і потім „фіксують" короткі проміжки плану, що об'єднують ви­конання близьких взаємопов'язаних послідовних робіт пла­ну. Зафіксовані окремі відрізки розкладу розглядаються потім як „тверді" або „заморожені" завдання-графіки. Зміни можливі лише за рамками зафіксованого плану. Виробничий графік стає, таким чином, розгорнутим, послідовно виконува­ним виробничим розкладом. Наприклад, фіксований семи­тижневий план складається із доповнюючих один одного тижневих планів, що забезпечують виконання послідовно визначених виробничих завдань. Отже, маємо семитижневий фіксований план.

Таблиця 21. Виробничий графік для виробів А і Б. Загальна найбільша потреба у виробі А

Тиждень
Кількість		-				-			-

Загальна найбільша потреба у виробі Б

Тиждень
Кількість				-	-				-

Виробничий план-графік є основою реалізації лише ви­робничого процесу і його не можна розглядати як прогноз по­питу. У ньому вказуються деталі та вузли, які мають бути ви­роблені. Виробничий графік може бути виражений у термінах:

—останньої (кінцевої) одиниці в компаніях із безперерв­ним (працюючим на склад) процесом;

—замовлення покупця (виконання на замовлення) для компаній з одиничним виробництвом;

—кількість модулів для масового виробництва (скла­дальні одиниці в запасах.

Наочно виробничий план-графік можна подати таблично у вигляді графіка двох продуктів А і Б(табл. 21).

Дата добавления: 2014-01-04